Країна на розтяжці. Подорожні нотатки з Боснії і Герцеговини

27.09.2026, 11:13 lb.ua

Сараєво — місто в котлі, затиснуте з трьох боків горами. Воно відчайдушно дряпається на гірські схили, відвойовуючи все нові квадратні метри хатинами, що нагадують ластів’ячігнізда. Дороги й стежки до них подекуди досягають ухилу 35 градусів і більше — такий підйом непросто подолати й влітку, що вже казати про зиму.

Місто, в якому поєдналася спадщина османського (на це вказує сама назва) й австро-угорського періоду, відкривається як культурний центр на стику східної і західної цивілізацій.Ця суміш культур, ці контрасти, безумовно, вплинули на творчість двох знаменитих уродженців Сараєва — Еміра Кустуріци і Ґорана Бреґовича. Вони зробили всесвітньо впізнаваною балканськумеланхолійність, в якій радість, хаос і туга невіддільні одне від одного. Сараєво як місто з власним шармом (кава по-боснійськи і східний мелос севдалінки), як місто з середземноморським вайбомрозслабленості та з доброзичливими і готовими допомогти людьми закохує в себе з перших кроків.

Але зовсім скоро помічаєш, що багато будинків досі носять сліди обстрілів першої половини 90-х років минулого століття, коли Сараєво понад три з половиною роки було в облозіармії Республіки Сербської та Югославської народної армії, чиї формування стояли на довколишніх пагорбах і обстрілювали місто з артилерії. «Бачиш оту споруду? Це Національний музей. За ним оті тривисотки — там сиділи сербські снайпери», — показує на південний захід мій колега з Сараєва, боснійський журналіст Здравко Любас, який на початку Боснійської війни саме закінчив школу.

Ми з ним зустрічаємося на верхній терасі гастромаркету Crvena Jabuka, на фудкорті. Через дорогу звідси видно також будинки уряду й парламенту Боснії і Герцеговини. Здравкопояснює складну систему державного устрою, створену внаслідок Дейтонських мирних угод 1995 року, в укладенні яких першу скрипку грали США, і бідкається, що для такої маленької країни у ній занадтобагато органів влади, депутатів і чиновників. Я ж думаю про схожість методів тої геноцидної війни із нинішньою, яку Росія веде проти України, включно з полюванням на цивільних. Тільки тепер цероблять не снайпери, а пілоти дронів.

На стіні вічниці (від слова «віче»), тобто міської ради, читаю табличку: «На цьому місці сербські злочинці в ніч на 26 серпня 1992 року підпалили національну й університетськубібліотеку Боснії і Герцеговини. Вогонь знищив понад два мільйони книг, часописів і документів». Ще один злочин, примножений зараз в Україні російськими злочинцями.

Іншого боснійського колегу, Даміра Шіміча, відвідую на його робочому місці — в суспільній телерадіокомпанії Федерації Боснії і Герцеговини RTVFBiH. Сіру бетонну споруду, дерозташована також загальнодержавна Суспільна телерадіомовна служба Боснії і Герцеговини BHRT, створював, вочевидь, югославський архітектор-бруталіст. Але й всередині все не набагато краще:коридори й стіни, що давно скучили за косметичним ремонтом, старі меблі — видно, що суспільне мовлення тут не жирує.

Поки Дамір показує мені редакції й студії, думаю про слова британського дослідника медіа Пітера Померанцева, сказані під час дискусії на конференції LMF 2026, що суспільнемовлення творить громадянство. В Боснії і Герцеговині ця місія радше провалена: медіаландшафт віддзеркалює фрагментованість боснійського суспільства, в якому ідентичність трьох основнихетнічно-релігійних груп населення — бошняків-мусульман, хорватів-католиків і сербів-православних — виразно домінує над панбоснійською. Але чи й могло бути по-іншому в країні, яку зовнішнідипломатично-миротворчі сили, зупиняючи війну (яка була одночасно і громадянською війною, і міжнародним збройним конфліктом, оскільки залучені були як Белград, так і Загреб) понад три десятиліттятому, сконструювали і «склеїли» як країну парадоксів?

Згідно з Конституцією країни, Боснія і Герцеговина є країною трьох установчих народів: бошняків, хорватів і сербів. При цьому країна складається лише з двох ентитетів —бошняко-хорватського і сербського, — що дає хорватам підстави відчувати несправедливість. У 1993 році Хорватська Республіка Герцег-Босна також була проголошена, але згодом під міжнародним тискомпогодилась на самоліквідацію.

Назва першого ентитету — Федерація Боснії і Герцеговини, яка, хоч і є федерацією, не має суверенітету. ФБіГ складається з десяти кантонів (один з них так і називається: кантон№10, хоч інші мають власні назви) з широкою автономією, власними конституціями, скупштинами (парламентами) та урядами. Автономія така широка, що медична страховка, укладена в одному кантоні ФедераціїБіГ, не конче діятиме в іншому, не кажучи вже про Республіку Сербську. Столиця ФБіГ, як і загальнодержавна столиця, — Сараєво.

Другий ентитет — Республіка Сербська (не плутати з Республікою Сербією) — є унітарним утворенням. Вона має столицю в місті Баня-Лука, де й розташовані її найвищі органи влади,починаючи від президента і парламенту. Водночас, згідно з конституцією Республіки Сербської, її столицею визначено місто... Сараєво, ставлення до якого як до політичного центру з боку Баня-Луки малощо не вороже. При цьому адмінкордони Республіки Сербської заходять аж на південно-східні райони Сараєва, тож у межах ентитету є своє, так зване Східне Сараєво, і там навіть є університет.

