Між тривогами та дедлайнами: яким стало студентство у Києві під час війни

10.11.2026, 17:44 newformat.info

Пари між повітряними тривогами, лекції під час відключень світла, іспити в укриттях і робота замість студентських посиденьок. Для сучасних студентів останні п’ять років стали зовсім не такими, якими зазвичай уявляють студентство.

Про це розповіли Максим, магістрант Київського політехнічного інституту, Христина, яка навчається в НУБіП та Києво-Могилянській академії, та Ольга, магістрантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Для когось війна майже не змінила звичного навчального процесу. Максим із КПІ зізнається: оскільки університет перейшов на дистанційний формат ще до початку повномасштабного вторгнення, більшу частину студентських років він провів перед екраном ноутбука. Тож навіть після 24 лютого кардинально у навчальному процесі нічого не змінилося.

«Глобальних відчутних змін я не зазнав. Звісно, іноді були накладки з відключеннями світла, але університет та викладачі намагалися зі свого боку покращити умови здачі, захисту, обсяги робіт», — розповідає студент.

Схожа ситуація і в Христини, яка навчається в НУБіП та НаУКМА. Проте взимку, коли почалися тривалі відключення електроенергії, звичний розклад довелося відкласти. Навчатися доводилося не тоді, коли зручно, а коли з’являлася така можливість.

А от Ольга описує свої студентські роки як постійне перемикання між форматами. Дистанційні пари, повернення до аудиторій, знову онлайн — визначеності, за її словами, стало значно менше.

Повітряні тривоги для студентів — це не лише перервані пари та перенесені дедлайни. Іноді їхні наслідки відчуваються навіть тоді, коли заняття продовжуються за розкладом.

Христина розповідає, що найбільше на неї впливає не стільки переривання навчання, скільки психологічна втома після ночей із тривогами та обстрілами.

«Якщо я не сплю всю ніч через постійні тривоги та обстріли, то концентруватися на навчанні стає важкувато. Уже навіть немає простого бажання дізнаватися щось нове, навіть якщо тема мене дуже цікавить», — ділиться вона.

Часто під час тривог заняття переривають, а згодом продовжують або залишають на самостійне опрацювання. Під час очних іспитів доводиться спускатися в укриття та писати екзамени там.

Навчання в магістратурі для багатьох уже не є єдиним пріоритетом. Поєднання навчання і роботи особливо актуальне в сучасних умовах. Вартість проживання у Києві, витрати на харчування та транспорт спонукають студентів шукати додаткові джерела доходу. Крім того, ринок праці вимагає практичного досвіду, тому молодь намагається здобути його ще до завершення університету.

Максим почав працювати за спеціальністю після другого курсу бакалаврату. Він поєднував повний робочий день із навчанням. Каже, що дистанційний формат значно полегшує це завдання, хоча іноді доводиться жертвувати відпочинком.

«Для мене найважливішим залишається практичний досвід, оскільки в умовах війни мені важливіше мати роботу та прибуток», — пояснює він.

Христина поєднує роботу одразу з двома магістерськими програмами. Їй допомагають гнучкість графіка та розуміння керівництва.

Те, що досвід роботи стає важливою частиною студентського життя, підтверджують і результати дослідження «

Пошук роботи та професійна діяльність студентів в Україні

», проведеного у квітні-червні 2025 року, 53,2% опитаних українських студентів на момент дослідження мали роботу. В опитуванні взяли участь 1258 студентів закладів вищої освіти. Ще 23% респондентів мали досвід роботи, проте на момент опитування не працювали, а 23,8% ніколи не були працевлаштовані.

Для значної частини студентів професійне життя починається задовго до випуску з університету. Диплом залишається важливим, але дедалі частіше молодь не готова відкладати заради нього можливість заробляти, розвиватися та здобувати досвід.

Попри всі виклики війни та спокусу шукати стабільності за кордоном, усі троє опитаних поки бачать своє майбутнє в Україні. Тут залишаються їхні родини, друзі, звичне життя і, зрештою, країна, з якою вони пов’язують власні плани. Навчання чи робота за кордоном можуть стати частиною досвіду, але не обов’язково означатимуть переїзд назавжди. Зрештою, попри п’ять років студентства в умовах війни, вони не поспішають ставити хрест на майбутньому вдома.

П’ять років тому ці студенти вступали до університетів із власними очікуваннями щодо студентського життя. Тепер замість передбачуваного розкладу вони мають тривоги, відключення світла та постійну необхідність підлаштовуватися під обставини. Але навчання триває, з’являються професійні плани, а питання майбутнього залишається відкритим.

Мабуть, найточніше сучасне студентство описала Христина: бути студентом сьогодні — означає бути гнучким, готовим до різних умов і водночас намагатися отримати якомога більше знань, зв’язків та навичок.