Від Нью-Йорка до Копенгагена: які енергетичні рішення могли б запровадити в Києві, але цього не роблять

20.10.2026, 10:27 texty.org.ua

Журналістка та засновниця інженерного YouTube-каналу «Мейканемо» Катерина Венжик розповіла про енергетичні рішення, які впроваджують міста світу, щоб зменшити витрати, підвищити стабільність постачання та підготуватися до кліматичних ризиків. Вона звернула увагу на досвід Нью-Йорка, Гельсінкі, Роттердама й інших міст та пояснила, чому їй бракує подібних проєктів у Києві.

У дописі на Facebook Катерина Венжик пояснила, що її невдоволення роботою київської влади пов’язане не лише з укриттями чи іншими проблемами міста. За її словами, вона регулярно читає про технологічні рішення для міської інфраструктури, а потім намагається знайти щось подібне в Києві.

«Потім намагаюся знайти щось подібне в рідному місті, ііііі... і це вганяє мене в глибокий сум значно більше за маразм Трампа», — написала журналістка.

Як приклад вона навела Нью-Йорк, енергосистема якого влітку 2026 року зіткнулася з навантаженням через спеку та масове використання кондиціонерів. Венжик зазначила, що подібні проблеми знайомі й українцям, хоча в Україні до них додаються російські удари по енергетичній інфраструктурі.

Водночас, за її словами, навантаження на енергосистему зростає не лише через спеку. Серед інших чинників вона назвала розвиток дата-центрів, поширення зарядних станцій для електромобілів і ущільнення міської забудови.

«Що вони — мерія Нью-Йорка — встигли зробити з літа 2026 року?» — запитала Венжик.

За її описом, міська влада провела інвентаризацію комунальних площ, визначила ділянки, придатні для сонячної генерації, та почала проєктувати встановлення накопичувачів енергії в різних районах. Також місто працює над підключенням цих потужностей до віртуальної електростанції — системи, яка дає змогу координувати роботу сонячних панелей, накопичувачів енергії та інших ресурсів.

Журналістка зазначила, що потенціал сонячної генерації оцінили у 400 МВт, а проєкти вже підготували для потужностей на 300 МВт. Це, за її оцінкою, близько 10% споживання Нью-Йорка.

«Небагато, але ж Мамдані і не збирається робити в місті повністю автономну генерацію», — зауважила Венжик. Вона наголосила, що йдеться про перші кроки, які мають допомогти місту легше пережити наступне літо, коли, за прогнозами, спека може посилитися.

Венжик навела й інші приклади використання енергоефективних технологій у міській інфраструктурі. Зокрема, Гельсінкі з 2025 року використовує тепло каналізаційних стоків для теплопостачання, а Роттердам перенаправляє залишкове тепло промислових об’єктів до житлових будинків. За словами журналістки, завдяки теплу від порту в Роттердамі планують опалювати 16 тисяч будинків.

У німецькому Фрайбурзі будують житло з позитивним енергетичним балансом: такі будинки мають виробляти більше енергії, ніж споживають, зокрема завдяки сонячним панелям на дахах. Венжик додала, що там уже є цілі квартали з подібними характеристиками.

Канадський Берлінгтон, за її словами, забезпечив 100% споживання міста альтернативною генерацією — за допомогою сонця, вітру та біомаси. Водночас журналістка уточнила, що цей показник ситуативний, стосується статистики за попередній рік і не означає повної відмови міста від інших джерел енергії.

Ще один приклад — Копенгаген, де активно впроваджують теплові насоси. До 2030 року місто планує за допомогою цього проєкту покрити потреби житлового сектору в теплопостачанні.

Окремо Венжик звернула увагу на когенерацію, яку, за її спостереженнями, дедалі частіше інтегрують у міську інфраструктуру — від лікарень до шкіл. Також вона наголосила на важливості повторного використання тепла з каналізаційних систем, промислових підприємств і комерційних будівель.

«Повторне використання тепла (...) — те саме, це вже гігієнічний мінімум, що зуби чистити зранку», — написала журналістка.

Вона підкреслила, що міста впроваджують такі рішення не лише через ризик перебоїв з електроенергією, а й заради економії, стабільності постачання та адаптації до кліматичних змін.

Венжик уточнила, що переглядала міські проєкти, ініційовані та реалізовані меріями, і спиралася лише на кілька звітів. Тому, на її думку, детальніше дослідження могло б виявити ще більше прикладів.

«От тільки київських серед них не буде. Бо їх нема», — підсумувала журналістка.

енергетикаенергетична безпеказміна кліматукиївобстріли енергосистем