САПРОНОВ: Не впевнений, що Світоліна буде в топ-3, але в топ-10 повернеться

06.02.2023, 15:33 sport.ua

Юрій Сапронов у спортивних колах відомий, як спонсор Еліни Світоліної та досить успішний спортивний функціонер. З початком повномасштабної війни росії проти України Сапронов активно зайнявся волонтерською діяльністю, допомагаючи як військовим, так і мирним жителям у Харкові. Данило Вереїтін поговорив з бізнесменом про волонтерство, Australian Open, успіхи українських тенісистів, повернення Еліни Світоліної до гри, розвиток молодих гравців та системні проблеми у Федерації тенісу України. У 8 з 10 випадків старі в Харкові виявилися кинуті своїми дітьми – Юрію Анатолійовичу, вже майже рік ви активно занурені у волонтерську діяльність. За підсумками першого місяця 2023 року, запитів на допомогу побільшало, ніж у 2022-му, чи вже менше? Як взагалі змінився цей бік вашої діяльності?– Запити постійно змінюються. Якщо так, мазками, пройти щодо початку війни, то 24-го – війна, 25-го – шок, 26-го струснувся, а 27-го у 5* «Суперіор» прийшли перші біженці. У березні та квітні їх було понад 100 осіб, у підвалі 700 квадратних метрів, у фітнес-залі. Ми їх годували й дбали, досі годуємо й дбаємо, щоправда, зараз їх не більше 30 осіб. В основному, люди похилого віку, які втратили житло. А з 27-го почали возити хліб. Бо три доби війни пройшли, і в місті зник хліб. Напевно, два тижні ми возили лише хліб. Не можна було доїхати до заводу в Кулиничі, це за Окружною, а там уже бої йшли, тому ми знаходили приватні пекарні та возили хліб. Десь два тижні тривав цей процес. Возили до лікарень, возили до метро людям та по місту. Все це трьома позашляховиками. На мою думку, 320 короваїв входить у джип. Потім було тижнів зо два, може три, коли було дуже багато криків про допомогу, з проханнями відвезти людей на вокзал. Багато людей виїжджало, і ми возили людей із Північної Салтівки та інших районів, де було багато обстрілів. Крім того, возили старим у старих районах у центрі Харкова у сталінських будинках, 4-5 поверхових, ліки, які було неможливо знайти в аптеках. Причому, це досить прості ліки. Треба було десь включати телефонне право та мою сиву голову. Потім перша військова гуманітарка, як її називали, була десь числа 20-25 березня. Все почалося якось спонтанно. Спочатку потрібно було все: від тактичних кросівок і до трусів. Потім літо, спекотно, потрібні були репеленти від гнусу, костюми від гнусу, бо все зазеленіло. Лопат треба було багато. Я поїхав на позиції в районі Руської Лозової наприкінці березня-початку квітня, пройшов бліндажами у супроводі військових, і побачив, що у них багато радянських лопат з поламаними черешками. А у мене є фінська штикова лопата Fiskars, яка не вбивається. Вирішили допомогти їм із таким інвентарем. Просять дуже різне, ми прислухаємось і намагаємося знайти. Держава дає досить багато, але якщо вона видала одну фліс-кофту та два комплекти термобілизни, а хлопці на нулі… Там вода, там спекотно, там порвалося чи прати нема де. А видали на пів року, мабуть. Зрозуміло, ніхто їм не видасть захист від комарів. Або бліндажі, ліхтарі, павербанки. Або солодке – пацани молоді його дуже люблять. Перші пару місяців сигарет треба було багато, ми возили по блок-постах. Facebook Юрія Сапронова Зараз, мабуть, те, що просять завжди і всі – машини, пікапи та джипи, броньовані – ідеально. І «мавіки». Я розібрався в них, які вони бувають, яка прошивка і таке інше. «Мавік» третій - найбільш ходовий дрон, який повинен бути в кожному підрозділі. Сьогодні хлопці попросили розвантаження, плитоноски, підсумки. Я говорю: «А що трапилося?». Мені кажуть, що якщо людина поранена, плита ціла, а плитоноска вже не годиться. Поранених багато. Втрати, на жаль, є. Тому все змінюється. Бізнес та волонтери реагують швидше, ніж держава, от і вся різниця. – Я пам'ятаю, що до війни ви адресно допомагали кільком літнім людям у Харкові. Чи вдається підтримувати їх зараз?– Був період у березні, досить тривалий, коли я привозив продукти та ліки покинутим старим, десь віком 80+. І вони, зрозуміло, зі сльозами на очах дякували за цю допомогу. А я все одно питав: «А де ваші діти?». І у 8 випадках з 10 їх просто покинули. Гаразд, доньки, але й чоловіки з ними поїхали. Це прикро та неправильно, не по-людськи. Їжу ми роздавали до жовтня. Зараз я пішов від їжі. Чому пішов? Вона, звісно ж, потрібна. Але у місті досить багато гуманітарки зараз. Є «Пункти незламності», там годують людей. Ми ж возили продукти з початку війни і до жовтня включно до районів, які були сильно розбиті. Там до найближчого магазину 3 кілометри, і люди похилого віку до нього просто не дійдуть. Зараз у місті працюють усі магазини, я розумію, що це гроші, пенсія маленька, але я сподіваюся, що є можливість купити. А тоді не було. – Харків, як і раніше, страждає від ворожих обстрілів. Чи вистачає в місті бомбосховищ і чи задоволені ви тим, як поводиться міська та обласна влада під час війни?