«Герані» розквітають у Гвардійському. Як аеродром під Сімферополем став військовим хабом для атак на Україну
Рівно три роки тому, в першій половині вересня 2023 року, на озброєнні російської армії з'явилися спеціально доставлені з Ірану бензинові ударні дрони-камікадзе Shahed 136/131. Основними пусковими районами перших БпЛА стали чотири прикордонні з Україною російські регіони (Брянська, Курська, Орловська області та Краснодарський край), а вже через кілька днів – і тимчасово окупований Крим, зокрема полігон на мисі Чауда.
Що змінилося за минулі три роки війни в тактиці застосування ірансько-російських безпілотників із Криму – з'ясовували Крим.Реалії.
Слід нагадати, що спочатку ці «мопеди» стартували конкретно на вертолітному майданчику полігону кримського філіалу 929-го ДЛОЦ (Державного льотно-випробувального центру) імені Чкалова міністерства оборони РФ на мисі Чауда поблизу Феодосії. Пізніше такі майданчики розширилися за рахунок району Балаклави, а згодом функціонуючих військових аеродромів у селищах Гвардійське, Кача та Бельбек. Вони ж періодично й отримували «отвєтку» від українських Сил оборони.
Особливо дісталося Чауді в червні 2024 та листопаді 2025 року, коли там були зафіксовані великі пожежі з подальшою детонацією модулів зберігання боєкомплекту. Як результат – з початку літа 2026 року пуски «шахедів» з Чауди практично припинені. Траплялися аналогічні успішні «прильоти» по Бельбеку, Качі та Кіровському, тому про дронові атаки звідти нині в офіційних зведеннях фактично не йдеться.
Але оператори безпілотників на аеродромі російських Повітряно-космічних сил (ПКС) в авіагарнізоні Гвардійське поблизу Сімферополя за останній час помітно активізувалися. Так, наприклад, у ніч на 7, 8 вересня, судячи з усього, вони «в унісон» з іншими російськими військовими «відпрацювали» по Києву, Київській та Одеській областях.
У зведенні українських Повітряних сил за 10 вересня знову фігурує Гвардійське.
Минулого місяця, 20 серпня, рівненські пабліки вперше повідомили про реактивні «шахеди» над обласним центром і райцентром Дубно. «На власні очі його бачив над…, штука дуже швидка, до того ж дуже беззвучна, – поділився своїми враженнями відомий у Рівному рекламіст Олег Петрухін. – Його ганяв наш винищувач – чи то МіГ, чи то F-16… Спочатку летіли в бік Костополя, а потім повернули в бік Рівного».
Той безпілотник перетнув, по суті, всю материкову Україну з півдня на північ – Одеську, Вінницьку, Хмельницьку й Тернопільську області.
Відстань між Сімферополем і Рівним по прямій близько 860 кілометрів, отже в цьому випадку може йтися про безпілотник «Герань 5» – російську версію іранського «шахеда» на реактивній тязі.
Можна припустити, що він був запущений із Гвардійського. Достеменно відомі ТТХ (тактико-технічні характеристики) такого БпЛА: оснащений 90-кілограмовою бойовою частиною, дальність ураження – 1000 кілометрів, швидкість – 850 км/год, турбореактивний двигун китайського виробництва, наводиться як по супутниковому зв'язку, так і по 3G/4G-модему. А ще розмах крил становить 5,5 метра, довжина – 6 метрів. Перші повідомлення про практичне застосування «Герань 5» надійшли 11 січня 2026 року.
«Щоб встановити точно, з якого саме кримського аеродрому злетіли безпілотники, треба звертатися до наших розвідників, – прокоментував для Крим.Реалії рівненський випадок керівник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат. – Ми лише фіксуємо на радарах підльоти цих цілей, скажімо, до Одеси за 150-200 кілометрів».
Ігнат резонно вважає, що використання військових аеродромів як майданчиків для запусків безпілотників цілком пояснюване: мовляв, велика, закрита для сторонніх очей територія, відповідна інфраструктура.
«Мілітарний хаб біля Сімферополя», – так назвав військове містечко в селищі Гвардійському експерт, полковник запасу кримчанин Владислав Селезньов. Він виходить із тих міркувань, що ще з давніх радянських часів у тамтешньому гарнізоні дислокувався штаб і один із полків найбільшого авіаційного формування на території півострова – 2-ї гвардійської морської ракетоносної дивізії ЧФ.
Навіть після розподілу флотської спадщини між Росією та Україною в 1997 році там незмінно продовжували базуватися в підпорядкуванні все того ж флоту, вже російського, бойові «сушки» – фронтові бомбардувальники та розвідники модернізованих Су-24.
А ще саме на цю «бетонку» сідали російські Іл-76 із «зеленими чоловічками», тобто БТГр (батальйонно-тактичними групами) десанту та спецпризначенців під час окупації Криму в останніх числах лютого 2014 року.
«За час анексії, – розповідає Селезньов, – росіяни встигли там облаштувати розгонні ділянки, сховища та іншу інфраструктуру. Переобладнали щось із наявних споруд, щось, можливо, добудували, враховуючи те, як вони використовують швидкоспоруджувані модульні конструкції. Важливий елемент – старі радянські ангари, які вони додатково облаштовують для захисту дронової компоненти. Там і пальне зберігалося навіть після серії наших «прильотів». Загалом ця авіабаза – певний мілітарний хаб. Достатньо подивитися свіжі знімки Google, щоб оцінити весь масштаб змін».
За його словами, у самому Гвардійському та навколо нього, найімовірніше, створено багатошарову систему ППО, з комплексами С-300, С-400, а також «Панцирями», «Буками» й «Осами», мобільними вогневими групами з ПЗРК, що чергують на ближніх і дальніх підступах до Гвардійського у лісосмугах. По них також періодично «прилітає» від українських Сил оборони.
За неперевіреною інформацією, оператори безпілотників із Гвардійського торік кілька місяців перебували у відрядженні в Татарстані, можливо, безпосередньо в Єлабузі. Там працює один із двох заводів (другий – в Іжевську), де збирають російські «шахеди». Можна припустити, що там, на заводській базі чи місцевому полігоні, вони проходили спеціальну підготовку з роботи з реактивними дронами, скажімо, з «Герань 4», «Герань 5».
Владислав Селезньов цього не відкидає і припускає, що навчені таким чином офіцери вже на місці, у Гвардійському, дрони збирають, заправляють пальним і готують до бойового застосування.
«Я думаю, що комплектуючі, частини цих дронів до Криму завозять двома шляхами, – розмірковує військовий експерт, – поромами через Керч або трасою Р-280 (Ростов-на-Дону – Сімферополь – КР), незважаючи на те, що фури на ній ми активно атакуємо. Що стосується Керченської переправи, то там ще на плаву два пороми, які можуть використовуватися як баржі. Не можна відкидати й транспортну авіацію, до речі, і не тільки військову. Тим паче що літаки там, у Сімферополі та на Бельбеку, навіть після періодичної «бавовни» продовжують приземлятися. Це постійне протистояння списа та меча», – підсумував полковник запасу Владислав Селезньов, військовий експерт із Криму.
Данило Безручко – псевдонім фрилансера RFE/RL, який пише під цим ім'ям з міркувань безпеки
- Останні
- Популярні
Новини по днях
11 вересня 2026
