«Дністер ніколи нас не розділяв, він завжди об’єднував»: історія та сьогодення молдовського Отача на кордоні з Вінниччиною

30.10.2026, 14:47 i-vin.info

На березі Дністра навпроти Могилів-Подільського Вінницької області розташоване невелике молдовське місто Отач. Його історія нерозривно пов’язана з торгівлею, промисловістю та багатовіковими відносинами між двома берегами річки. Колись місцеві підприємства забезпечували роботою тисячі людей, а сьогодні громада шукає нові можливості для економічного розвитку, залучає міжнародну підтримку та намагається створити умови, за яких молодь захоче залишатися вдома. Як змінюється прикордонне місто, з якими труднощами стикаються його мешканці та чому Дністер тут вважають символом єдності, I-VIN.INFO розповів примар (очільник міста - ред.) Отача Дмитро Завроцький.На перетині торговельних шляхів і людських історійОтач розташований на півночі Республіки Молдова, в Окницькому районі. Від українського Могилів-Подільського його відділяє лише Дністер, який протягом століть відігравав важливу роль у розвитку обох населених пунктів. Завдяки вигідному географічному положенню ця територія стала місцем активної торгівлі, а згодом – важливим транспортним вузлом на кордоні двох держав.Історичні згадки про поселення сягають XV століття. Уже тоді тут існував митний пункт, через який проходили торговельні шляхи. З розвитком транспортної інфраструктури значення Отача зростало. Залізничний та автомобільний мости через Дністер забезпечували сполучення між берегами, а прикордонна торгівля стала невіддільною частиною місцевого життя.Попри державний кордон, жителі Отача й Могилів-Подільського мають чимало спільного. Багатьох пов’язують родинні стосунки, спільні спогади та традиції, які формувалися протягом поколінь. Відвідування сусіднього українського міста тривалий час залишалося звичною справою для молдовських родин.Про значення такого сусідства розповідає примар Отача Дмитро Завроцький:«Наше місто особливе насамперед тим, що розташоване на березі Дністра. Історично це місце завжди приваблювало людей, адже протягом останніх шести століть тут існував митний перехід. Через річку проходять залізничний та автомобільний мости, неподалік є пункт пропуску Унгри-Бронниця. Отач завжди славився торгівлею. І сьогодні ринок Могилів-Подільського приваблює багатьох наших мешканців, особливо перед початком навчального року та новорічними святами».Проте за останні десятиліття економічне та суспільне життя прикордонного населеного пункту суттєво змінилося. Великі підприємства, які раніше забезпечували зайнятість населення, втратили колишні потужності. Частина жителів виїхала в пошуках роботи, а місцевій владі довелося шукати нові підходи до розвитку інфраструктури та залучення інвестицій.Сьогодні Отач поступово пристосовується до нових умов. Відновлення дорожнього покриття, модернізація комунальних мереж і створення громадських просторів стали частиною роботи, спрямованої на покращення повсякденного життя:«Якщо говорити загалом, то Отач – звичайне невелике провінційне місто, яке, на мою думку, лише починає свій шлях до того, щоб стати комфортним європейським містом. Ми докладаємо до цього зусиль, хоча поки бракує і досвіду, і фінансових ресурсів. Досвід поступово здобуваємо, кошти знаходимо, окремі інфраструктурні проєкти вже реалізуємо. Я думаю, що наше місто має хороше майбутнє».Промислове минуле та пошук нових інвесторівПро колишню економічну потужність Отача сьогодні нагадують великі виробничі території. Частина приміщень уже багато років не використовується за призначенням, хоча окремі підприємства продовжують господарську діяльність. Для міста, яке свого часу було важливим промисловим осередком регіону, такі зміни стали відчутним випробуванням.Під час прогулянки Дмитро Завроцький показує територію колишнього підприємства, пов’язаного з виробництвом соняшникової олії та переробкою сільськогосподарської продукції. Промислова зона простягається на значну площу, а окремі виробничі потужності нині використовують переважно для сушіння зернових та олійних культур.Колись робота тут не припинялася навіть уночі. Підприємство мало настільки великі обсяги виробництва, що власних трудових ресурсів Отача було недостатньо:«Свого часу тут було дуже розвинене виробництво. Із Могилів-Подільського та навколишніх сіл автобусами привозили близько двох із половиною тисяч працівників. Підприємство працювало цілодобово, у три зміни. На жаль, його не вдалося зберегти. Воно було акціонерним товариством, але свого часу не знайшлося належного господаря. Зараз більша частина території простоює. На окремих ділянках намагаються щось відновлювати, але це вже зовсім не ті масштаби».Скорочення промислового виробництва позначилося на всіх сферах місцевого життя. Разом із підприємствами зникали робочі місця, зменшувалися можливості для працевлаштування, а дедалі більше людей почали пов’язувати своє майбутнє з іншими регіонами.