"Вони живуть як роботи, о 22:00 лягають спати": вихованець Карпат – зірка у Польщі, тягне свій клуб, багато забиває

04.10.2026, 12:20 football24.ua

– Андрію, 7 голів у 10 матчах – неймовірний старт сезону. Які у вас самого емоції від такої результативності?

– Добрий старт. Якихось особливих емоцій немає. На початку сезону були певні завдання та цілі. Польський ринок, скажімо так, для українських футболістів – це можливість перезапустити кар’єру. Я, напевно, один із тих футболістів, які мають шанс і можливість тут заново про себе заявити.

Стартом задоволений. Індивідуально я задоволений своєю статистикою. Хотілося б, звісно, щоб команда була трохи вище, бо старт у нас видався хороший, а потім у командному плані ми трохи забуксували. Але думаю, що ще надолужимо.

– А чи очікували ви перед початком сезону, що матимете настільки переконливі показники вже на старті?

– Ми піднялися в лізі, у мене було добре завершення минулого сезону – я забив 16 м’ячів. Зараз так само хороший старт і, в принципі, можна сказати, що я залишився на тій самій гольовій хвилі. Тим більше не було жодних травм і так далі, здоров’я дозволяє. Тому маю хороший старт і я ним задоволений.

– А яку планку щодо кількості голів ставите перед собою на весь сезон? Чи є вона взагалі?

– Вона точно є, але це, напевно, більше індивідуальна ціль, яка є в моїй голові. Ви знаєте, футбол – така штука, що сьогодні все добре, а завтра, не дай Боже, може трапитися травма або виникнути якісь інші моменти, і все вже може бути не так яскраво. Точно є цілі, і я сподіваюся, якщо їх виконаю, ми ще раз поспілкуємося вже після досягнення цієї мети.

Андрій Ременюк / Фото ФК Авіа Свіднік

– Ви зараз виступаєте у третьому дивізіоні Польщі. Як би кількома словами охарактеризували цей чемпіонат? Якщо порівнювати його з вашими попередніми досвідами в Україні, які головні відмінності помічаєте?

– Зараз, напевно, польський футбол – саме не рівень окремих команд, а загальна конкуренція – перебуває на дуже високому рівні. Я можу порівняти це з українським футболом до 2014 року: і в плані конкуренції, і в плані інфраструктури. Наприклад, у нас у лізі 18 команд, і можна сказати, що 15 із них є дуже конкурентними за рівнем інфраструктури, заробітними платами та умовами, які вони можуть запропонувати футболістам.

При цьому в Польщі є ще Перша ліга, є Екстракляса, і там умови ще кращі. Тому я можу сказати, що польський футбол зараз, якщо не брати до уваги німецький та інші топ-5 чемпіонатів, є одним із найкращих для розвитку футболіста.

– До вашого клубу була прикута особлива увага після матчу 1/32 фіналу Кубка Польщі, коли Авіа Свіднік вибила з турніру краківську Вєчисту, яка виступає в Екстраклясі. Що ця перемога означала для команди?

– По-перше, перед цією грою в нас виник певний спад. Ми програли три матчі в чемпіонаті, тому це був своєрідний футбольний поштовх, позитивні емоції.

Загалом якось так складається, що в Кубку ми яскраво виступаємо проти будь-якого колективу. І ця команда приїхала, мені здається, не на сто відсотків налаштованою, бо вважала, що ми аутсайдери. Нам вдалося виграти цю гру, і на мій погляд, для футбольної Польщі це вже не було якоюсь великою сенсацією. Нам і раніше вдавалося робити такі речі. Особисто для нас це був, скажімо так, психологічний підйом.

– У наступному етапі Кубка на вас також чекає представник Екстракляси. У команді вже обговорюють цю гру? Налаштовані на бій?

– Ця гра через місяць. Ми професіонали, тому зараз у нас буде ще місяць чемпіонату. І це так само важливо з психологічної точки зору: якщо ти виграєш кілька матчів і приїдеш на кубкову гру з хорошими результатами, це буде перевагою.

ФК Авіа Свіднік / Фото прес-служби клубу

Команда Радомʼяк Радом перебуває в нижній частині таблиці Екстракляси. Якщо вони до того моменту будуть програвати, то можуть приїхати сюди не в найкращому психологічному стані, десь недоналаштованими, бо ми все-таки нижче за лігою і так далі.

У нас буде, можливо, рівна гра, можливо, нам навіть вдасться пройти далі. Немає такого, що вийдемо на поле і ще до матчу програємо. Ні. Буде футбольна битва, і я переконаний, що нам точно вдасться показати себе з гідного боку. А результат уже матч верифікує на полі.

– Якщо повернутися до вашої кар'єри в Україні, ви дебютували в УПЛ за Карпати ще у 19 років. Яким для вас був той період? Що найбільше запам'яталося з перших матчів на дорослому рівні?

– Напевно, футболісти, з якими я грав. У нас був дуже сильний склад, такі виконавці, як Гуцуляк, Швед, легіонер Карраскаль – дуже якісний і талановитий футболіст. Федецький уже тоді був у Карпатах.

Андрій Ременюк у Карпатах / Фото клубу

Поруч із такими людьми ти можеш зрозуміти, куди потрапив – і в плані професіоналізму, і в плані самовіддачі, рівня гри та загальної сили команди. Тому, напевно, найбільше запам'яталося саме ставлення. Оскільки зараз я у футболі не бачив, мабуть, такого прагнення та самовіддачі. Карпати завжди славилися своїми морально-вольовими якостями.

