Неподалік від села Тараканів і міста Дубно, Рівненська область, знаходиться Тараканівський форт, що колись був вершиною інженерної думки та знахідкою воєнної архітектури.
Доля жорстоко обійшлася з фортом, який подавав великі стратегічні надії. Він нагадує весільного генерала, важливого, ошатного, але досвідченого справжньої військової історії. Сьогодні фортеця, яка поступово згасає під вантажем часу та фізичних факторів має погану славу – тут блукають люди, божеволіють годинники, а ночами лунають звуки стройового маршу. Саме контраст фатальної краси й прихованої небезпеки привертає до казематів і підземелля форту туристів-сталкерів, які намагаються розгадати містичні таємниці цитаделі та відкрити завісу її легендарного минулого. Крізь її стіни проростають дерева, кладка обсипається, а в темних сирих казематах панує тиша.
Історія Тараканівського форту
Будівництво Тараканівського форту було обумовлено необхідністю посилення кордонів Російської імперії в другій половині XIX століття. Нову систему оборонних ліній розробив знаменитий військовий інженер Едуард Тотлебен. Відповідно до плану, одним з важливих фортифікаційних опорних пунктів на кордоні з Австро-Угорщиною мав стати об’єкт, який прикривав Дубно і ділянку залізниці Київ-Львів. Зведення фортеці за проєктом Е. Тотлебена почалося в 1873 році. На його будівництво було виділено 66 мільйонів рублів з царської скарбниці. Щоправда, об’єкт був завершений в 1890 році – вже після смерті інженера. Прибулим для огляду форту членам царської сім’ї був продемонстрований добре озброєний оборонний комплекс площею 4 га, з 6 метровими стінами, потужною системою підземних рівнів і сучасною інфраструктурою. Фортеця була оснащена вентиляцією, електромережею, водопроводом, каналізацією та навіть телефонним зв’язком. Для обслуговування потреб гарнізону призначались медичні приміщення, їдальня, пральня, хлібопекарня. Була побудована і гарнізонна церква. На озброєнні форту було 40 різнокаліберних гармат і 10 кулеметів. Однак, настільки потужно облаштованій фортеці так і не вдалося виконати покладену на неї місію. Повстання солдат в 1905 році спровокувало розформування гарнізону, а сам форт перетворився у військову в’язницю.
Бойове хрещення форт прийняв в роки I Світової війни під час запеклого артилерійського штурму російської армією. На той момент об’єкт вже був захоплений та знаходився під контролем австрійців. Саме тоді форт отримав найзначніші руйнування. Скромні пагорби над могилами загиблих при обороні форту австрійських солдатів можна і сьогодні побачити в прилеглому лісі. У 1920-му році в фортеці знаходились частини польської армії, яку намагалась вибити армія Будьонного. На цьому військова вся місія форту була вичерпана.
Під час II Світової війни військові дії обійшли форт стороною, а у повоєнні десятиліття в фортеці розміщувався відділ НКВД, який залишив після себе забетоновані ходи. Що було поховано під товщею бетону і нині залишається таємницею. Надалі форт намагалися пристосувати під господарські потреби – склади консервів і автозапчастин. Щоправда, ці спроби були марними – тут була надто підвищена вологість, а приміщення мали недостатню вентиляцію. Довгі роки форт служив стрільбищем для військових та повільно занепадав, перетворюючись в благородні руїни. Свою непристойну лепту в нинішній стан форту внесли і чорні археологи. Сьогодні форт все ще перебуває на балансі Міністерства оборони України, розділяючи долю численних занедбаних пам’ятників архітектури.
Що можна побачити в форті
Контури Тараканівського форту нагадують ромб. У систему оборони входили глибокий рів і земляні вали, укріплені опорною стіною з фігурною кладкою. Із зовнішнім світом цитадель з’єднувалася двома мостами та підземними тунелями. По периметру фортеці розташовувались неймовірної краси споруди – 105 двоярусних казематів з орнаментованим фризом та пілястрами. Каземати призначались для проживання нижчого особового складу гарнізону, господарських і військових потреб. В період військових дій каземати могли вмістити до 800 осіб.
Центральною спорудою комплексу був ошатний, облицьований, як і каземати, червоною цеглою офіцерський корпус. У ньому розташовувався штаб коменданта форту, житлові та господарські приміщення для роти артилерії. Офіцерський корпус та каземати частково збереглися, вражаючи уяву зовсім не військовою витонченістю
Розгалужена мережа підземних ходів форту, облаштованих бійницями, прихована від сторонніх очей. Підземні коридори проходили і під земляним валом. Сьогодні об’єкт офіційно закритий для відвідування, але невгамовних туристів вабить інтерес до незвіданого, то ж вони групами і поодинці приїжджають у село Тараканів Дубенського району, щоб потрапити на територію форту-привида.
Містичні факти
Це місце недарма вважається одним із найзагадковіших та найстрашніших в Україні. Жителі намагаються обходити цю місцину стороною – ходять чутки про те, що в Тараканівському форті водяться привиди та нечиста сила. Пояснити таке явище просто – в воєнні часи тут загинуло безліч солдат, душі яких (згідно з місцевими повір’ями) досі не можуть знайти спокій.
Тараканівський форт, навіть через роки, не зміг відійти від свого темного минулого, що покрите загадковими історіями та повір’ями:
– На території форту до нашого часу збереглися дієві пастки, опинившись в якій, людина потрапляє в підземні ями. Саме тому пересуватися по цій території варто з обережністю.
– Стіни Тараканівського форту розписані тими, хто в різний час відвідував це місце. Одним з таких є напис “1905” – експерти стверджують, що він справжній.
– Вважається, що в підземеллях німці проводили військові експерименти, в ході яких безслідно зникали люди.
– Нерідко можна зустріти мертвих тварин в покинутих арках споруди.
– Жителі Дубно стверджують, що в глибокому колодязі Тараканівського форту загинула не одна людина.
– Дослідники невідомого прибувають сюди, щоб знайти загадкову кімнату, в якій є генератор часу.
Вірити чи ні в історії, що розповідає Тараканівський форт, та його загадки – справа кожного. Однак, важко заперечити, що Тараканівський форт оточений атмосферою містики, яку відчуває кожен, хто сюди потрапляє.
