Колишній очільник Google Ерік Шмідт: ворог перехоплює ініціативу в інноваціях — Україна та Захід мають терміново діяти на випередження
Колишній генеральний директор і голова ради директорів компанії Google Ерік Шмідт (Eric Schmidt) у своїй колонці для видання The Washington Post під заголовком «Ukraine’s way of fighting war can’t match what’s coming» («Способи ведення війни Україною не спроможні протистояти тому, що чекає попереду») висловлює крайнє занепокоєння тим, що Україна, яка досі утримувала лідерство в інноваціях, починає поступатися ворогу в технологічній гонці цієї війни, яка дедалі більше перетворюється на змагання технологій та новітніх розробок.
Проблема, на думку Еріка Шмідта, полягає в наступному. Україна має потужний інженерно-технічний потенціал, здатний швидко адаптуватися та створювати принципово нові рішення в технологічному протистоянні з ворогом, що є запорукою виживання та перемоги у цій війні. Однак в Україні катастрофічно бракує виробничо-технічної бази, необхідної для того, щоб доводити ці рішення до серійного виробництва та масштабувати нові програмно-технічні засоби боротьби з агресором.
Водночас Москва володіє необхідним виробничо-технічним потенціалом. І якщо раніше вона відставала від України у сфері інновацій, то тепер починає наздоганяти й випереджати її. Найяскравішим прикладом цього є безпілотники з реактивними двигунами, які ворог нещодавно почав масово застосовувати і які надзвичайно складно збивати. Ворожі інновації у поєднанні з потужним виробничим потенціалом, який дає змогу їх удосконалювати та масово тиражувати, становлять дедалі більшу загрозу як для України, так і для всієї Європи.
Причому це стосується не лише безпілотних систем, а й інших галузей, зокрема космічних технологій. Наприклад, ворог наполегливо розробляє власний аналог системи супутникового інтернету Starlink. Попри всі труднощі в цьому питанні, рано чи пізно Москва забезпечить супутниковий інтернет над територією України та суміжних регіонів із можливим виходом на країни Європи.
Ерік Шмідт звертає увагу керівництва США та Європи на те, що Москва цілеспрямовано переводить значну частину своєї промисловості та економіки на військові рейки, нарощуючи виробництво ракет, дронів та інших новітніх засобів ураження й захисту. З цього Шмідт робить цілком обґрунтований висновок: Кремль готується до тотальної війни, і, найімовірніше, не лише проти України.
У зв’язку з цим Ерік Шмідт закликає Захід не просто передавати Україні більше зброї, а мобілізувати свої колективні ресурси у масштабах, достатніх для того, щоб перевершити ворога за обсягами виробництва та витримати це протистояння довше за нього.
Більше того, військово-технічний комплекс України має стати повноцінним продовженням і складовою частиною оборонно-промислового сектору Заходу. Це відповідає інтересам не лише України, а й Заходу — насамперед Європи, оскільки дасть змогу підготуватися до цілком реальної майбутньої агресії Москви проти європейських держав або запобігти їй.
Нижче наводимо переклад тексту колонки Еріка Шмідта з деякими скороченнями, які повністю зберігають її зміст та авторську думку.
* * *
Я їздив до України впродовж усієї її тривалої війни з Росією, допомагаючи українським військовим розробляти передові технології для фронту. Однак з останньої поїздки я повернувся більш стривоженим, ніж будь-коли з перших днів повномасштабного вторгнення.
Росія суттєво вдосконалила свої навички ведення цього конфлікту. Вашингтон має усвідомити: вона переходить до стратегії тотальної війни, мобілізуючи заводи та людські ресурси для безперервних бомбардувань України з метою змусити її підкоритися.
Для перемоги над Росією зараз потрібно значно більше, ніж просто передача озброєння. Україні необхідно, щоб Захід мобілізував свої колективні ресурси в масштабах, достатніх для перевищення обсягів виробництва ворога та виснаження його в довготривалому протистоянні.
Протягом більшої частини війни головною перевагою України була її здатність гнучко адаптуватися та впроваджувати інновації. Проте ця перевага стрімко тане.
Коли Україна розробила перехоплювачі, здатні знищувати російські рої «Шахедів», Росія адаптувалася, розгорнувши швидші реактивні модифікації цих дронів, які значно важче збити.
Водночас Росія розгортає власне супутникове угруповання, спроможне конкурувати зі Starlink.
Роками стратегія Кремля полягала в тому, щоб протиставляти українським інноваціям свою промислову потужність. Тепер він поєднує цю потужність із власними технологічними розробками.
Ця війна зовсім не статична. Вона є найдинамічнішими змаганнями технологій, які ми коли-небудь спостерігали. Безпілотник може бути надзвичайно ефективним у момент його появи, а вже за кілька місяців стати абсолютно марним. Противник може змінити робочі радіочастоти, створити ефективний засіб РЕБ чи швидший перехоплювач, або ж змінити тактику. І тоді цикл адаптації починається знову.
Україна чудово дає собі раду з цим процесом, але самих лише інновацій недостатньо для розв’язання проблеми масштабування виробництва відповідно до ненаситних потреб високоінтенсивної війни.
Я спілкувався з командирами, які чітко знають, що потрібно зробити для зупинки ворога, але не мають необхідних систем. Один із них розповів, що його підрозділ припинив пошук нових цілей лише тому, що їм бракувало дронів для ураження вже виявлених об’єктів.
Це ключова особливість сучасної війни.
Створення кількох сотень висококласних безпілотників — це важливе досягнення, але перебіг війни змінює саме виготовлення кількох сотень тисяч надійних серійних дронів.
Вона розглядає можливість чергової масштабної мобілізації та нарощує промислові потужності для виготовлення зброї у величезних обсягах. Україна не спроможна самостійно забезпечити такі масштаби.
Росія вже користається браком засобів протиповітряної та протиракетної оборони в України, завдаючи ударів по електростанціях та підстанціях, аби занурити український народ у темряву, холод і злидні.
Україна має висококласних інженерів, непохитну рішучість та новаторський дух для ведення цієї війни. Чого їй справді бракує — то це промислових масштабів, які спроможні забезпечити лише західні партнери.
Україні негайно потрібні засоби перехоплення, боєприпаси та дальнобійна ударна зброя, а також прямі інвестиції для розширення власних виробничих потужностей. Захід має сприймати українську оборонну промисловість як продовження власної, спільно виробляючи зброю, усуваючи логістичні вузькі місця та гарантуючи, що українським командирам більше ніколи не доведеться економити на цілях.
Понад чотири роки Україна тримає удари, які зламали б чимало інших держав. Вона категорично відмовляється здаватися.
Проте саме лише захоплення стійкістю України не є стратегією, а однієї мужності замало, щоб захистити міста чи виграти війну.
Україна виграла для Заходу чотири роки ціною крові своїх воїнів та винахідливості своїх інженерів.
Ми не маємо права залишити її сам на сам із російськими бомбардуваннями на ще одну зиму.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 вересня 2026
