На похорони свого єдиного сина батько приїхав із передової: Герой тепер з небес захищатиме свою маленьку донечку та кохану дружину

16.04.2025, 16:43 volyninfa.com.ua

28 грудня у селищі Колки на Волині попрощалися із загиблим 24-річним військовослужбовцем Володимиром Балем. Загинув Герой 18 грудня 2023 року, потрапивши під ворожий обстріл при виконанні бойового завдання на Запоріжжі. Із 2018 року він проходив службу за контрактом в Національній гвардії України. У Володимира залишилися батьки, дружина та маленька донька, дві сестри. На похорони свого єдиного сина батько приїхав із передової. На захисті України він з перших днів війни. Читайтетакож: Озвучено оновлений розмір пенсій українців: найбільше підвищення отримали судді Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». – Володя із дитинства ріс бойовим і спортивним, – розповідає тато Юрій Володимирович. Це в честь дідуся був названий його син. – Займався легкою атлетикою – дома чимало грамот та нагород за зайняті призові місця в різноманітних змаганнях. Був весь в спорті – у вільний час біг, футбол, турнік. Здобув професію тракториста-машиніста, водія автотранспортних засобів, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин в Колківському ВПУ (нині Центр професійної освіти). Коли після закінчення закладу постало питання вибору професійного шляху, без вагань обрав долю військового. У 2018 році підписав контракт і проходив службу у військовій частині Національної гвардії України, здійснював охорону Рівненської АЕС. Одружився три роки тому, разом із дружиною жили у Вараші. Величезною радістю стало народження донечки Емілії. Нині їй рік і чотири місяці. Втішався її першими кроками і першими словами, ніжними дитячими обіймами і лепетанням: «Тато!»… Місяць тому військовослужбовець вирушив на Запоріжжя. Як же було важко розлучатись із сім’єю, та розумів: заради майбутнього і його донечки йде боротьба із ненависним ворогом. Поруч був найкращий товариш Владислав. Разом служили, щиро спілкувались. Із перших днів війни той прибув із-за кордону і став на захист України від окупантів. – Я в цей час був на передовій на Луганщині, – каже Юрій Володимирович, який до війни працював водієм на фурі, а нині боронить рідну землю в складі 100 ТРО. – Звісно, чекав дзвінків від сина, ділився з ним бойовим досвідом. 18 грудня я був на позиціях, коли повернувся – мені повідомили цю страшну новину: від чисельних ран під час ворожого обстрілу загинув Володя. Він був командиром групи. Загинув разом із найкращим товаришем Владиславом – гранатометником групи вогневої підтримки. Молодій дружині, мамі, двом сестрам затьмарила світ ця пекельна звістка. Важко їм усвідомити, сприйняти цю болючу втрату. Нині в Небеснім легіоні захищатиме Володя Україну, з Небес опікуватиметься сім’єю, своєю донечкою. Сотні людей проводжали Воїна в останню земну дорогу. Неможливо було відшукати слова розради рідним, які втратили сина, чоловіка, батька, брата. Надзвичайно дорогу ціну заплатив він за нашу свободу і незалежність – віддав власне життя. Із усіма військовими почестями поховали Героя на місцевому кладовищі. Читайте також наші новини у Facebook