У Рівному згадали 82-гу річницю депортації українців
9 вересня минуло 82 роки відтоді, як комуністична влада Польщі та радянської України домовилися про так званий обмін населенням. До Польщі переселяли поляків, а до радянської України – українців, які жили по той бік Бугу, на територіях, що після війни опинилися у складі Польщі.
Для сотень тисяч українців це обернулося втратою рідних домівок, землі та майна. Людей виривали зі звичного середовища, де їхні родини жили поколіннями, і перевозили у різні області радянської України. Для багатьох початок життя на новому місці був надзвичайно важким.
Сумну річницю згадали у Рівному біля пам’ятника депортованим. Тут зібралися учасники тих трагічних подій, їхні нащадки та люди, для яких пам’ять про Холмщину, Підляшшя, Надсяння й Лемківщину залишається частиною родинної історії.
Захід ініціювали місцеві громадські організації «Холмщина», яку очолює Михайло Войтович, та «Забужжя» на чолі з Петром Куделею.
Учасники зустрічі говорили про те, що українці, незалежно від місця народження, повинні пам’ятати цю трагедію свого народу і передавати пам’ять про неї наступним поколінням.
Адже за сухими цифрами депортацій стоять долі конкретних родин – покинуті оселі, господарства, могили предків, церкви, села, до яких багато хто вже ніколи не повернувся.
Не можна забувати й про те, що переселення українців відбувалося в умовах насильства, тиску та збройного протистояння. У багатьох місцевостях люди ставали жертвами нападів, грабунків і вбивств. Тому для нащадків переселенців ця історія й досі залишається не лише сторінкою підручника, а родинною пам’яттю.
Водночас сьогодні, коли українці й поляки разом переживають непростий період європейської історії, особливо важливо говорити про складні сторінки минулого точно і відповідально – не замовчуючи трагедій, але й не перетворюючи історичну пам’ять на привід для нової ворожнечі.
Як відомо, на цьому депортації українського населення не завершилися. У 1947 році комуністична влада Польщі провела операцію «Вісла», під час якої українців із південно-східних районів країни примусово переселяли на північ і захід Польщі.
Тоді свої домівки втратили десятки тисяч людей, передусім мешканці Лемківщини та Надсяння. Це вже дещо інша сторінка історії, але вона також свідчить про нелегку долю українців, які жили на цих землях.
Мабуть, певним моральним відновленням справедливості для холмщаків-переселенців стало законодавче визнання їх депортованими. Проте для багатьох родин питання належного вшанування, документального підтвердження депортації та збереження родинної пам’яті й досі залишаються важливими.
Невідомо, у скількох містах України нині згадують цю річницю і де ще, крім Рівного, встановлені пам’ятники на згадку про ті трагічні події.
Однак ані страшна війна з російським агресором, ані щоденні труднощі не повинні затьмарювати й цю сторінку нашої історії. Бо пам’ять про минуле потрібна не для того, щоб множити образи, а щоб краще розуміти ціну втрати рідної землі й не допустити повторення подібних трагедій.
Анатолій ГУМЕНЮК
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 вересня 2026
