Фінали ЛЧ можуть почати грати за межами Європи. І причина не лише у грошах

24.11.2025, 17:13 meta.ua

Кілька тижнів тому комерційний директор Південноамериканської конфедерації футболу (КОНМЕБОЛ) Хуан Еміліо Роа заявив, що в організації вже давно розмірковують та обговорюють варіант проведення фінального матчу свого найпрестижнішого клубного турніру – Кубку Лібертадорес – поза межами континенту. Ключовими причинами для цього є фінансові, оскільки в КОНМЕБОЛ відчувають, що потенційно здатні заробити набагато більше, якщо головна гра їхнього топового турніру відбудеться, наприклад, у США чи одній з багатих країн Близького Сходу, аніж в умовних Бразилії, Аргентині чи Парагваї.

Для Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) питання необхідності перенесення розіграшу фінального матчу Ліги чемпіонів не стоїть на порядку денному настільки гостро, як у Південній Америці, проте події останніх років показують, що це, можливо, лишень поки що. Не варто виключати, що вже через п'ять років УЄФА дійсно піде на те, аби провести фінал Ліги чемпіонів поза межами Європи. І, як це не дивно на перший погляд, таке рішення буде пов'язане зовсім не з економічними чи маркетинговими чинниками…

Незважаючи на очевидну престижність проведення фіналу такого турніру як сучасна Ліга чемпіонів УЄФА, наразі організація стикається із проблемою по відсутності реальної конкуренції серед охочих організувати цю подію у себе. Наприклад, на проведення вирішального матчу ЛЧ-2027/28 заявку подав тільки Мюнхен – місто, яке приймало у себе фінал цього ж турніру в сезоні-2024/25. У гонці ж за організацію фіналу ЛЧ-2028/29 беруть участь тільки два міста – Лондон та Барселона, причому англійська столиця приймала вирішальні матчі найпрестижнішого клубного турніру Європи тричі за останні тринадцять років! Дедалі очевиднішим стає той факт, що кількість арен, здатних задовольняти усі вимоги УЄФА для організації фіналу Ліги чемпіонів, у Європі аж ніяк не збільшується. Навпаки, їх дуже і дуже мало.

У 2027 році, як очікувалося, фінал Ліги чемпіонів мав відбутися у Мілані, проте УЄФА в результаті відмовився від такої можливості через відсутність гарантій з боку Інтера та Мілана щодо готовності їхнього спільного стадіону до такої події. Обидва клуби лишень нещодавно оголосили про рішення знести нинішній Сан-Сіро, аби на його місці побудувати ультрасучасну арену на 71,5 тисячу глядачів. Після цього господарем фіналу ЛЧ-2026/27 було оголошено мадридський Метрополітано – клубний стадіон Атлетіко, який тільки-но у 2019-му приймав у себе вирішальний матч турніру.

Незважаючи на те, що нещодавно УЄФА дав зрозуміти, що не вітає проведення матчів європейських клубів поза межами континенту, багато експертів дедалі частіше сходяться на думці, що незабаром організації доведеться піти на перенесення як мінімум фіналу Ліги чемпіонів у США або якусь багату азійську країну, яка має належний рівень інфраструктури.

Власне, в інфраструктурі, а точніше у її якості та здатності відповідати суворим вимогам, й криється уся проблема. З моменту першого розіграшу Ліги чемпіонів під новою назвою у 1993 році і до перемоги Ліверпуля над Міланом в Стамбулі у 2005-му, одразу дванадцять різних міст прийняли тринадцять фіналів, і лишень мюнхенський Олімпіаштадіон був господарем двічі. Однак тепер, як повідомляють інсайдери, УЄФА виявився обмеженим тільки чотирма безпечними аренами для майбутніх фіналів Ліги чемпіонів через вимоги, яким має відповідати кожне приймаюче місто для проведення матчу. Необхідно мати стадіон місткістю щонайменше 65 тисяч глядачів та прилеглу територію для гарантій безпеки, а також розвинену інфраструктуру, включаючи міжнародний аеропорт та місцеву транспортну систему. Крім того, передбачається, що в місті має бути великий номерний фонд готелів, здатний впоратися із напливом уболівальників, спонсорів, представників ЗМІ та VIP-персон.

Стадіон, який приймає фінал ЛЧ, також повинен мати можливість надати мовний комплекс – велику територію для розміщення студій, великовантажних автомобілів та ліній зв'язку, – а ще повинен мати в своєму розпорядженні достатню кількість корпоративних розважальних зон для задоволення величезного попиту з боку вболівальників.

По суті, таким критеріям УЄФА наразі відповідають тільки лондонський Вемблі, мадридські Сантьяго Бернабеу та Метрополітано, а також оновлений Камп Ноу у Барселоні, реконструкція якого зараз перебуває на фінішній прямій.

