Без росіян та з фундаментальними реформами. Прев'ю сезону в лижних гонках

24.11.2022, 17:32 sport.ua

Вже п'ятницю, 25 листопада, у фінській Руці класичним спринтом за традицією стартує новий сезон Кубка світу з лижних гонок. Втім, вирази «за традицією», «як завжди» тощо по ходу нинішнього сезону застосовувати ми будемо вкрай рідко. А все тому, що новий сезон буде, не побоюсь цього сказати, революційним: напевно, ще ніколи в історії один сезон Кубка світу з лижних гонок не був несхожим на попередній настільки сильно, як зараз. В останні роки керівництво Міжнародної лижної федерації (FIS) постійно звинувачували у консервативності та застої у лижних гонках. А тут в одне міжсезоння на лижні гонки впало одразу кілька фундаментальних змін. Частина з них були інспіровані самою FIS, частина – не за задумом федерації. Почнемо з других. FIS, хай і не дуже того бажаючи, але все ж таки прийняла рішення про усунення російських і білоруських лижників на весь сезон 2022/2023. Можливо, у федерації й шукали б шляхів уникнути цього рішення, але позиція МОК, ключових спонсорів та головних зірок Кубка світу не залишила вибору. Детальніше про усунення росії ми вже писали раніше, тут лише стисло резюмуємо. Потрібно бути об'єктивними і визнавати той факт, що в сучасну епоху росія була збірною №2-3 у лижних гонках, і для спорту з такою бідною географією і лише трьома по-справжньому топовими збірними втрата російської команди – це і серйозний удар по рівню конкуренції, і дуже помітна зміна розстановки сил загалом. Але, звісно, немає сумнівів ​​у тому, що рішення усунути країну-агресора – не просто справедливе, а єдине вірне. Друга фундаментальна зміна стосується виключно жіночих лижних гонок. Завершила кар'єру беззаперечно найсильніша лижниця сучасності, Тереза ​​Йохауг, яка на останніх трьох титульних стартах (чемпіонатах світу 2019 та 2021 років, а також Олімпіаді-2022 у Пекіні) виграла всі три дистанційні гонки. І, безперечно, її відсутність додасть інтриги у дистанційні гонки у майбутньому сезоні. А в контактних дистанційних гонках – ще й суттєво змінить сам перебіг боротьби. Якщо конкретніше – зробить їх менш селективними. Десятки разів ми бачили картину, коли Йохауг вже на перших кілометрах розривала пелотон, втікала від всіх, а суперниці по одному-двох, на межі своїх можливостей, намагалися наздогнати норвезьку приму. Тепер цієї надсили, здатної розірвати пелотон, не буде, гонки стануть закритішими, що буде на руку спортсменкам із ухилом у бік спринту. Переходимо до змін, які спустилися зверху, тобто від самої FIS. Перша – це нова система нарахування очків. Раніше бали до загального заліку Кубка світу набирали 30 найсильніших на кожному старті, тепер – відразу 50. При цьому крок у очках після першого місця скоротиться. Якщо раніше переможець отримував 100 очок, друге місце – 80, третє – 60 тощо, то тепер – 100 – 95 – 90 тощо. Що це все означає? Цінність перемоги девальвується. «Кубок світу з перемог» перетворюється на «Кубок світу з відвідуваності»: спортсмени, які намагаються не пропускати старти, але займають умовно 5-6 місця, тепер отримають більше шансів, ніж ті, хто часто перемагає, але при цьому регулярно пропускає гонки. Також виграють від цього універсали, які ходять і спринт, і дистанційні гонки. Навіщо приймалося це рішення? В останні роки все більше говорилося про те, що престиж Кубка світу падає, а все більше топових спортсменів «йдуть у бункер». Це сленговий вираз у спільноті фанатів лижних гонок, що означає практику пропуску рядових етапів Кубка світу заради підготовки до головних стартів сезону – чемпіонатів світу або Олімпіад. Чи вирішить ця реформа цю проблему? Лише частково. Ті спортсмени, які хочуть «всидіти на двох стільцях», тобто і поборотися за загальний залік Кубка світу, і успішно виступити на ЧС/Олімпіаді, тепер не зможуть часто пропускати рядові гонки Кубка світу. Але все ж таки головна причина такого явища як «бункер» – це сам факт того, що чемпіонати світу та Олімпіади значно престижніші за Кубок світу. І цю проблему нова очкова система ніяк не вирішує. Друге нововведення – вирівнювання дистанцій між чоловіками та жінками. Усі чоловічі 15-кілометрові гонки тепер будуть по 10 км, як у жінок, 30-кілометрові – 20 км, натомість жіночі 30-кілометрові марафони стануть 50-кілометровими, як у чоловіків. Що це означає? На перший погляд – у чоловіків дистанції різко скорочуються, і Кубок світу стає більш «спринтерським», а в жінок навпаки. Але насправді не все так просто. Минулого сезону чоловічого Кубка світу було заплановано 14 гонок із дистанцією 15 км. Але за фактом із них на 10-кілометрові перетворилися лише 8, а ще 6 – навпаки, зросли у дистанції до 20 км. Тому загальний кілометраж дистанційних гонок чоловічого Кубка світу практично не змінився. Найкраще зміни можна ілюструвати у таблиці. Дистанційні гонки на Кубку світу: Сезон Чоловіки Жінки К-кість гонок Сумарно км В середньому км/гонку К-кість гонок Сумарно км В середньому км/гонку 2021/22 16 275 17,2 16 185 11,6 2022/23 17 275 16,2 17 275 16,2 Що ми бачимо. У чоловіків середній кілометраж гонок