Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
50 років тому, 28 червня 1972 р. улюбленець київських уболівальників Володимир Мунтян відзначився виїзним хет-триком у матчі динамівців проти бакинського «Нефтчі». Це круглодаття послугувало для блогера sport.ua Олексія Рижкова приводом згадати про видатні «трюки з капелюхом» у виконанні вітчизняних півзахисників і відзначити тенденції щодо їх інтенсифікації у новочасся.
Пів століття тому головний «фантазиста» київського «Динамо» 1970-х Володимир Мунтян упродовж трохи більш як півгодини ігрового часу тричі розписався у воротах бакинського воротаря В’ячеслава Шехова. Виїзні хет-трики й для форвардів нечаста річ, а для гравців середини поля й поготів. Забрався в чужу солому, та ще й шелестить – до початку ери тотального футболу гравці, що виконували нехарактерні для себе ігрові функції, були не те, щоб взятими на кпини футбольними консерваторами, а хутчіш спричиняли здивування, таке собі тихе скиглення – мовляв, краще би безпосередніми обов’язками опікувався. Зачинятися в міцній ампулі свого амплуа тоді ще видавалося нормою, а не те, щоб хет-трик, а навіть каре динамівця Андрія Біби у матчі 1962 р. «Динамо» (Київ) – «Арарат» було таким собі чудернацьким фактом – додатком до нищівного розгрому (8:1) вірменських гостей столиці України, а не ознакою тенденції.
ФК Динамо. Володимир Мунтян (зліва)
А от «трюк із капелюхом» Мунтяна на початку 1970-х фактично став предтечею навернення київського футболу до нової – тотальної – віри. Звісно, саме під орудою Лобановського універсалізм гравців виявлявся якнайповніше. Й дальші покоління динамівців дарували поціновувачам тотального футболу чимало бомбардирських досягнень між іншими й гравців середини поля. У команді Лобановського 1980-х пребагато голеадорських подвигів на рахунку іншого «фантазиста» – Олександра Заварова: зокрема триплети кутаїському «Торпедо» в 1983 р. (якщо бути точним, то тоді «Динамо» очолював Юрій Морозов, та він сповідував напрям Лобановського, хоча й не був на цьому шляху настільки ефективним) й тому ж таки «Арарату» в 1987 р. Хоча тут і дався взнаки попередній ігровий досвід Олександра в інших клубах на позиції саме форварда (сам Заваров зізнавався, що під нападниками йому «легше, адже весь час у грі»). Показовим є й каре динамівського універсала Олексія Михайличенка в ворота «Зеніта» восени 1986 р. А щодо Мунтяна Лобановський свого часу висловився так: «Його непередбачувані ходи, в яких тямили лише партнери, чудово доповнювали командну гру, надавали їй яскравості, елегантності, деякого шарму!»
У 1990-ті рр. хет-трикам півзахисників в українському футболі посприяло, як на мене, повернення Лобановського з далеких палестин до Києва. І йдеться не лише про гравців «Динамо». Загальна універсалізація тоді стала фірмовою ознакою футболу взагалі й нашого зокрема. Й у різних вітчизняних колективах з’явилися послідовники Мунтяна, Заварова й Михайличенка. Зламним у цьому стосунку став 1997 р. Валентин Полтавець із запорізького «Металурга», Сергій Мізін із ЦСКА, Геннадій Щекотилін із «Чорноморця» виявили неабиякий бомбардирський хист. У 1998 р. хет-трик вийшов навіть у захисника «Шахтаря» Сергія Попова! Від влучних ударів донеччанина постраждав «Дніпро». У тому самому році стався й історичний хет-трик таврійця Олексія Осипова в матчі проти «Динамо». Цей півзахисний триплет особливий, адже завдяки цьому успіху Осипова кримчани пішли від поразки в матчі проти команди Валерія Лобановського (згодом три голи Осипова принесли таврійцям і важку перемогу над «Ворсклою»). Зазвичай гравці середини поля відзначаються багатоголів’ям під час матчів своєї команди проти аутсайдерів, коли снагу забити відчувають у собі чимало гравців команди-фаворита, а андердог дістає голів у свої ворота ровту та ще й малий возик…
