Як побудувати чемпіонську команду в НБА

07.12.2022, 20:02 sport.ua

До закриття ринку обмінів ще доволі багато часу, але генеральні менеджери команд ліги вже мають вираховувати свої дії. Мають оцінювати успішність цього сезону і розуміти, як і куди скеровувати свій корабель, щоби той приплив до їхньої мети. Мета кожної команди? Титул чемпіонів НБА. Проміжна мета? А тут уже стає цікаво. Пропоную розібратися в головних сучасних стратегіях побудови команди-контендера в найсильнішій лізі світу. Отже, як керівник, Денні Ейндж має два етапи в «Бостоні» і зараз починає наново з «Ютою». Його було назначено в клуб у 2003 році. Під час сезону 2006/2007 (рекорд: 24-58), Пол Пірс попросив обміну. Або підписання сильних баскетболістів для можливості боротися за титул. Відпускати свою зірку Ейндж не хотів, але виміняв Гарнетта і Аллена вже найближчого міжсезоння. Так, герой цього абзацу став автором першої суперкоманди сучасності, а в «Бостоні» заграли одразу три суперзірки НБА. Результат? Чемпіонство (наступного ж року), фінал і 3-2 в серії з «Маямі»-2012, що ледь не поклало край іншій чемпіонській команді (ЛеБрон виграв ту серію 4-3). «Селтікс» п'ять років змагалися за титул. А розпад тієї команди - чергова геніальна робота Ейнджа. У 2013 році Денні побачив, що лідери коллективу вичерпали себе, а «Брукліну» потрібні були гучні імена під нового власника. Обмін цих підстаркуватих імен (Гарнетт, Пірс, Террі) на мішок картоплі і чотири драфт-піки «Нетс» досі вважається ледь не найгучнішим пограбуванням в історії ліги, яке стало початком другого етапу перебування Денні в «Селтікс». Той обмін (пограбування) привів в команду Тейтума, Брауна і Смарта, основу ростера, який грав у фіналі-2022. Додаймо туди ж запрошення Бреда Стівенса на місток головного тренера. А також - велике накопичення активів у вигляді драфт-піків і торгівельних виключень, які давали «Бостону» плацдарм для маневрування в посиленні складу. Так Ейндж створив другу чемпіонську команду, яка з 2018 року знаходиться в пулі колективів, які борються за чемпіонство. Обійшлося не без помилок: Ірвінг, Вокер, безліч ябуселей в лотереї драфту, але зараз Денні користається цим досвідом в «Юті» (до речі, він мормон за віросповіданням, отож не дивно, чому він зараз в «Джаз»), а саме: підриваючи застряглу недочемпіонську команду обмінами і накопиченням активів. Будує новий «Бостон»? Найкращий африканський генеральний менеджер НБА має трохи інший підхід. По-перше, Масаі розуміє, що в Торонто (місто) просто так не заманити зірок НБА. Там нудно, нічого робити, холодно. Врешті решт, це не баскетбольна Канада. Що вирішує управлінець? Взяти тактичного гіка, Ніка Нерса, головним тренером, оточивши його висококласними помічниками (Рекс Каламіан). В кінці першого раунду взяти незрозумілого твіннера (застряглого між позиціями) з проблемним дриблінгом, Сіакама (який вистрілить в потрібному місці в потрібний час). Це неможливо - обміняти ДеРозана (як Уджирі на це наважився?). Що це дало? Можливість взяти на ван-енд-дан сезон Кавая (в обмін на того ж ДеРозана). Результат? Мяч дивом потрапляв у кошик, Сіакам повів за собою «Торонто», а «Голден Стейт» у той же час розпався на частини (травми і Казінс). Отже, Уджирі не збирав зірок, не чистив платіжку, щоби їх підписати, не підривав ростер. Але, як той митець, мав розуміння того, що хоче отримати в результаті і просто зтесував з каменю зайве. Він планомірно, крок за кроком, терплячи і чекаючи, вибудовував команду. Складав пазл з гравців: підходиш для побудови командної гри - лишаємо (Лаурі), не підходиш - міняємо (ДеРозан, Росс). Так генеральний менеджер будував мікроклімат в колективі і збільшував привабливість ввіреної йому організації. І добудувався настільки, що Ленард цілий рік вирішив пробути в «Торонто». Та ще й виграв чемпіонат. Найкращий генеральний менеджер 2019 року приступив до своїх обов'язків з «Бакс» за два роки до номінації. Чим він заслужив цей приз? Повірив у Майка Буденхольцера. Той поставив команді нову атакувальну схему: швидкий баскетбол, заточеність на дальні кидки, і Янніс в ролі вільного художника (став МВП в 2019 році). Потім він взяв Брука Лопеса (вже вміючого кидати здалеку). Повірив в Пета Коннотона (став елітним 3&D виконавцем). Відтоді «Мілуокі» постійно знаходиться серед лідерів регулярного сезону і в пулі команд-контендерів. Але елітна команда в регулярці - не означає елітність в плей-оф, що і доводили «Бакс» своїм прикладом, провалюючи один постсезон за іншим (як, до прикладу, серія з «Маямі»). Джон Хорст взявся до справи знову. Його головна мета? Оточити Адетокумбо такими гравцями, аби розкрити якнайповніше потенціал своєї головної зірки. На топ-виконавців Хорст розраховувати не міг - «Мілуокі» - команда з маленького ринку. А отже, почав заповнювати ростер потенціально сильними рольовиками (Метьюз, Портіс) і розвивати те, що мав: захист Лопеса, напад Міддлтона. Розвиток показав свої результати, команда стала грізною силою... на папері. Не вистачало досвідченого розігруючого. Ним став Дрю Холідей в 2020 році. Чи вважався він зіркою? Маючи 