скоротився лише на 1 км, а загальний взагалі залишився таким самим, як і минулого сезону. А ось у жінок він справді суттєво виріс – на 90 км сумарно, і на 4,2 у середньому на одну гонку. Що ми отримуємо у результаті? Побоювання з приводу того, що чоловічий Кубок світу стане сприятливішим для спринтерів-універсалів, не виправдовуються та не підтверджуються цифрами. У жінок справді бачимо суттєве збільшення дистанції. Але згадуємо завершення кар'єри Терези Йохауг, і, як наслідок, менш селективні дистанційні гонки: цей фактор частково нівелює зміщення акценту на користь дистанційників. Тобто зміни далеко не такі колосальні, натомість у календар упустили ковток свіжого повітря. А стандартні гонки на 15 км у чоловіків і 10 км у жінок за останні роки настільки сильно набридли, що цей ковток був просто необхідний. Покритикувати FIS можна лише через те, що рішення приймалося без консультацій із самими спортсменами. Опитування було проведено лише постфактум, і воно показало, що відчутна більшість учасників Кубка світу виступає проти цієї реформи. Причому це стосується насамперед самих дівчат, які проголосували за варіант «ні»: боротьба за рівноправність статей для них виявилася неактуальною – вони воліли б бігати більш короткі дистанції. При цьому програма чемпіонату світу-2023 у словенській Планиці залишиться консервативною: там рівності статей ми поки що не побачимо. І тут можна покритикувати FIS: весь сезон у процесі підготовки до чемпіонату світу спортсмени бігатимуть одні дистанції, а на ЧС – інші. Але в FIS підкреслюють, що поки що дана реформа має експериментальний характер, і може бути скасована вже через рік. Фаворит Протягом останнього олімпійського циклу весь лижний світ спостерігав за дуеллю двох беззаперечно найкращих лижників світу – Йоханнеса Клебо та Олександра Большунова, чиє протистояння небезпідставно порівнювали з дуеллю Ліонеля Мессі та Кріштіану Роналду. Однак дуелі Клебо – Большунов прийшов кінець: за кадровим співробітником росгвардії тепер можна спостерігати на прокремлівських путінгах та на захоплюючих змаганнях Кубка росії у сиктивкарах та мончегорськах. Тому Клебо до нового сезону підходить у статусі беззаперечного фаворита №1. Хоча протягом усього міжсезоння сам Йоханнес робив усе можливе, щоб переконати нас у протилежному. Норвежець постійно скаржився на проблеми з підколінним сухожиллям та стегном, які змушували його тренуватися з обмеженнями і навіть періодично повністю вибивали з тренувального процесу. Сам Клебо закликав не чекати від нього перемог як мінімум до старту Тур де Скі, проте за тиждень до старту Кубка світу виграв розділки обома стилями – і коньком, і класикою – на відкритті норвезького сезону в Бейтостолені, за наявності більшості основи збірної Норвегії. Не дуже схоже на людину, яка все літо мучилася через травми, чи не так? Схоже, Клебо значно перебільшував масштаби своїх проблем, тому підстав сумніватися у його статусі фаворита №1 набагато менше, ніж здавалося. Норвежці Хто ж може завоювати Великий кришталевий глобус (ВКГ), якщо у Клебо все-таки щось піде не так? За відсутності росіян увагу варто звертати насамперед на партнерів Клебо по збірній Норвегії. З урахуванням нової системи нарахування очок – насамперед на універсалів. Таким на пізній стадії своєї кар'єри став Пол Гулберг, котрий трохи втратив у своїх спринтерських якостях, але помітно додав у дистанційних видах. Схожі процеси минулого сезону почали відбуватися і з Еріком Вальнешем, хоча в класичному спринті він, як і раніше, перший після Бога Клебо. Незадовго до старту сезону Вальнеш переніс застуду, тому на відкритті Кубка світу в Руці він може бути не в оптимальних кондиціях. Ханс Крістер Холунд, Шюр Рьоте, Сімен Хегстад ​​Крюгер, Дідрік Тьонсет, Мартін Льовстрьом Ньєнгет – дуже сильні дистанційники, але безнадійні як спринтери, що помітно б'є по їхніх шансах у загальному заліку. Ветеран Рьоте до того ж перед стартом сезону переніс шлунковий вірус. Як чистий дистанційник-конькіст увірвався на елітний рівень Харальд Остберг Амундсен, але минулого сезону він почав розширювати свою спеціалізацію – і щодо стилів пересування, і щодо прогресу в спринті. Не забуваємо і про сильних спринтерів-конькістів – Ховарда Солоса Таугболя та Сіндре Бьорнстада Скара. Останній відкриття сезону в Руці пропустить через коронавірус. Хоча у конькіста Скара шансів проявити себе повною мірою у спринті класикою в Руці були й так небагато. Замінить його в Руці виступить Сіверт Вііг, який непогано проявив себе наприкінці минулого сезону, коли з тим же коронавірусом злягла вся спринтерська основа норвежців. Інші Коло суперників норвежців цього сезону буде дуже вузьким. Безумовно, одним із найсильніших, якщо не найсильнішим класистом світу залишається Іво Нісканен, хоча у дистанційних гонках він здатний показувати сильні результати й у коньку. У новому сезоні він може й має нав'язати норвежцям серйозну боротьбу у боротьбі за Малий кришталевий глобус (МКГ) у дистанційних гонках. Хоча пропуск відкриття сезону в Руці через коронавірус може серйозно вплинути на його шанси. Поступово додає