«Це не альтернатива Starlink». Як українська компанія взялася будувати власну супутникову мережу
Якими зусиллями і партнерствами вдалося вивести супутник? Як домовлялися про це і скільки зайняло часу?
Проєкт почали готувати десь півтора року тому. З української сторони участь беруть кілька компаній поки що на чолі з компанією Himera. З європейської сторони — це данська компанія GomSpace. Миорієнтовно рік планували це зробити, зробили підготовчі кроки. Влітку цього року остаточно вирішили стартувати, знайшли ресурси з української сторони, щоб оплатити супутник і його пуск. І 1 жовтняцей супутник полетів.
Що конкретно він має перевірити на орбіті і за якими критеріями ви зрозумієте, що технологія працює?
Супутник OBRIA NANO — маленький прототип тих супутників, які ми плануємо будувати, щоб створити суверенний зв’язок для України. Він відноситься до класу наносупутників, їх ще називають CubeSat(тип малих супутників для космічних досліджень — ред.). На ньому стоїть кілька модулів радіозв’язку, які ми перевірятимемо. Основна його ціль — підготувати українські державні організації,залучені до використання супутникового зв’язку, та наш консорціум OBRIA до великого проєкту, де буде літати більше сотні супутників.
Перша ціль — перевірити технічні параметри зв’язку, який ми плануємо розбудовувати на базі цього наносупутника, щоб на більших наступних супутниках використовувати вже перевіренутехнологію. Друга мета — вивчити, хто і за що відповідає в Україні при розробці, запуску, а потім — реєстрації і управлінні космічними апаратами. Бо це виклик не тільки для нас, але і длявсієї держави, для космічного агентства, Міністерства оборони, інших дотичних державних організацій.
І третя за важливістю задача — але вона в нас зараз на першому плані — підготувати українських фахівців, які вміють керувати супутниками. Супутників, що літають на орбіті, стає все більше,вони мають планувати свої траєкторії заздалегідь, щоб не врізатись один в одного. Бо там такі швидкості, що вручну це робити майже неможливо — це тисячі метрів за секунду.
Ми маємо підготувати людей, які працюватимуть із цим супутником і потім зможуть керувати всім супутниковим угрупованням.
Наразі супутник керується розробником — компанією GomSpace. Протягом кількох місяців наші фахівці пройдуть там навчання, і далі цей супутник буде переданий у керування українським фахівцям.
Тобто випробування триватимуть кілька місяців паралельно з навчанням, і тоді можна буде говорити про перший результат?
Я б сказав, це буде ще пізніше: ми спочатку навчимося ним керувати, а потім будемо проводити випробування різних підсистем. Вони займуть не менше року.
Як розподілені ролі з GomSpace та інтелектуальна власність?
На сьогоднішній момент це серійний супутник компанії GomSpace. Ми фактично його придбали, вони організували для нас пуск. В майбутньому апарати, які будуватимуться, будуть спільною власністюнашого консорціуму, куди GomSpace входити як одна з його компаній (Himera наразі не розголошує, хто ще входить до консорціуму - ред.). Майбутні супутники будуть у власності і керуванніукраїнської компанії OBRIA, яка відповідатиме за розробку, пуск і управління.
Himera відома тактичним радіозв'язком. Як виникло рішення зайнятися супутниками і наскільки це суміжні компетенції?
Himera надає послуги зв’язку передусім військовим, це захищений зв’язок. І в road map компанії супутниковий зв’язок був з самого початку. Оскільки Himera не просто продає радіостанції, а будуєсвою мережу зв’язку, керує зв’язком, було зрозуміло, що супутниковий зв’язок буде просто необхідний для Сил спеціальних операцій.
Тести без європейських партнерів почалися ще два роки тому. Але так склалось, що умови, запропоновані компанією GomSpace, були досить непогані, і Himera вирішила рухатись не самостійно, а разом зєвропейськими партнерами та іншими іноземними компаніями в проєкті OBRIA.
Як плануєте розвивати цю систему і коли вона зможе повноцінно запрацювати? Як виглядатиме на фінальному етапі?
Ми наразі не знаємо, цей ринок дуже динамічний. За останні пів року на одні комплектуючі сильно знизились ціни, вони стали більш доступні для використання. Інші комплектуючі взагалі змінили своєпокоління. Наразі ми тільки працюємо над конфігурацією системи, при чому не над фінальною, а над наступним кроком.
Наш наступний крок — покрити Україну 24/7 зв’язком. Ми не плануємо робити заміну Starlink, він більше призначений для побутових потреб. Ми хочемо дати зв’язок в критичні центри зв’язку Міноборони,для Сил оборони, для критичної інфраструктури.
На першому етапі ми порахували, що потрібно в районі ста супутників. Це число може змінюватись — все залежатиме від того, як в наступні місяці пройдуть випробування апарату на орбіті та якітехнології будуть доступні за кілька місяців, які ми зможемо законтрактувати за рік.
Дуже важко говорити, як цей проєкт буде рухатись далі, ми сфокусовані тільки на наступному кроці. Є певне бачення, як він має виглядати в майбутньому: хотілося би, щоб ми не просто покрили всюУкраїну, але й забезпечили дуже гарну якість зв’язку. Але зараз мета — просто дати зв’язок в критично необхідні точки.