І ще запам'яталося, що я тоді дебютував проти Шахтаря. У той час в українському футболі було дуже багато сильних легіонерів. Коли я дебютував, за "гірників" грали Ісмаїлі, Тайсон, Бернард та інші. Загальний рівень чемпіонату тоді був дуже високим.

– Перед дебютом за Карпати у вас був цікавий досвід – стажування у Валенсії, Вільяреалі та Леганесі. Як узагалі виникла можливість поїхати до Іспанії?

– Тоді в нас змінився керівний склад, прийшов такий Олег Смалійчук. Був чи президентом, чи директором клубу. І оскільки він працював в Іспанії, молоді футболісти Карпат тоді їздили на стажування.

Це було більше не як перегляд у команді, а як досвід навчання і порівняння їхнього складу, наприклад, вікової категорії, такої, як ми, і нас у нашому чемпіонаті. Мені тоді дуже сподобалося, їхній рівень молодих футболістів був так само дуже високий. Але я вважаю, що українські гравці талановитіші в плані дитячого футболу.

– Що найбільше запам'яталося з того періоду? Чи були якісь футбольні принципи або підходи, які ви побачили там і використовуєте у своїй грі досі?

– Просто їхнє ставлення, їхній професіоналізм... Наприклад, ми там знали, що вони, можна сказати, живуть як роботи: о 22-й годині лягають спати, харчуються ідеально, у них усе відточено. Це одна з переваг. У чомусь ми програємо їм у ментальності. У них дисципліна протягом усього року, судячи з того, що я побачив. А в нас може бути дуже яскравий злет, а потім ми можемо два-три місяці десь бути в небі, скажімо так. Напевно, це така перевага.

Щодо футбольного поля, то швидкість роботи з м'ячем, швидкість мислення – напевно, це нас вирізняло. А найбільший їхній плюс у тому, що молодих футболістів допускають до основної команди або віддають в оренду. І в них сила чемпіонату велика, тому футболіст не регресує. Якщо, наприклад, у нас зараз взяти й піти в команду Другої ліги України або залишитися в U-19, дублі, то я вважаю, що грати в дорослій команді – набагато кращий темп. У 18-річному чи навіть 20-річному віці вже грати в дорослій команді – це краще, ніж ще рік чи два серед однолітків. У Європі ріст футболіста йде швидше саме завдяки такій конкуренції.

Як ми раніше говорили про Польщу: ти в Другій лізі можеш ставити завдання вийти в Першу лігу, де вже може половина команди, а то й більше, складатися з легіонерів. Бо, наприклад, та сама Вісла Краків ще була в Першій лізі, і там 70-80% легіонерів. Ти можеш із ними конкурувати. Це здорова конкуренція.

– У 2021 році ви перейшли до Металіста 1925. Наскільки цей етап відрізнявся від ваших попередніх у плані конкуренції, вимог та атмосфери в команді?

– Період у Металісті 1925 був різним, бо я так само стикався з травмами. Я прийшов із Другої ліги у Вищу лігу, і в мене був певний адаптаційний період. Плюс зміни різного характеру: і тренери змінювалися, і війна почалася, і так далі. Тому якось важко цілісно оцінити цей період. Але загалом, як для кожного футболіста, немає якогось етапу в кар'єрі, який би не пішов тобі в плюс.

Андрій Ременюк / Фото ФК Металіст 1925

– Ви пішли з Металіста 1925 вільним агентом. У вас добіг кінця контракт чи були якісь інші обставини?

– Ні, у мене добіг кінця контракт. У Металісті 1925 змінилося керівництво загалом: і президент, і директори... Ну і в загальному так, дитячою мрією було спробувати себе за кордоном. Можна сказати, я навіть пізно, за мірками європейського футболу, вирішив скористатися цією можливістю.

– А чи пропонував клуб вам продовжити угоду?

– Ні-ні. Як я і кажу, у нас змінилося керівництво. Коли вже йшов із Металіста 1925, то все було абсолютно інакше. Ми так і не знали один одного особисто, як нинішні футболісти, які працюють із теперішнім керівництвом клубу.

– Ви вже відчували, що хотіли спробувати себе за кордоном, але як саме виник варіант із переїздом до Польщі? Чому вирішили саме туди?

– По-перше, я виховувався у Львові, у львівському футболі, і володію українською мовою, тому мені було легше адаптуватися в Польщі у плані мовного бар'єру. І я не розглядав тільки Польщу, бо поїхав на перегляд у Словаччину. Там була команда Татран Прешов.

Спрочатку провів у Польщі два тижні, дивився, який тут футбол, як він розвивається. Потім поїхав на перегляд туди, у Першу лігу. І мені там не сподобалися умови – загальні футбольні та фінансові. Тому я вирішив повернутися в Польщу, і тут з'явився варіант з Авіа. Минулого року ми вийшли до Другої ліги, і зараз так само стоїть завдання вийти в їхню Першу лігу.

– Минулого сезону вас визнали найкращим гравцем Авіа. Наскільки важливою стала ця відзнака? Чи додала вона впевненості?

– Минулий сезон, напевно, найбільше був плюсом у тому плані, що ми підвищилися в класі. Бо для кожного амбітного футболіста повинен бути рік, коли він має якийсь, скажімо так, індивідуальний розвиток. І от минулоріч, навіть на цьому рівні, для мене найголовніше – що я спрогресував, а команда досягла результату.

Це так швидко відбулося: почався новий сезон, і всі ті події чи заслуги вже не такі важливі, бо зараз нові завдання, нові цілі.

– Трошки відійдемо від теми футболу. Ви в Польщі вже декілька років. За цей час встигли добре адаптуватися до країни, футболу, уболівальники вас добре знають. Але останнім часом дуже багато говорять про не найпростіше ставлення частини поляків