Гондурас вже не їх: новий дороговказ Глобального Півдня

29.09.2026, 15:26 lb.ua

Мова про Гонду́рас – державу, яка визнала Україну лише в 2002 році, а тепер знаходиться в колі наших міжнародних партнерів з політичної протидії Росії. Зокрема, стала однією з 50-ти країн світу, яка підтримала згадану українську заяву на полях Генасамблеї.

Сатиричні російські лозунги на кшталт «головне, щоб Гондурас не тривожив», або «Гондурас наш», перестали бути такими веселими для агресора.

Що змінилося останнім часом і чим можемо завдячувати гондурасцям?

Ще рік тому Гондурас, за каденції лівої президентки Сіомари Кастро, впевнено дрейфував у фарватері Пекіна та Москви. Країна розірвала відносини з Тайванем, відкрила двері китайським кабальним інвестиціям і, що важливо, перетворила свій прапор на зручне прикриття для російського «тіньового флоту».

Російські танкери нелегально возили нафту в обхід санкцій і навіть вчиняли морські диверсії, прикриваючись гондураським прапором.

Однак, замість обіцяного економічного дива Тегусігальпа отримала крах ключових галузей експорту та репутаційне тавро пособника агресора.

Новий гондураський президент Насрі Асфура здійснив радикальний геополітичний розворот. У червні цього року він став другим латиноамериканським главою держави, який здійснив офіційний візит до Києва з початку повномасштабного вторгнення.

Поки світові аналітики ламають голови над тим, як ефективно закрутити гайки російському нафтовому експорту, реальний майстер-клас продемонструвала країна, від якої цього чекали найменше.

З самого початку каденції прагматичного центриста Асфури, його адміністрація почала діяти блискавично.

Спершу морська влада Гондурасу запустила процедуру масової дереєстрації підозрілих суден, і вже до весни поточного року з-під прапора країни було вигнано всі російські танкери-порушники, очистивши таким чином свій морський реєстр від суден-фантомів Кремля.

Росія втратила одну з найважливіших логістичних лазівок у Західній півкулі. Але Асфура пішов далі.

Після згаданого історичного візиту до Києва, стало відомо про намір Гондурасу придбати партію українських військових безпілотників, а це вже справжній регіональний прецедент.

Своєю співпрацею з українським військово-промисловим комплексом, Гондурас не лише переслідує власне технологічне оновлення армії, але й надсилає чіткий сигнал решті світу про передові позиції України у цій сфері.

А про поглиблення політичної співпраці свідчить і те, що цими днями, на полях Генасамблеї ООН, міністри закордонних справ обох країн підписали Дорожню карту двосторонніх відносин України та Гондурасу до 2029 року.

Звісно, така сміливість обрати правильний бік історії коштує Тегусігальпі дорого.

Москва, але також і Пекін, вже увімкнули на повну потужність свої важелі тиску: від економічного шантажу до медіа-кампаній з дестабілізації уряду Асфури всередині країни.

Проте рубікон перейдено, а приклад Гондурасу доводить дві речі.

По-перше, російський «тіньовий флот» вразливий, якщо бити по його юридичній основі — прапорах реєстрації.

По-друге, українська оборонна індустрія стає фактором глобальної безпеки навіть на інших континентах.

Тепер завдання української дипломатії та західних союзників — підтримати дружньо простягнуті руки та показати іншим країнам Глобального Півдня, що вихід з-під токсичного впливу Кремля є не лише можливим, але й вигідним.