Нині місцевий бізнес працює в умовах високої конкуренції. Невеликим виробникам складно реалізовувати продукцію, а залучення великих інвесторів потребує значних зусиль. Водночас останнім часом у місті з’явилися нові підприємства, діяльність яких може частково покращити ситуацію на ринку праці:«Якщо порівнювати із радянськими часами, підприємств залишилося дуже мало. Деякі з них ще намагаються втриматися на ринку, але реалізовувати продукцію складно через високу конкуренцію. Водночас останнім часом до нас зайшли виробники модульних будинків. Зокрема, німецька компанія BK Container, яка, за нашими очікуваннями, забезпечить приблизно 100-120 робочих місць. Для нашого міста це дуже багато, адже ситуація із працевлаштуванням залишається складною».Створення нових виробництв у місцевій владі розглядають як один зі способів зупинити поступове скорочення населення. Адже відсутність стабільного заробітку змушує мешканців шукати роботу далеко від дому, а молоді спеціалісти після завершення навчання рідко повертаються до Отача.Дмитро Завроцький визнає, що швидко змінити ситуацію навряд чи вдасться. Проте переконаний, що без розвитку місцевої економіки неможливо говорити про довгострокові перспективи:«Говорити про якесь безхмарне майбутнє поки зарано. Проте ми докладатимемо всіх зусиль, щоб залучати сюди інвесторів. Коли будуть робочі місця, у людей не буде необхідності виїжджати».Від водопостачання до громадських просторів: що вдалося змінитиОдним із найпомітніших напрямів роботи місцевої влади стало оновлення комунальної інфраструктури. Для невеликого міста з обмеженими бюджетними можливостями навіть базові господарські питання можуть потребувати значних фінансових вкладень.Зокрема, протягом тривалого часу мешканці Отача стикалися з перебоями у водопостачанні. Вода надходила до будинків лише у визначені години, що створювало незручності для сімей, закладів та місцевого бізнесу.Змінити ситуацію вдалося завдяки поступовій модернізації системи. За словами примара, нині місто забезпечене безперебійною подачею води.«Ми беремо участь у міжнародних проєктах, співпрацюємо з партнерами та шукаємо можливості для залучення додаткових ресурсів. Значну увагу приділяємо інфраструктурі багатоквартирних будинків і водопостачанню. Мені навіть соромно про це говорити, але раніше вода в нашому місті подавалася погодинно. Зараз ми забезпечили місто безперебійною подачею води. Для нас це дуже важлива зміна».Іншим важливим напрямом стало облаштування прибудинкових територій. Особливого значення такі ініціативи набули після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, коли Отач прийняв значну кількість людей, змушених залишити свої домівки.Місцеві родини надавали українцям прихисток, а міжнародні організації допомагали створювати умови для спільного проживання та відпочинку. Так виникла ідея облаштування одного з дворів багатоквартирних будинків, де з’явилися спортивний майданчик, дитяча зона та місця для дозвілля.Проєкт реалізували за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ). Місцева влада забезпечила підготовку території, зокрема заміну асфальтного покриття та бордюрів. І цей простір функціонує вже четвертий рік. Нині облаштована територія слугує місцем зустрічей і відпочинку для мешканців навколишніх будинків. Проєкт, який спочатку виник як відповідь на гуманітарні потреби, став частиною постійної міської інфраструктури.Зміни відбуваються й на інших вулицях. Протягом двох каденцій Дмитра Завроцького вдалося оновити дорожнє покриття на низці ділянок, поступово впорядковують громадські простори та озеленення. У місті також встановлюють декоративне освітлення й планують доповнити оформлення вулиць державною та міською символікою.Паралельно місцева влада працює над впровадженням роздільного збору відходів. Однак цей процес потребує не лише відповідної інфраструктури, а й зміни повсякденних звичок мешканців.Молодь, яка шукає можливостей за межами рідного містаЩе кілька десятиліть тому в Отачі працювали три школи. Сьогодні залишився один ліцей. Зміни в освітній мережі стали одним із наслідків скорочення населення, яке особливо відчутне для невеликих прикордонних населених пунктів.Попри це, учні продовжують брати активну участь у житті громади. У ліцеї діє учнівське самоврядування, молодь випускає власну газету, долучається до заходів і громадських ініціатив.Значне місце в дозвіллі дітей та підлітків посідає спорт. У місті працюють секції, а кілька років тому вдалося відродити місцеві футбольні традиції. Згодом виникла ідея організації спільних змагань за участю молоді з Молдови та України:«У нашому ліцеї є учнівська рада, з якою ми співпрацюємо. Діти випускають свою газету, активно беруть участь у житті міста. Окремих молодіжних організацій у нас немає, але є спортивні секції, молодь об’єднується за інтересами. Кілька років тому вдалося відродити хорошу футбольну традицію. Ми навіть обговорювали можливість проведення спільного турніру між командами північного регіону Молдови та молоддю Вінницької області. Поки це на стадії переговорів, але сподіваюся, що нам вдасться реалізувати цю ідею».Серед перспективних задумів місцевої влади – завершення облаштування молодіжного центру. Роботи над об’єктом проводили в кілька етапів, однак для повноцінного відкриття необхідне додаткове фіна