Європейські стандарти, гроші чи кадрове перезавантаження: чому прем’єр Корецький у Брюсселі згадав про реформу ДБР?
За матеріалами сайту Ми – Україна
В цьому тексті не буде ні про операцію «Карфаген», який особисто мені уже набив оскому, ні про бенефіс генерала СБУ Сергія Дуки, який буквально підірвав сьогодні інформаційний простір своїми заявами на ТСК Верховної Ради України. Нехай це «протистояння силовиків» трішки устоїться і зійде медійна піна. Не хочу приймати будь-яку сторону, як на мене, вони обидві досить деструктивні, особливо в такий складний період війни, ще і напередодні зими та в розпал переговорного треку.
Так що, хто шукає хайпу — це не сюди, можете сміливо гортати далі. А хто хоче дійсно розібратися в питанні — ласкаво просимо.
Що мене і дійсно зацікавило, то це те, що про «реформу» Державного бюро розслідувань (далі — ДБР) в публічному просторі нещодавно заговорив сам прем’єр-міністр України Сергій Корецький.
Завжди стриманий та виважений Корецький, який робить значний акцент саме на грошах, чомусь, на полях Форуму з розширення ЄС у Брюсселі, сказав одну фразу, в контексті планів подання законопроекту про реформу ДБР, за яку одразу зачепилися відчизняні ЗМІ:
«Плануємо до кінця року. Це є частиною бенчмарків, отже так ми і рухаємося»
Все, більше нічого сказано не було! Усе інше, що є в медійному просторі, це фантазії, «хотєлки» та інтерпретації. Зафіксуйте цей важливий факт собі в голові і давайте спробуємо тезово, але прискіпливо, розібрати цей кейс «на молекули».
Так, в суспільно-публічному просторі, особливо від грантоорієнтованих активістів, досить тривалий час уже лунає наратив, що Державне бюро розслідувань потрібно: «реформувати», «перезавантажити», «очистити», «полагодити» і т.д.
Дивність ситуації, перш за все, полягає в тому, що ніхто не каже в чому конкретні претензії до роботи ДБР. Насправді, їх майже немає. І я зараз не буду заглиблюватись в ті одиничні суто процесуальні ляпи по деякім кримінальним провадженням, вони є в усіх правоохоронних органах… Мене зацікавило інше, а які інституційні претензії до ДБР у активістів? І виявляється, що їх насправді мінімум, а більшість із них сконцентровані не на роботі самого Бюро, чи на його ефективності, а на намаганні вплинути на майбутній конкурс на призначення директора та можливість для подальшого повного очищення/перезавантаження «під себе» прикриваючись якимось нікому невідомими іноземцями, яких хочуть інтегрувати в роботу конкурсної комісії, ще й з переважним правом голосу, що, звичайно, містить явні ознаки неконституційності, але хто зараз уже звертає на такі дрібниці увагу…
Але, добре, давайте все ж повернемося до того, як інтерпретували коментар прем’єр-міністра Сергія Корецького в ЗМІ, в переважній більшості вітчизняних ЗМІ, які, насправді, просто передруковували інформацію один у одного. Дивно, погодьтеся, але як є.
Так, наприклад, «Главком» (https://glavcom.ua/country/politics/reforma-dbr-koretskij-povidomiv-koli-urjad-planuje-podati-do-radi-zakonoprojekt-1156091.html), посилаючись на «Суспільне», публікує новину під назвою: «Реформа ДБР. Корецький повідомив, коли уряд планує подати до Ради законопроєкт».
Серед іншого, акцент робить саме на наступні два абзаци:
“Реформа ДБР є частиною погодженого плану («Качки – Кос») просування процесу вступу України до ЄС та прискорення ключових реформ, затвердженого 11 грудня 2025 року за підсумками неформальної зустрічі міністрів у справах Європи, що відбулася у Львові.
У плані йдеться про проведення незалежного комплексного аналізу інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що приведе до розробки, ухвалення та впровадження закону, який врахує необхідні рекомендації.”
У людини, яка просто гортає стрічку новин складається враження, що ці тези озвучив Сергій Корецький перебуваючи в Брюсселі, але це не так. Хоча саме вони, насправді, зацікавили мене найбільше. Оскільки Державне бюро розслідувань, як і інші правоохоронні органи і дійсно потребують системних реформ з актуалізації повноважень, недопущення їх перехрещення та інституційного підсилення.
Разом з тим, хтось можливо запитає, а причому тут уже підзабута декларація «Качки – Кос»? Дуже просто, вона інтегрована під частину кредитних траншів з ЄС. І подобається нам це чи ні, посилаючись на слова Сергія Корецького, що «це є частиною бенчмарків, отже так ми і рухаємося», ми все одно ідемо по цьому шляху, не дивлячись ні на що. Обіцяли, робимо. Морально-ціннісної сторони питання я не хочу торкатись. Єдине що скажу, що звичайно, мені не дуже подобається коли під час війни наші «партнери» кажуть, що ми «щит Європи» і дають нам кредити в обмін на потрібні їм реформи і далеко не усі із них це «найкращі європейські практики».., але це уже зовсім інша історія. Коли потрібні гроші для виживання країни, ти не ставиш умови, а приймаєш або не приймаєш умови інших. Така правда життя.
