Ефект значно сильніший, ніж від корів: як дикі бізони природно рятують землю від посухи
Екосистема – це значно складніша структура із набагато тіснішими взаємозв’язками, ніж може здаватися на перший погляд. Зміни в одному її елементі нерідко запускають ланцюгову реакцію, впливаючи на десятки інших видів і процесів. Зникнення або поява нового одного виду може мати найдраматичніші наслідки для цілого природного регіону. Саме про такий приклад розповідає видання Times of India.
Як зазначається у публікації, в 1987 році до прерій Канзасу повернули 30 бізонів, привезених із іншого місця. Майже через три десятиліття дослідники зафіксували несподівано масштабний ефект: на ділянках, де тварини паслися протягом року, різноманіття місцевих рослин виявилося на 103% вищим, ніж на територіях без великих травоїдних.
Дослідження проводили на території біологічної станції Konza Prairie у східному Канзасі. Вчені протягом багатьох років порівнювали три типи ділянок: ті, де цілий рік випасалися бізони, території з сезонним випасом домашньої худоби та ділянки без великих травоїдних.
За даними дослідників, позитивний ефект від випасу бізонів формувався поступово й зберігався майже три десятиліття. Водночас він виявився достатньо стійким навіть після екстремальної посухи 2011–2012 років, яка стала однією з найсильніших для регіону за багато десятиліть.
Автори пояснюють результат особливостями поведінки бізонів. Тварини переважно поїдають трави й регулярно повертаються до місць із новими пагонами. Через це домінування окремих видів трав поступово слабшає, відкриваючи простір для інших рослин. Крім того, бізони створюють так звані пасовищні галявини та залишають після себе фізичні порушення ґрунту, зокрема місця для купання в пилу. У результаті на одній території виникають різні умови для росту рослин.
Дослідники встановили, що з 1994 до 2010 року кількість місцевих видів на ділянках із бізонами щороку в середньому зростала на 0,58 виду на рівні окремих ділянок та на 1,06 виду на рівні водозборів. До 2020 року показник перевищив рівень незайманих територій відповідно на 103% та 86%.
Важливо, що збільшення різноманіття не було пов’язане з поширенням інвазивних рослин. Натомість частіше стали траплятися характерні для прерій місцеві види, зокрема різноманітні трав’янисті рослини, що не належать до злаків.
Окремо вчені порівняли вплив бізонів і великої рогатої худоби. Випасання корів також збільшувало кількість місцевих рослин, однак ефект був значно слабшим: приріст становив 41% на рівні ділянок і 30% на рівні водозборів. Вчені пояснюють це відмінностями у способі випасу: бізони перебувають на прерії цілий рік і сильніше концентруються на травах, тоді як домашня худоба випасалася лише протягом вегетаційного сезону.
Посуха 2011–2012 років спочатку призвела до падіння різноманіття рослин на бізонових пасовищах. Проте після завершення посушливого періоду показники повернулися до попередньої траєкторії. На рівні окремих ділянок відновлення зайняло близько чотирьох років, а на рівні водозборів – приблизно два.
“Збільшене різноманіття рослин може допомогти екосистемі переживати посуху, оскільки різні рослини використовують ресурси по-різному”, – зазначають дослідники. На їхню думку, це може пояснювати, чому екосистема прерії змогла відновити втрачене різноманіття після екстремальної посухи.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
11 вересня 2026