Саме Вемблі в УЄФА вважають еталонним прикладом того, як має виглядати стадіон, який приймає фінал Ліги чемпіонів. Ця арена здатна вмістити 90 тисяч уболівальників, має 161 корпоративну ложу та дев'ять окремих банкетних залів, у яких можна розмістити 18 тисяч гостей, а також має сполучення із чотирма великими аеропортами. Крім того, Лондон має надзвичайно розвинену мережу громадського транспорту та величезну кількість готельних номерів.

У 2026 році УЄФА довірив проведення фіналу Ліги чемпіонів Будапешту. І нехай стадіон Ференца Пушкаша має місткість у 67 тисяч глядачів, що номінально задовольняє базовий критерій, проте загалом, як вважають аналітики організації, угорській столиці доведеться відпрацювати на максимумі можливостей, аби вирішальний матч нинішнього розіграшу найпрестижнішого єврокубку пройшов на найвищому рівні. Справа в тому, що у Будапешті є тільки один аеропорт та метро радянських часів, а туристичний сайт Booking.com повідомляє, що 92% місць розміщення у місті вже зайняті на час фінальних вихідних Ліги чемпіонів 29-30 травня 2026 року. Звичайно, якщо Будапешт досягне успіху, це може відкрити дорогу для міст схожого розміру та рівнів розвитку інфраструктури, які претендують на проведення фіналу Ліги чемпіонів. Однак наразі можливості УЄФА на майбутнє виглядають вкрай обмеженими.

Низка стадіонів, де УЄФА раніше успішно проводила фінали Ліги чемпіонів, наразі недоступні. Наприклад, москва та санкт-петербург (звідти у 2022-му був перенесений фінал до Парижу через військову агресію проти України) не розглядаються з політичних причин, а Київ недоступний через війну. Римський Олімпійський не приймав фіналів із 2009 року, оскільки ані сам стадіон, ані загалом інфраструктура італійської столиці не встигають за стандартами УЄФА. Париж, де проходив фінал 2022 року, показав жахливі результати через хаос, який виник біля турнікетів, через що в організації поки не готові знову розглядати кандидатуру Стад де Франс.

Що стосується таких потенційних господарів фіналу як Відень, Амстердам і Глазго, то вони банально не мають у своєму розпорядженні відповідних стадіонів, а ось в Афінах, Лісабоні, Манчестері або Кардіффі, де є арени належного рівня, навпаки, є суттєві проблеми із транспортною інфраструктурою та/або готельними номерами.

Проведення ж матчів Ліги чемпіонів на Олімпійському стадіоні в Баку, де раніше проходив вирішальний матч Ліги Європи-2018/19 між Челсі та Арсеналом, навряд чи розглядатиметься в УЄФА всерйоз через колосальні нарікання з боку фанатів, які зіткнулися із масою труднощів, добираючись у столицю Азербайджану. Крім того, за оцінками експертів організації, тоді для фанатів англійських клубів було б набагато дешевше злітати на фінал у Нью-Йорку, аніж в Баку.

Таким чином, реальна проблема полягає у тому, що європейські мегаполіси мало що роблять для того, аби йти у ногу із часом та відповідати організаційним вимогам УЄФА. Вже за кілька років у організації, очолюваної Александером Чеферіном, банально може не залишитися вибору, якщо вона не забажає чергувати фінали між Лондоном, Мадридом та Барселоною.

З медійної та комерційної точок зору організація фіналу Ліги чемпіонів у Нью-Йорку чи Ер-Ріяді могла б призвести до великого успіху. Але в УЄФА поки впевнені, що подібний крок призведе до невдоволення у європейських фанатів та загострить градус непорозуміння між чиновниками й тими, заради кого існує футбол – уболівальниками.

З іншого боку, заокеанські експерти, які дають власні оцінки ситуації, впевнені, що у майбутніх рішеннях УЄФА з приводу фіналів Ліги чемпіонів дуже багато чого залежатиме від успішності організації та проведення чемпіонату світу-2026 у США, Канаді та Мексиці. Якщо мундіаль виявиться успішним та викличе великий інтерес з боку місцевих фанатів (прямо зараз відомо, що вже близько п'яти мільйонів американців подали заявки на придбання квитків на ЧС-2026), то разом з необхідністю вирішувати організаційні питання, а також небажанням європейських великих міст змінюватися під вимоги, що висуваються до кандидатів на проведення фіналів Ліги чемпіонів, дуже скоро в Чеферіна просто не буде причин для того, аби відмовляти умовним Нью-Йорку або Ер-Ріяду. Звичайно, це буде дуже непросто пояснити європейським уболівальникам, але попереду УЄФА ще має декілька років, щоб придумати та продумати усі необхідні пояснення та ще раз дати зрозуміти – усе, що робиться організацією відбувається виключно заради розвитку футболу. Ну, а як інакше?..

Олексій СЛИВЧЕНКО