Надалі трьома голами в чемпіонаті України відзначалися динамівці Дмитро Михайленко, Геннадій Мороз (хоча в пам’ятному матчі киян проти тернопільської «Ниви» в 2000 р. прискіпливі статистики часто-густо й відбирають авторство одного з голів у Геннадія, стверджуючи, що був автогол), Артем Яшкін, Флорін Чернат, Юнес Беланда, Віктор Циганков, Віталій Буяльський, а також Сергій Мізін уже в формі «Карпат», ще один карпатівець Мар’ян Швед, гравці «Металіста» Денис Олійник, Клейтон Шав’єр, дніпровець Бруну Гама, представники «Зорі» Микита Каменюка, Андрій Тотовицький, Олександр Андрієвський і Владислав Кочергін, волинянин В’ячеслав Шарпар, Андрій Богданов під час своєї каденції в «Олімпіку» (хоча мимовільним «співавтором» потрійного успіху Андрія цілком можна вважати голкіпера «Дніпра» Дениса Шеліхова), гірники Тайсон і Дентінью, маріуполець Артем Бондаренко тощо.
Окрема мова – про Валентина Белькевича. Плеймейкер «Динамо» межі сторіч залишився в пам’яті вболівальників як людина з невичерпною ігровою фантазією, вмінням зіграти нестандартно, віддати точний-точнісінький як гольовий, так і передгольовий пас. Двома хет-триками в чемпіонаті України («Металіст» й «Арсенал» відчули на собі міць ударів Валентина) білоруський легіонер довів, що, крім перелічених чеснот, має ще й бомбардирський хист.
«Чинний розподіл гравців по лініях … – це данина традиціям. Розв’язувати проблеми ведення гри можна лише комплексно. У кожній атаці… неодмінно беруть участь сім-вісім гравців», – наголошував ще в 1980-х рр. Валерій Лобановський. Відтак і багатогольові досягнення нефорвардів із часом припинили бути раритетними.
«У майбутньому визначити початкове амплуа гравця на полі буде дуже складно!» – колись почув ці слова від іншого відомого вітчизняного тренера. Як на мене, яскравою ілюстрацією сказаному свого часу були Володимир Бєзсонов та Андрій Гусин. Кожен із них пограв на різних позиціях, крім хіба що воротарської. І хет-трик Андрія в матчі ЦСКА – «Зоря-МАЛС» далекого серпня 1995 р. не може, як на мене, вважатися досягненням саме гравця півзахисної ланки через те, що тоді, на зорі ігрової кар’єри Гусин грав на вістрі атаки. Менше з тим, в організованому хаосі тотального футболу є все ж таки місце (й багато місця) творчому началу. В плеймейкерів воно реалізовується як у вмінні віддати вчасний точний пас на будь-яку відстань, у диригентському хисті, так і в спромозі взяти гру на себе (може, й не так часто за умов наявності майстровитих партнерів по команді, задіяних безпосередньо в атаці, та все ж…). Помітив, до речі, що хет-трики півзахисників у нашому футболі надто інтенсифікувалися після Euro-2012. Гравці середини поля надихнулися тактичними ідеями європейського футбольного форуму? Радше, імпульс для розвитку українського футболу взагалі й національного чемпіонату зокрема, наданий тим турніром, збільшив кількість вправних легіонерів на наших теренах, надто в середній лінії, а вітчизняні «фантазиста» за умов шаленої конкуренції так само намагалися розширити діапазон своїх ігрових чеснот.
«Випереджати – ось надихальний сенс роботи», – стверджував Валерій Лобановський. Своїм хет-триком 50 років тому Мунтян наочно проілюстрував значення дієслова «випереджати». Хоч «Динамо» тоді ще й не очолював Валерій Васильович, та ідеї тотального футболу вже того часу потроху потрапляли в родючий ґрунт футбольного новаторства, й незабаром дістали всі можливості для реалізації. Результат не забарився.
Олексій РИЖКОВ
