Юрій Луценко презентував у Рівному свою першу художню книгу «Птах і Фікус. Смертельна відпустка»
Відомий політик і державний діяч, уродженець Рівного Юрій Луценко презентував землякам свою першу художню книгу – «Птах і Фікус. Смертельна відпустка».
До цього у співавторстві з журналістом Мустафою Найємом виходила документальна книга-розмова «По обидва боки колючого дроту», присвячена політиці та тюремним будням Луценка. Тепер же він уперше спробував себе у художньому письменстві.
Для тих, хто ще не встиг прочитати новинку, нагадаємо: книга написана у доволі незвичному жанрі «мілітарі-панк» і поєднує реалії сучасної російсько-української війни з фантастикою, геополітикою та історією.
Мабуть, така суміш доволі ризикована, але вона свідчить не лише про фантазію автора, його художній хист і почуття гумору. За пригодницьким сюжетом проглядаються роздуми про Україну, її майбутнє після війни та місце у світі.
В основі образів головних героїв – бойові побратими Луценка: оператор БПлА з позивним Птах і штурмовик Фікус. Саме через їхні дії, діалоги й роздуми автор намагається показати війну та осмислити те, що відбувається нині з Україною.
У передмові до книги генерал у відставці, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії Валерій Залужний зазначає, що хоча «Птах і Фікус» є фантастикою, твір базується на реальному українському досвіді. Повість, за його словами, поєднує воєнну прозу, пригодницький роман і філософське есе, але передусім розповідає про сучасних українців, життя і світогляд яких назавжди змінила війна.
У книзі чимало гумору, зокрема й «чорного», солдатського.
– Це відображає сутність українців, бо ми найкраще у світі вміємо сміятися над собою і над своїми проблемами. Це допомагає нам переносити випробування, – пояснював автор.
Звичайно, під час зустрічі розмова точилася не лише довкола літератури. Говорили і про політику, війну, становище країни та проблеми, з якими Україна може зіткнутися після її завершення.
На думку Юрія Луценка, один із ключових шляхів до припинення російської агресії – позбавити Росію фінансових можливостей для продовження війни. Передусім він говорить про необхідність обмежити доходи РФ від продажу нафти.
Луценко вважає, що завершення війни доведеться шукати, виходячи з реальної ситуації на фронті. Продовження бойових дій, за його словами, означає нові людські втрати та подальше виснаження країни.
Не меншими, на його думку, можуть виявитися й проблеми повоєнного часу, з якими Україна у такому масштабі ще не стикалася. Йдеться про демографію, стан економіки, нестачу працездатного населення, а також повернення до мирного життя сотень тисяч військовослужбовців, яким потрібно буде знайти своє місце у суспільстві та роботу.
Основою виживання країни в таких умовах Луценко називає єдність суспільства і концентрацію сил на найважливіших напрямах.
Можливо, саме тому колишній генпрокурор цього вечора не зосереджувався на різкій критиці президента Володимира Зеленського та нинішньої влади, більше говорячи про проблеми, які стоять перед державою і суспільством загалом.
Не оминули під час зустрічі й минулого самого Юрія Луценка. Його запитали, чи відчуває він особисту відповідальність за ситуацію в країні та результати боротьби з корупцією у час, коли очолював Генеральну прокуратуру.
Луценко відповів, що за час його роботи на посаді генпрокурора державі вдалося повернути значні кошти й активи, які, за його словами, були виведені представниками попередньої влади.
Навів і такий приклад: за один із років правоохоронці затримали понад дві тисячі людей за хабарництво, однак обвинувальні вироки отримали лише 18. Цим він пояснював різницю між роботою правоохоронних органів і кінцевими рішеннями судів.
Запитували Юрія Луценка і про те, чому в його житті було так багато зовсім різних професій, посад та поворотів.
– Мені подобається моє життя. Це як американські гірки. Сьогодні ти інженер, завтра міністр, потім ти зек, згодом прокурор, а потім солдат. Я люблю динаміку, люблю зміни. Мені це все подобається, – відповів він.
Не менш цікавою була відповідь і на запитання, чому Луценко досі не написав відвертих спогадів про людей, з якими доводилося працювати на різних державних і політичних посадах.
– Я не збираюся покидати політику, тому чесно писати не можу, а неправду не хочу, поки живуть ці люди, – пожартував він.
Отож, схоже, Юрій Луценко ще не поставив крапку у своїй політичній біографії. Чи означатиме це повернення у велику політику – покаже час.
А ось те, що після першої художньої спроби можуть з’явитися нові книги, мабуть, уже нікого особливо не здивує.
Анатолій ГУМЕНЮК
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 вересня 2026
