Дякуємо Дональду Трампу за високі ціни на нафту для Путіна!
Про те, що безглузда війна Трампа з Іраном стала величезним подарунком Путіну, сказано вже чимало, насамперед щодо зростання цін на нафту. Ще на початку цього року нафта найпоширенішої російської марки Urals продавалася дешевше за 40 доларів за барель, а соціально-економічні перспективи держави-агресора оцінювалися дедалі песимістичніше, як і спроможність Москви продовжувати одночасно безглузду та криваву бійню в Україні.
Проте затіяна Трампом і Нетаньягу війна розворушила «нафтовий вулик» у регіоні Перської затоки та її транспортних околиць, якими постачання енергоносіїв розходяться по всьому світу. Параліч нафтогазовидобутку та переробки через ракетно-дронові удари й блокування Ормузької протоки вже навесні цього року призвели до першої хвилі нафтової кризи, коли ціни на нафту вперше за довгі роки перевищили 100 доларів за барель. Масований викид на ринок нафтових резервів у різних країнах, а також певне згасання війни між Іраном та Штатами з Ізраїлем послабили гостроту кризи, і ціни відступили, коливаючись у діапазоні 70–80 доларів.
Але навіть такі ціни покращили фінансовий стан путінської Росії, оскільки суттєво зросла експортна виручка — навіть з урахуванням санкцій та тіньових схем.
Найгірше те, що це дало кошти для подальшого продовження й ескалації війни проти України.
Нове загострення почалося після того, як конфлікт поширився на Аравійський півострів, наклавшись на затяжну війну в Затоці та блокування Ормузької протоки.
Різко погіршив ситуацію нещодавній удар по нафтопроводу в Саудівській Аравії, коли з світового ринку нафти зникло щонайменше 2,5 млн барелів на добу. І тепер, за відсутності видимого розв’язання конфлікту з Іраном, ситуація ризикує вийти з-під контролю.
Підконтрольні Ірану хусити Ємену розпочали обстріли об’єктів нафтовидобутку, переробки та трубопроводів Саудівської Аравії. А головне — хусити захопили місто-порт Моха (Мокка) на аравійському березі Баб-ель-Мандебської протоки, а також прагнуть прибрати до рук острови у протоці. Це призведе до блокування транспортного коридору з Індійського океану через Червоне море та Суецький канал до Середземномор’я і далі через Гібралтар до портів Північної Європи. Це загрожує й постачанню нафти із саудівських портів у Червоному морі через Індійський океан до таких великих споживачів, як Індія, Китай, Японія та інші країни, а це багатсько мільйонів барелів.
Усе це призвело до нинішнього, другого спалаху нафтової кризи, який, за оцінками керівників найбільших транснаціональних нафтових корпорацій, уже розгоряється на повну. На відміну від першого весняного удару, ця криза може стати куди руйнівнішою, оскільки запаси нафти й нафтопродуктів, які використовувалися з весни для згладжування дефіциту та цін, суттєво скоротилися, і незабаром перекривати дефіцит буде нічим.
Частково поглибленню глобального дефіциту пропозиції сприяє Китай. Найбільший у світі імпортер нафти протягом кількох місяців покривав майже половину свого щоденного споживання за рахунок власних резервів, що давало перепочинок нафтовим ринкам. Однак, за словами аналітиків, останніми тижнями країна відновила більші закупівлі у міжнародних постачальників.
По всьому світу розпочалося зростання цін на пальне.
Дорожчає дизель в Україні — його вартість найближчим часом може перетнути позначку в 100 грн/л, заявив в інтерв’ю медіа експерт паливного ринку Сергій Куюн.
«Уже тиждень європейські котирування дизельного пального тримаються на рівні +/- $1500 за тонну. Вищими вони були лише у квітні цього року, а раніше — ніколи. При цьому ціни на нафту лише якісь $108/бар., у 2008 році бачили й 147! І те, що тоді не було таких цін на дизель, вказує на проблему саме з цим продуктом», – коментує Куюн.
Почалися збої з пальним на заправках Франції. Близько 10% автозаправних станцій країни мають труднощі із забезпеченням принаймні одним видом пального.
За словами речника уряду, «ситуація стає дедалі складнішою, особливо протягом останніх кількох тижнів».
Різкий стрибок цін на пальне викликав заклики до протестів, які нагадують рух «жовтих жилетів» 2018 року, а також до блокування нафтових складів рибалками в Середземному морі. На цьому тлі Макрон вимагав від уряду «повної мобілізації» для забезпечення постачання та контролю над цінами. В уряді розглядають питання про «збільшення гнучкості регулювання на європейському рівні», зокрема щодо нафтопереробних заводів.
На цьому тлі стався величезний стрибок ціни на російську нафту традиційного стандарту Urals, яка, за даними медіа, на момент написання цих рядків подорожчала до $111,77 за барель.
Це приблизно на $4,6 дорожче за нафту Brent, яка торгується близько $107,16. Сам факт того, що Urals коштує дорожче за північноморський стандарт Brent, уже свідчить про те, що у світі відбувається щось ненормальне, і «неадекватний дідусь Трамп» є ключовим творцем цієї ненормальності.
Російська нафта зростала в ціні весь час, починаючи з весни, коли спалахнула війна в Затоці. Але тільки за останній місяць на тлі неухильного загострення ситуації в Затоці, в Аравії та з транспортуванням Urals зросла в ціні понад ніж на 30%.