Самоврядний округ Брчко (за назвою міста) формально є одночасно частиною як Федерації Боснії і Герцеговини, так і Республіки Сербської, але фактично прямо підпорядкованийдержаві-«парасольці» Боснія і Герцеговина. Його значення зрозуміле з першого погляду на карту: він є перемичкою між двома частинами Республіки Сербської — на півночі й сході країни, а також транзитомдо ексклаву Федерації Боснії і Герцеговини на північному сході.

Парламентська асамблея Боснії і Герцеговини досі не спромоглася затвердити слова гімну держави, попри максимальну нейтральність та неполітичність запропонованого тексту. Власне,й тимчасову музику національного гімну своїм рішенням затвердив спочатку Високий представник щодо Боснії і Герцеговини (цей міжнародний «наглядач» має право одноосібно змінювати і скасовувати закониу БіГ), а парламент ухвалив лише за два роки.

Сторони так ревно стежать за тим, аби жодна інша не отримала більше представництва, влади або навіть натяку на провідну роль, що навіть президентство в державі є триголовим, апредставляють президію по черзі члени Президії БіГ від бошняків, хорватів та сербів.

Здравко Любас саркастично розповідає, як у Республіці Сербській з метою захисту прав найманих працівників запровадили обмеження на роботу закладів торгівлі у вихідні. Після цьогоза прикладом Республіки Сербської аналогічні правила запровадили в Федерації Боснії і Герцеговини. Що зробила Республіка Сербська? Скасувала обмеження в себе!

Розкол у суспільстві Боснії і Герцеговини яскраво підсвітила недавня смерть у тюремнійлікарні в Гаазі і похорон в Белграді колишнього командувача армії боснійських сербів Ратко Младича, ще в 90-х прозваного «боснійським різником».

Младича 2021 року засудили до довічного ув’язнення за геноцид, злочини проти людяності та порушення законів і звичаїв війни. Трибунал ООН із воєнних злочинів у колишній Югославіївизнав його винним, зокрема, в організації геноциду у Сребрениці, де у липні 1995 року вбили понад 8 000 боснійських чоловіків і підлітків, а також відповідальним за майже чотирирічну облогу Сараєва,що супровджувалася терором проти мирного населення і призвела до загибелі близько десяти тисяч людей.

Генерал віддав Богу душу 27 серпня 2026 року. «Помер воєнний злочинець Ратко Младич», — сповістила цього дня Суспільна телерадіомовна служба Боснії іГерцеговини BHRT.

В подальших повідомленнях суспільний мовник зауважував, що «Младич залишається об'єктом глорифікації навіть після смерті: експерти попереджають про історичний ревізіонізм», апотім висвітлював обурену реакцію ЄС на вшанування воєнного злочинця. «Генерал Младич був народним героєм, який віддав своє життя за сербський народ», — винесло в новинний заголовок заяву Асоціації«Творці Республіки Сербської» Радіо і телебачення Республіки Сербської РТРС. Довгий ряд наступних повідомлень на цю тему — провшанування Младича в Республіці Сербській та Сербії та позитивнівідгуки місцевих діячів про нього як про «символ боротьби за свободу та виживання сербського народу».

Шизофренія? Так, якщо йдеться про одну державу. Тільки от у Республіці Сербській себе одною державою з Федерацією Боснії і Герцеговини, схоже, не вважають. Зараз у країні триваєвиборча кампанія: 4 жовтня обиратимуть депутатів як у загальнодержавний парламент, так і в органи влади обох ентитетів, а також президента Республіки Сербської і членів Президії БіГ. Один зколумністів РТРС пише: «Більшість громадян Республіки Сербської переймаються тим, хто переможе на виборах у ФБіГ, приблизно так само, як і виборами в Монголії чи Киргизстані. Тобто — анітрохи». Дивназаява як для громадянина Боснії і Герцеговини. Втім багато сербів мають, крім паспортів БіГ, ще й паспорт Сербії. В свою чергу, чимало боснійських хорватів мають громадянство Хорватії. Це незаборонено, але також відсуває загальнонаціональну ідентичність на другий чи навіть третій план.

Вже сам аналіз джерел, на які посилаються мовники у різних ентитетах, повідомляючи про події у світі, підтверджує, що дві частини Боснії і Герцеговини належать до різнихсвітів.

Скажімо, сараєвські медіа активно використовують матеріали урядової інформагенції Федерації БіГ «ФЕНА», сербської інформагенції «БЕТА» з осідком у Белграді, не цураються час відчасу новин від урядової інформагенції Республіки Сербської «СРНА». В цілому тональність матеріалів стримана, часті посилання на світові медіа (Reuters, Deutsche Welle, Politico, Washington Post, SkyNews, AFP, навіть Kyiv Independent тощо). Російську агресію проти України називають агресією, а окупацію наших територій — окупацією.

Натомість у Республіці Сербській головною інформаційною платформою є інформагенція «СРНА», яка явно грає на боці місцевої влади, охопленої (цитата) «братерською любов’ю доросійського народу» та нелюбов’ю до Сараєва, НАТО, апарату Високого представника щодо Боснії і Герцеговини, колективного