30 років і непогані атакувальні можливості, Холідей, більшою мірою, спеціаліст із захисту: з 2018 року він постійно потрапляє до All-NBA Defence Team. Отже, Хорст отримав те, що хотів - елітну захисну команду з моделлю гри, повністю заточеною під головну зірку - Янніса. А також, розвиваючи власні резерви, - геніального тренера, який за довіру до нього, відплатив тактичною гнучкістю і вчисту переграв «Фінікс» після двох поспіль поразок на початку фінальної серії-2021. До речі, слід відзначити, що Джон Хорст не побоявся переплачувати своїм баскетболістам, показавши свою віру в них. Навіть після того ганебного вильоту від «Маямі»-2020 гравці залишилися на своїх місцях, тренери залишилися на своїх місцях. Та ще й посилення прийшло у вигляді розігруючого захисника. Модель побудови «Голден Стейт» намагаються копіювати в «Атланті», «Оклахомі», «Хьюстоні», та ледь не в половині організацій ліги. Чому? Це дуже схоже на «Сан-Антоніо» Поповича: доморощені таланти, оточені тим, що криво лежало в інших командах (Оррі - Дюрент, Фінлі - Віггінс). Але генеральний менеджер з Сан-Франциско пішов далі: він не спускався за першим номером драфту (Монта зі Стефеном надто хороші для такого задуму), але розгледів талант там, де його не могло бути (Паркер - Каррі та Джинобілі - Грін). В Каррі не мало бути таланту? Саме так, був період на початку «десятих», коли Елліс вважався обличчям організації, а Каррі після важкої травми ноги підписався на доволі скромні 44 млн доларів на 4 роки. Кому потрібен навіть талант, але який може закінчити кар'єру ще до тридцяти? Втім, Майєрс ризикнув. Знаючи бридкий характер Елліса, його обміняли в «Даллас» і вручили команду в руки Каррі, як тільки він почав показувати позитивну динаміку відновлення після травми до попередніх ігрових кондицій. Далі - Марк Джексон і його розвиток пари захисників команди в неймовірний дует, який атакує з-за дуги. Немає результату - коректування імен, але не курсу, і вже Стів Керр на тренерському містку «Голден Стейт». Далі - Дреймонд Грін, твіннер з другого раунду (а отже, ситуація ще гірша, ніж у Сіакама), чемпіонство, 73-9, Дюрент, звання ледь не найсильнішої команди в історії НБА. Так, і все це - Боб Майєрс. Забратися на вершину складно, втриматися - ще складніше, а от повернутися... Генеральному менеджеру, роботу якого ми з вами зараз описуємо, вдалося і це. Вдала історія з контрактами Томпсона і Гріна дозволила помістити в склад Віггінса, неперевершена аналітика на драфті доповнила склад сильними рольовиками (Луні, Пул). Та навіть травми і провалений сезон Боб Майєрс обернув на Вайзмена, а ще є Кумінга і Муді. Зараз у «Ворріорз» є потужне ядро з досвідчених лідерів і ціла плеяда молодих талантів і висококласних рольовиків. А ще ж і чемпіонство 2022 року. І статус головного фаворита на чемпіонство сезону 2023 року. Так, він не довів свій «Процес» у «Філадельфії» до кінця. Але цим зараз займається його найліпший учень - Деріл Морі, такий же схиблений математик і фанат активів, обмінів, розвитку. Але спершу пропоную нам поглянути, що собою представляли 76-і до цього назначення. В 2012 році команда фінішувала 8-ю на доволі слабкому Сході. Вибила в першому раунді знекровлений від травм (Роуз) і втомлений (Тібодо) «Чікаго», влетівши в другому раунді «Бостону». З боротьбою (3-4), але наступним опонентом, все одно, мав бути всемогутній тогочас «Маямі» ЛеБрона. Їхніми головними зірками були Дрю Холідей та Андре Ігуодала. Наступного року «Філа» фінішувала в кроці від плей-оф - дев'ятою. Організацію почало засмоктувати болото Східної конференції. А перспектив стати чемпіонською командою не було в силу присутності в лізі тогочасних «Хіт» (і Поповича). Отже, Сем Хінкі. Його було назначено генеральним менеджером «Філадельфії» в 2013 році. Перші кроки на чолі організації: взяв з драфту Майкла Картера-Вільямса (новачок року), виміняв Холідея на драфт-пік. З нього отримав Ноеля, який довгий час котувався експертами, як головна зірка драфту-2013, але через травми в останній момент змістився з того місця до шостого вибору. І назначив нового тренера, Брета Брауна - помічника Грегга Поповича. Новачок року, найталановитіший баскетболіст драфту і тренер, помічник самого Поповича. Як вам такий початок? Начебто, все правильно. Далі? Чітке розуміння свого становища: ЛеБрона їм не переграти, а якщо і переграти, то в фіналі очікуватиме команда, не набагато гірша від «Маямі». Що робити? Будуватися самостійно. Як? Взяти за основу талант з драфту і доповнити його сильними 3&D рольовиками. Наступне питання, де їх взяти, цих гравців, адже тренер вже, начебто, є? Талантів - через високий посів на драфті. Рольовиків - через аналітику, трай-аут в бойових умовах матчів НБА і відсів. Як покращити свої шанси вибрати талант з драфту першим, щоби його не встигли взяти конкуренти? Зливати сезон і сподіватися на лотерею. Так розпочався процес. Команда нещадно програвала, на тренера, гравців і самого Хінкі сипалися тони звинувачень і критики, але у генерального менеджера було своє бачення побудови команди - математичне. Для цього необхідно