Небезпечний передвісник депресії: як запобігти оверсинкінгу – поради психотерапевтки

12.11.2026, 07:39 pravdatutnews.com

Фото: Depositphotos

Це може бути оверсинкінг (від англ. oversinking — надмірне думання) — стан, який здатен непомітно впливати на якість життя. Психотерапевтка Антоніна Бондар пояснила у програмі «Ранок вдома», що стоїть за надмірними роздумами та коли варто звернутися по допомогу.

Ви вже кілька разів прокрутили в голові одну і ту саму ситуацію, зважили всі варіанти, уявили найгірший сценарій, витратили купу енергії на роздуми, а рішення так і немає. Натомість отримали безсоння, тривожність та головний біль? Це може бути оверсинкінг.

Здорове мислення відрізняється від оверсинкінгу тим, що воно веде до висновків і дій, тоді як "розумова жуйка" просто крутить одну й ту саму подію по колу без жодного рішення.

"Здорове мислення — це аналіз. Аналіз — це коли ми можемо аналізувати свої дії. Наприклад, минув день і я можу подумати про те, що зробила за цей день. Можливо, мене щось не влаштовує. Тоді я роблю висновки й беру це як досвід і наступного разу чиню інакше. При оверсинкінгу немає послідовності аналізу й дія не відбувається. Тобто людина постійно перекручує подію в голові, перекручує сюжет у голові, думку, але не знаходить рішення", — пояснює психотерапевтка Антоніна Бондар.

У зародку таких станів найчастіше лежать наші глибинні страхи — боязнь розчарувати інших чи втратити важливий зв'язок із людьми.

"За оверсинкінгом часто стоїть страх. Страх не відповідати очікуванням, страх втрати контакту, страх розчарувати когось. Так працює психіка: нам важливо бути у спільноті. І один з головних страхів, який ми принесли в доросле життя з дитячого періоду — це втрата контакту з важливими людьми. Це можуть бути партнерські стосунки чи робота, діти або війна. Тобто щось актуальне саме для конкретної людини", — говорить спеціалістка.

Щоб зупинити тривожний потік думок прямо в моменті, варто заземлити тіло через голос та критично оцінити реальність своїх страхів.

"Розмовляти із собою в голос: так ви чуєте себе і заземлюєте своє тіло. Задайте собі запитання: що я зараз можу зробити щодо цієї події? Часто відповідь буде такою: нічого. Також варто сказати собі, що зараз я думаю про це, але це не є моєю реальністю, бо насправді я в безпеці.

Невирішені питання, які крутяться у вашій голові, діють на рівні відчуттів — це тривога і зажатість. Хоча насправді це лише думка, і треба нагадувати собі про це", — ділиться фахівчиня.

Зрозуміти алгоритм виходу з тривоги допомагає чіткий пошук кінцевого рішення або свідоме відкладання несуттєвих речей.

"Наприклад, я хвилююся, що не склала іспит. Задайте собі питання: яка від цього загроза? Відповідь: ніяка. Що я можу зробити в випадку, якщо не склала іспит? Відповідь: я його перездам. Таким чином ми знаходимо рішення і повертаємо собі відчуття безпеки. Тобто основна робота з тривожними думками при оверсинкінгу — це знаходження рішення", — пояснює вона.

Якщо ж зациклюватися на проблемі тижнями і нічого не робити, це може непомітно перерости у тривожний розлад чи депресію, застерігає Антоніна Бондар.

"Якщо своєчасно не впоратись з оверсинкінгом, це може призвести до тривожного розладу. Тривожний розлад може призвести до генералізованого тривожного розладу. А це — постійна тривога.

Однак наш організм так влаштований, що постійної тривоги не буде. Він переведе тривогу в фоновий режим, а потім може перевести її в депресивний епізод і депресивний стан. Людина цього не помітить навіть. Тому якщо зацикленість триває тижнями — обов'язково звертайтеся по допомогу до фахівців", — підсумувала психотерапевтка.

Тож, якщо ви знову і знову прокручуєте в голові одні й ті самі тривожні думки, зупиніться і скажіть собі, що просто жуєте "розумову жуйку". Намагайтеся переключитися: наведіть лад у будинку, зробіть фізичні вправи, займіться творчістю, помедитуйте, послухайте улюблену музику або викладіть усе, що турбує вас, на папері і шукайте реальне рішення.

Це допоможе повернутися до реальності, подолати тривогу, спрямувати думки туди, де ви можете на щось вплинути, і почати жити тут і зараз.

Юрій Никорак, pravdatutnews.com