Десятки тонн рідкої ртуті біля Норвегії: екологи назвали дві субмарини, які масово знищують морську фауну
На дні Північного моря виявили джерело забруднення, яке залишалося там понад століття. З уламків німецького підводного човна SM UC-30, що затонув під час Першої світової війни, у воду потрапляють компоненти вибухівки. Дослідники вже зафіксували сліди тротилу не лише поблизу судна, а й у морських організмах.
Про це повідомило видання Science Alert.
SM UC-30 затонув у квітні 1917 року, коли дорогою додому натрапив на британську міну. На борту загинули 27 моряків. Разом із субмариною на дно пішов її небезпечний вантаж — 18 мін та шість торпед.
Місце аварії протягом десятиліть залишалося невідомим. Лише 2016 року затонулий човен знайшов данський дайвер Герт Норманн Андерсен. Через боєприпаси та пов’язані з ними ризики цивільні занурення в цьому районі заборонили.
Згодом уламки зацікавили науковців, які досліджують екологічні наслідки затонулих військових суден. Геологиня Катрін Юул Андресен з Орхуського університету разом із колегами вирішила з’ясувати, чи потрапляють вибухові речовини з UC-30 у морське середовище та як вони можуть впливати на його мешканців.
Для дослідження вчені співпрацювали з Королівським флотом Данії. Військові водолази взяли зразки води, донних відкладень і морських організмів у різних точках поблизу субмарини. Крім того, вони сфотографували та зняли на відео уламки, що дозволило оцінити їхній стан і ступінь руйнування мін.
Результати підтвердили побоювання дослідників: сліди тротилу виявили у воді, на морському дні та в живих організмах. За словами Андресен, забруднення наразі, ймовірно, залишається відносно локальним. Однак із подальшим руйнуванням металевих конструкцій дедалі більше вибухових речовин може безпосередньо контактувати з морською водою.
Щоб оцінити наслідки такого забруднення, науковці провели окремий експеримент із блакитними мідіями. Їх розмістили біля трьох затонулих суден у Північному морі, зокрема SM UC-30, щонайменше на 11 тижнів. Оскільки молюски до початку досліду перебували в однакових умовах, зміни в їхньому стані допомогли простежити вплив середовища біля уламків.
У тканинах мідій виявили тротил, а також споріднені з ним сполуки 4-ADNT та 2-ADNT. Найвищі їхні концентрації зафіксували саме у молюсків біля UC-30, де міни безпосередньо контактують із морською водою та сильно кородують.
У цих мідій дослідники також виявили найвиразніші ознаки оксидативного стресу та порушення метаболізму. Науковці зафіксували й відмінності в активності ферментів, які беруть участь у процесах детоксикації.
Проблема значно масштабніша за один затонулий підводний човен. За оцінками експертів, лише в німецьких водах Північного та Балтійського морів може перебувати близько 1,6 млн тонн звичайних боєприпасів, переважно часів Першої та Другої світових воєн. Значну їхню частину після завершення бойових дій навмисно скинули в море.
Прибрати такі боєприпаси складно. Їхнє вилучення є небезпечним і дорогим, тоді як підрив на місці здатний спричинити додаткове поширення забруднювальних речовин. Тим часом металеві оболонки після десятиліть у солоній воді продовжують кородувати, поступово відкриваючи морській воді доступ до вибухівки.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що через понад 80 років після завершення Другої світової війни біля берегів Норвегії залишається небезпечна спадщина того часу. На дні моря лежить німецький підводний човен U-864 із десятками тонн рідкої ртуті, частина якої вже просочується назовні.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 вересня 2026