– По-перше, обстрілів значно поменшало. Найстрашніший час для Харкова був – березень та квітень. Тому що ствольна артилерія, важкі міномети, РСЗВ, ті ж «Гради» діставали своєрідною лінією: центр міста і трохи далі, у бік Києва та Дніпра. Далі не діставали. А 29 та 30 квітня були знаковими днями для Харкова: наші вибили їх із Циркунів та Руської Лозової, і місто перестали діставати 152-й калібр артилерії, 120-й мінометів та РСЗВ «Град». Нині обстрілів менше, останні півтора місяці Києву було складніше, ніж Харкову. Нас теж довбали по інфраструктурі, але в нас якось швидше справлялися ДСНС і енергетики, чи ще щось, але Києву точно було страшніше. Зараз літає рідше, але прилітає незрозуміло куди і коли, то це все ще небезпечно. Звичайно ж, я контактую з мером Ігорем Тереховим, і з головою обласної військової адміністрації Олегом Синєгубовим. Я бачу, що та як вони роблять. Наскільки це ефективно? Я не знаю, покаже час. Мені хотілося б, щоб кожен займався своєю справою. І один, і другий щодня щось роблять, щодня говорять, їх бачать люди, і мені теж, коли треба щось спитати, я можу це зробити. – Сергій Стаховський та Олександр Долгополов пішли воювати. Чи підтримуєте ви з ними контакт? Можливо, перед тим, як ухвалити це рішення, хлопці зверталися до вас за порадою?– Вони дорослі дядьки, ніби зі мною не радилися. Звичайно, часто бачу хлопців, особливо Сергія. Він, повертаючись із Бахмута, іноді буває у Харкові. Він завжди приїжджає до мене, рідко ночує в мене. Звісно ж, ми в контакті. Хлопці круті, і один, і другий, спасибі їм велике. Фото twitter.com/thedolgo. Олександр Долгополов (зліва) та Сергій Стаховський (праворуч) стали на захист України У Світолиної гарні перспективи повернення до професійного тенісу – Зараз війна знизила інтерес до спорту та тенісу, зокрема. Але ви ж дивилися Australian Open? Яке враження лишилося?– Дивився наших, наскільки це можливо. Деяких у записі. Дивився обидва фінали одиночок і два з чотирьох півфіналів: один жіночий та один чоловічий. Які висновки: Крутих – крутий, красень. Подивився Андрія Зімноха, теж молодий хлопець, пройшов кваліфікацію, молодець. Я дивився два його матчі у запису.Чим засмучений? Засмучений цими безбарвними прапорами людей без імені, без прапора і без країни, а їхня спортсменка ще й виграла… Говорити про те, що спорт поза політикою… Та ні фіга, спорт - це і є політика. Тільки повна заборона на участь білоруських та російських тенісистів, зокрема, якщо ми говоримо про теніс. Або хай ідуть та розповідають, що росія робить в Україні. Кожному з них потрібно поставити запитання: що в Україні робить ваша країна? Хай помимрять, а далі люди розумні, люди розберуться. – Як ви вважаєте, чому зараз МОК активізувався з цією риторикою щодо пом'якшення санкцій стосовно російських та білоруських спортсменів?– Це лобіює виключно Томас Бах. Бо Німеччина така країна, на жаль, яка хоче сидіти на всіх табуретах. Починаючи з Меркель, тому що я вважаю, що це вона зробила путіна путіним, і продовжуючи Шольцем, подивіться лише на його позицію щодо передачі озброєння. Німеччина – така країна. Це дивно, тому що саме вона пройшла через цей жах війни. Але бачите якийсь їхній німецький педантизм, раціоналізм, «бізнес і нічого особистого»… Але не вийде зараз. Це штовхає Томас Бах, голова МОК. – Поки Еліна Світоліна тільки приступила до тренувань після народження дитини, хто, на вашу думку, має найкращі шанси потрапити до топ-30 рейтингу WTA?– Чому у топ-30? Там уже були з діючих гравців Ястремська, Калініна та Костюк. Але потенціал цих трьох, на мій погляд, набагато вищий. Ці три дівчинки здатні багато на що. У найближчі півтора-два роки. Більше не бачу. Це за гамбурзьким рахунком. Ми тут вигадали таку штуку, що багато дітей і з моєї спортшколи та інших клубів, у західних областях України, у травні у Тячеві ми проводили Кубок Харкова. Так придумалося і ми все це швидко організували, дякую Віктору Павлишинцю, меру Тячева Ковачу, мій старовинний приятель. Вони чудово допомогли. Було більше 100 дітей, 11-12 та 14 років. Сергій Стаховський приїжджав, робив майстер-клас. Еліна не змогла тоді приїхати - дуже моторошний токсикоз був, хоча вона була в мене в голові. Її мали в Будапешті забрати та привезти за два дні, але вона готувалася бути мамою. – Як ви оцінюєте її перспективи повернення до професійного тенісу після цієї паузи?– Я думаю, хороші. Я бачитиму її 8-9 лютого у Києві, вона приїде робити майстер-клас. Чому хороші перспективи? По-перше, найбільша заслуга мене та моєї команди у кар'єрі Еліни Світоліної у тому, що ми провели її без травм. Ми дуже багато часу, з дитинства, коли формувався організм і росли кістки, приділяли час здоров'ю. І подивіться: їй 28 років та жодної серйозної травми. Тому, я думаю, що років до 35 вона гратиме. A post shared by Elina Monfils (@elisvitolina) Інше питання: їй потрібно навчитися ментальній стійкості. Звичайно, два півфінали Шоломів – це круто, але я, як і раніше, вірю, що вона здатна взяти Шолом. І практика показує, що дівчата та жінки 30+ та після пологів вигравали турніри Великого Шолома. Я не впевнений, що вона ще буде у топ-3, але до десятки повернеться точно. Керівникам Федерації потрібно особисто розмовляти з кожним гравцем та батьками – У