Чи може це бути заміна саме того Starlink, який використовують військові, чи це теж буде паралельна система?
Ми перш за все хочемо дати зв’язок командним пунктам, це не буде в жодному разі заміна Starlink. Він дуже часто використовується на БпЛА, це потребує потребує мільярдів, а наш проєкт буде значнодешевший на даному етапі.
Це буде безпечний захищений зв’язок для військових, який буде повністю контролюватись Україною. Якщо в якийсь момент Міноборони ухвалить рішення один із супутників вивести з орбіти і спрямувати вякусь точку на території Росії, щоб ніхто не зміг цьому завадити.
І тут мова не лише про компанію Ілона Маска. На початку повномасштабного вторгнення ми мали контакти з іншим американським підрядником, який надає зв’язок військовим США — компанією Viasat, і вперші тижні цього зв’язку не було. Компанія заявила, що їх зламали російські хакери, але перевірити це важко. І ми хочемо уникнути таких інцидентів.
Але в принципі, якщо можна його увімкнути над Росією, це може бути заміною зв’язку для дальнобою по її території?
Це потребує значно більших ресурсів. Буде підібрана конфігурація супутників, яка покриватиме Україну 24/7, і навколо України, щоб ми і кордони покривали, якщо треба. Щодо діпстрайків — ми зараз нерозглядаємо надання таких послуг.
Яким саме підрозділам чи родам військ система знадобиться найбільше?
Важко сказати наразі, ми ведемо перемовини, щоб зрозуміти потреби кожного роду військ, різних департаментів Міністерства оборони та інших військових організацій, які допомагають Силам оборони. Втому числі ведемо перемовини з потенційними клієнтами з боку критичної інфраструктури. Збираємо потреби і аналізуємо, які з них мають пріоритет. На базі цього буде будуватись перша чергасупутників.
І про цей зв’язок потрібно було почати думати ще в 2014 році. Але тоді було не на часі. Тепер, коли вже настав час його реалізовувати, наш основний фокус — це швидкість. Те, що ми зможемо зробитишвидко і те, що буде мінімально задовільняти всіх — це мета першого етапу реалізації цього проєкту.
Які можуть виникнути фінансові перешкоди у розвитку системи?
На даний момент ми залучили виключно український капітал, його достатньо, щоб розвиватись. Але, щоб вивести повністю сузір’я на орбіту, потрібні значно більші гроші. Ми розраховуємо на європейськефінансування, багато європейських урядів і міжнародних організацій зацікавлені в такому проєкті, оскільки він підсилить Україну, а значить — і Європу. Будемо шукати також ще більше приватнихінвестицій, переважно за кордоном.
А щодо технічних перешкод — зокрема, для запуску супутників доведеться знову звертатися до SpaceX, як з цим?
Ми розглядаємо європейські альтернативи, як ракети Ariane, що спільно роблять Німеччина і Франція. Також дивимося на європейські стартапи, які роблять ракети, ведемо перемовини, домовляємось проумови.
SpaceX є альтернатива, але вона значно дорожча. І з точки зору економічної ефективності SpaceX не має ніяких конкурентів. І з точки зору гнучкості, бо SpaceX літає часто і на різні орбіти, астартапи або європейці літають кілька разів на рік. Найбільш ефективний варіант — використовувати ракети SpaceX, але ми також маємо «план Б» — співпрацю з нашими європейськими партнерами.
Які переваги надаватиме закритість системи та те, що, умовно кажучи, «кнопка управління» буде не за кордоном?
Це повний контроль. Це всім зрозуміла мета. Але я ще додам, що Україна колись мала величезний космічний потенціал: і ракети робила, і сотні космічних апаратів зроблені на підприємствах в Дніпрі,Києві, Харкові. І зараз це все втрачено. Ми оперували колись супутниками, навіть апаратами на Місяці, з Криму велось керування. Це треба відновлювати. Це величезний челендж — за об’ємами робіт,технічні виклики, пошук фінансування для цього проєкту.
Якщо ми навчимось керувати супутниками і сузір’ями — це буде величезне технологічне досягнення України. І ми зможемо рухатись далі у цьому напрямку, оскільки будуть підготовлені і військовіфахівці, і фахівці, які відповідають за все це у космічному агентстві. Буде низка інженерів, що пройдуть цю школу і матимуть практичний досвід.
Що потрібно для локалізації виробництва супутників і наземних терміналів в Україні і коли це реально зробити?
Наш пріоритет наразі — швидкість реалізації проєкту. Локалізація виробництва на другому місці. Ми хочемо це зробити і будемо це робити, але це питання з нижчим пріоритетом.
Україна багато чого досягла за останні роки в технологічній сфері. Тому ми багато зусиль докладатимемо, щоб локалізувати виробництво супутників і терміналів.
Дуже багато користувачів з’явилось, а в світі не так багато заводів, які випускають термінали. Всі перевантажені і законтрактовані на роки. Тому, щоб ми мали достатню кількість, треба заздалегідьбагато терміналів замовити, що ми також будемо робити. Але локалізація вирішить цю величезну проблему.
Ці термінали дуже складні, і це буде великий виклик налагодити таке виробництво. Плюс безпекові питання. На сьогоднішній момент не дуже зрозуміло, чи це безпечно робити
- Останні
- Популярні
Новини по днях
16 листопада 2026