Усе це дає Москві кошти для ескалації війни в Україні, а також додає дедалі більше нахабства в диверсійно-підривній діяльності проти Європи та НАТО.
Керівники нафтових компаній заявляють, що паливна криза вже настала через тривале блокування Ормузької протоки, повідомляє The Wall Street Journal.
Очільники трьох найбільших нафтових компаній США – ExxonMobil, Chevron і ConocoPhillips – ще в березні попереджали адміністрацію Трампа, що тривале блокування Ормузької протоки призведе до паливної кризи, включно з дефіцитом нафтопродуктів, таких як дизель.
І тепер ця криза, за їхніми словами, настала, пише The Wall Street Journal за підсумками двох енергетичних конференцій у Техасі.
«Механізми її стримування допомагали пом’якшувати ризики, пов’язані з цінами та постачанням», але зараз вони «вичерпані», заявив Майк Ворт, гендиректор Chevron.
Запаси пального по всьому світу швидко скорочуються вже понад шість місяців; чекати підживлення зі стратегічних резервів не доводиться після того, як уряди країн ОЕСР ще навесні вирішили вилучити з них 400 млн барелів; Китай, який суттєво скоротив імпорт нафти й використовував сировину із власних запасів на покриття майже половини щодобового споживання, останніми тижнями відновив більші закупівлі у міжнародних постачальників.
«Зараз у нас у системі немає тих амортизаторів, які були на початку» війни на Близькому Сході, констатував Ворт.
За його словами, складно уявити, що ціни на нафту швидко знизяться: «Мені б і хотілося сказати вам, що я бачу якісь причини для покращення ситуації, але зараз це навряд чи можливо».
Експерти попереджали на конференціях: оскільки розв’язання конфлікту з Іраном не передбачається, ситуація ризикує вийти з-під контролю.
Ціна дизеля в США минулого тижня вперше в історії сягнула $6 за галон, а цього тижня злетіла до $6,23. Ціна бензину, яка влітку опускалася нижче $4 за галон, зросла до $4,32.
Нафта подорожчала в півтора раза від початку липня, коли слідом за підписанням попередньої мирної угоди між США та Іраном настала невелика розрядка. У вівторок Brent коштує понад $108 за барель. Трейдери очікують погіршення ситуації з пропозицією та цінами: вартість двомісячного ф’ючерсу перевищила котирування найближчого, місячного контракту на $4,7 за барель, тоді як у середині серпня різниця була меншою за $2.
Запаси нафти у світі з лютого, коли почалася війна, скоротилися на 507 млн барелів, або в середньому на 2,8 млн барелів на добу, констатує Міжнародне енергетичне агентство.
Таким чином, вони забезпечили майже 3% світової пропозиції; але надалі, судячи зі слів Ворта, учасники ринку не зможуть брати із запасів нафту такими ж темпами.
«Ринок нафти опинився в скрутному становищі: з одного боку, об’єктивні чинники як і раніше вказують на скорочення пропозиції, а з іншого — риторика [сторін] свідчить про можливу деескалацію, – сказала Bloomberg Ребекка Бабін, старша енерготрейдерка CIBC Private Wealth Group. – Зрештою ринок звертатиме більше уваги на барелі та інфраструктуру, ніж на риторику».
Пообіцявши не послаблювати економічний тиск на Іран щонайменше до листопадових виборів до Конгресу, Трамп намагається домогтися послаблення напруженості в іншому регіоні – на Чорному морі. У понеділок він спочатку закликав Київ зупинити удари по російських НПЗ. Згодом заявив, що Україна та Росія домовилися припинити обстріли нафтових об’єктів одна одної.
На це Володимир Зеленський повідомив, що Україна готова на енергетичне перемир’я, якщо його дотримуватиметься Росія. Після чого сторони обмінялися новими ударами.
Проте керівники нафтових компаній та експерти вважають головною проблемою світового ринку конфлікт з Іраном, а не між Росією та Україною. Ескалація на Близькому Сході останніми тижнями викликає в них тривогу.
У більшості випадків перевагу на переговорах зазвичай отримує та сторона, у якої більше часу і яка готова довше терпіти, заявив Уїл ВанЛо, засновник і гендиректор Quantum Capital Group: «Іран готовий терпіти злидні. Його народ уже багато десятиліть терпить величезні злидні».
Ціна російської нафти підскочила вище ніж $110 за барель на тлі загострення на Близькому Сході, пише видання The Moscow Times з посиланням на московські джерела.
Новий виток загострення на Близькому Сході з атаками єменських хуситів на нафтові об’єкти Саудівської Аравії може виявитися «золотою жилою» для російського бюджету.
Ціна нафти Urals — головної експортної марки російських нафтовиків — у західних портах піднялася вище ніж $110 за барель, повідомляє Reuters з посиланням на дані трейдерів.
Порівняно з початком липня вартість російської нафти підскочила на 175% і досягла максимуму з квітня — перших тижнів війни США з Іраном, коли були заблоковані поставки «чорного золота» через Ормузьку протоку.
Цього разу слідом за Ормузом виявилися перекритими поставки саудівської нафти через Червоне море: нафтопровід, який прокачував через пустелю 3 млн барелів на добу, був пошкоджений унаслідок атаки хуситів і зупинився на невизначений тер
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 вересня 2026
