Майже чотири роки чекала сина з полону — тепер Ольга Кисиленко об’єднує людей заради Героїв

28.10.2026, 14:42 33kanal.com

Раніше «33-й канал» уже розповідав про родину Кисиленків, для якої війна — не чужа новина з телевізора, а щоденна реальність. Двоє синів Ольги та їхні дружини стали на захист України. Четверо членів однієї родини — у Силах оборони.Старший син Володимир захищав Маріуполь. Російський полон розтягнувся майже на чотири роки. Для матері це були роки болісного очікування, надії та молитви.Навесні 2026 року Оратівщина нарешті зустріла свого захисника, який повернувся з неволі. Радість від цієї звістки неможливо виміряти словами: далеко не кожна родина, яка чекає на своїх рідних, уже має можливість обійняти їх удома.Та навіть у найважчі періоди Ольга не замикалася у власному горі. Як повідомляли раніше, у перші дні повномасштабного вторгнення вона прийняла у себе більше 20 людей — родини побратимів синів із Маріуполя. Паралельно підтримувала українське військо.Автопробіг, у якому кожна зупинка має значенняТепер Ольга разом із однодумцями організовує благодійні автопробіги Оратівщиною. 26 жовтня вже вп’яте пройшов такий захід.Маршрут проходить через села громади. У кожному населеному пункті учасники зупиняються біля світлин полеглих українських воїнів і вшановують їхню пам’ять.Утім, благодійні автопробіги оратівчан — це не тільки про пам’ять. Це ще й про конкретні справи.Як повідомила Ольга, за кошти, зібрані завдяки благодійній діяльності, придбали тренажер для реабілітації захисників у Вінницький ортопедичний центр сервісного протезування. Його вартість становила 46 800 гривень.– Мета автопробігу — вшанування пам’яті полеглих Героїв, підтримка їхніх родин, привернення уваги до сімей безвісти зниклих захисників, нагадування про те, що їх чекають і не припиняють шукати. Це також можливість об’єднати зусилля для допомоги військовослужбовцям, пораненим воїнам, організації зборів коштів і відвідування військових шпиталів, – ділиться Ольга Кисиленко.Зараз непросто організовувати такі заходи. Але вони дуже потрібні. Коли дві мами захисників обіймаються, це не лише про біль. Це про безмежну силу чекання.Саме такі мами, дружини, доньки просять: організовуйте такі зустрічі, показуйте нашу незламність. Ми вистоїмо. Ми дочекаємось. Ми не опустимо руки. Бо саме ми є тим важливим тилом для наших Титанів.Коли бачиш, як старенька бабуся стоїть у центрі села, чекаючи на автопробіг, щоб передати 300 гривень на підтримку військових, розумієш справжню ціну єдності.Коли бачиш на площі сестру з прапором, на якому зображений портрет брата, бо мама в колоні автопробігу, хочеш, щоб вони знали: вони не самі. Уся громада підтримує і вболіває.Коли на площі, де зупинився автопробіг, бачиш хлопчиків із села, які постійно організовують збори для захисників, розумієш: Герої стоять недаремно!Недаремні такі заходи.Цього разу учасники автопробігу також відвідали могили полеглих захисників. Це був особливий і водночас болючий момент.На місцях спочинку Героїв учасники зупинялися, вшановували їхню пам’ять, схиляли голови перед мужністю тих, хто віддав життя за Україну.Однак побачене змусило замислитися над ще однією важливою проблемою. Вже зараз є могили, які потребують належного догляду та впорядкування.Це не привід для осуду. Це привід запитати себе: чи достатньо ми робимо для збереження пам’яті про тих, завдяки кому маємо можливість жити, працювати, виховувати дітей і будувати плани на майбутнє?П’ятий автопробіг в Оратові вкотре нагадав: навіть у часи втоми, повсякденних турбот і власних труднощів ми маємо знаходити сили бути поруч із тими, кому найважче.Це не піар. Не політика. І точно не просто витрачене пальне.Це можливість нагадати про загиблих, підтримати їхні родини, дати відчути сім’ям безвісти зниклих, що їхній біль не залишився непоміченим.Це можливість зібрати допомогу для військових і поранених, відвідати тих, хто проходить складний шлях лікування і відновлення.Це можливість зупинитися серед щоденної метушні й згадати, якою ціною дається наша свобода.А ще — це нагадування кожному з нас, що вдячність повинна бути не лише на словах.Поки ми разом — наша єдність має силу.Тетяна РедькоВід редакції. Нагадуємо, щотижня у багатьох містах і громадах України та світу проходять акції у підтримку ЗСУ, полонених, нагадування про зниклих безвісти. Просимо усіх приєднуватись. Байдужість вбиває.Автор: Тетяна Редько