Наразі, дірка в бюджеті на потреби війська, близько 70 млрд доларів (https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1588988-v-ukrayini-gotuyutsya-stvoriti-derzhavne-byuro-rozsliduvan), про це казав сам Президент України Володимир Зеленський і її потрібно покривати. Тут і зараз. От вам і відповідь на питання, чому Сергій Корецький в Брюсселі заговорив про «реформу ДБР» – це про черговий «бенчмарк» ЄС, а отже, про наступний кредит підв’язаний під конкретні нормативні рішення.
І логіку Сергія Корецького, як досвідченого інвестменеджера, я чудово розумію — перед ним стоїть конкретна проблема і її потрібно вирішувати… Ціль виправдовує засоби. Але в цій історії найголовніше «не наламати дров» біжучи за черговим кредитом, з реальними ризиками підірвати основи власної ж національної безпеки. Завжди потрібен баланс, особливо при нормативних рішеннях в сфері безпеки та оборони, і особливо, під час війни. І це не скільки про реформу Бюро, а в цілому.
В умовах війни реформування правоохоронних органів не може розглядатися виключно через призму кадрових змін, антикорупційної політики чи виконання міжнародних зобов’язань. Будь-яке втручання в інституційну архітектуру сектору безпеки має оцінюватися насамперед з погляду його можливих наслідків для безперервності правоохоронної діяльності, оперативної спроможності відповідних органів та стійкості державного управління. Особливо це стосується інституцій, безпосередньо залучених до протидії злочинам проти основ національної безпеки.
Первинними мають бути оцінка ризиків та дотримання принципів пропорційності й субсидіарності, щоб точково виправляти саме там, де це потрібно, і докладати рівно стільки зусиль, скільки необхідно. Особливо в умовах війни, коли будь-які інституційні зміни у правоохоронній системі мають враховувати ризики для безперервності її роботи, ефективності виконання покладених повноважень та стійкості державного управління.
Насправді, подібний підхід — це і є ті самі «найкращі європейські практики», а не пропозиції віддати керівництво правоохоронного органу під зовнішнє управління, коли навіть вибори і зміна політичного керівництва країни нічого не змінять. Адже контроль буде у тих іноземців, які будуть сидіти в «наглядових радах» та «конкурсних комісіях з переважним правом голосу» на різних рівнях. Це точно не найкращі практики демократичних країн, а скоріше, неоколоніальні… Але давайте повернемося до тез, озвучених у ЗМІ щодо декларації «Качки — Кос», саме для Державного бюро розслідувань.
Нагадаю, «У плані йдеться про проведення незалежного комплексного аналізу інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що приведе до розробки, ухвалення та впровадження закону, який врахує необхідні рекомендації.»
І зверніть особливу увагу — ЖОДНОГО слова про необхідність зміни конкурсної процедури директора ДБР із залученням іноземців з переважним правом голосу та повного кадрового перезавантаження, тут немає! Звідки ж тоді ці дивні тези постійно виринають в публічному просторі, потрібно, мабуть, запитати у тих грантоорієнтованих активістів хто їх транслює… Але факт є фактом — цієї рекомендації/вимоги ЄС офіційно не виставляє, тим паче в тому вигляді, як нам намагаються маніпулятивно «згодувати» на деяких відверто заангажованих ЗМІ.
А от усе інше, досить цікаво. Дивіться – пропоную розкласти на тези:
Розумно — звичайно. Спочатку проводимо комплексний аналіз інституційної спроможності ДБР, тим паче, важлива частина його уже була реалізована незалежним зовнішнім аудитом Рахункової палати України, далі проводимо комплексний аналіз ефективності, корупційних ризиків та завантаженості, враховуємо дійсно успішні європейські практики роботи ЄДИНОЇ слідчої правоохоронної інституції.
Враховуючи вищевикладене, я роблю простий і зрозумілий висновок, що серед РЕКОМЕНДАЦІЙ наших європейських партнерів є доволі раціональні та правильні речі і якщо при розробці урядового законопроекту будуть враховані вищезазначені пріоритети, то таку реформу я однозначно буду підтримувати. Без маніпуляцій, з урахуванням найкращого європейського досвіду та реального стану справ. Щоб подібна реформа тільки підсилила інституційну спроможність Бюро, а не навпаки.
До речі, вивчаючи ретроспективу питання, потрапив на слова відомого українського науковця та засновника Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушко, який ще в серпні 2013 року зазначав (https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1588988-v-ukrayini-gotuyutsya-stvoriti-derzhavne-byuro-rozsliduvan), що:
«Зараз ведуться дискусії, які конкретно функції, крім слідства, цей орган (ДБР) перебере на себе з прокуратури, МВС, СБУ та інших силових органів».
І що, по-факту, станом на сьогодні, усі заплановані повноваження з інших правоохоронних органів, на кшталт МВС та СБУ, до Державного бюро розслідувань, так ніхто і не передав. Про НАБУ, я взагалі мовчу…
Отже, перше. Виходить, що наразі питання навіть не скільки в необхідності реформування ДБР, а скільки в наділенні його усім спектром повноважень, згідно рекомендацій наших західних пар
- Останні
- Популярні
-
-
- Листопад, 21
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
22 листопада 2026