Олександр Півненко: «Мобілізація Росію не врятує: за вісім місяців ми ці триста тисяч утилізуємо»

12.09.2026, 11:11 lb.ua

Пане Олександре, почнімо з ситуації на фронті. Влітку Росія планувала наступ, але значних успіхів, за винятком просування біля Костянтинівки, не досягла. Як ви оцінюєте літнюкампанію?

Для Сил оборони літня кампанія — тяжка. Противник не веде класичні наступальні дії, а постійно намагається інфільтруватись, обійшовши наші позиції, щоб не давати нам проводитиротацію і забезпечувати логістику. Ця тактика в них уже відпрацьована. Наша головна задача — не давати ворогу проходити в глибину, але для цього потрібна оборона навіть не в два, а в три ешелони. Надеяких напрямках ми вже використовуємо цю ідею: противника зупиняють якщо не у другому, то в третьому ешелоні. Начальник генерального штабу має намір поширити цю ідею по всій лінії фронту. Звісно,підрозділи спеціального призначення проводять контрдиверсійні заходи, але це менш дієво, бо таких підрозділів не так багато.

Не вистачає людей?

Так, головна проблема — це брак людей. Хоча ми в багатьох ситуаціях замінюємо людей дронами, основна задача яких — підтримувати піхоту в бою.

Яким зараз є співвідношення кількості людей у нас і в росіян?

Один до шести. Це якщо брати ділянку фронту, яку тримає корпус «Азов». За кількістю дронів десь є паритет, десь немає. У смузі корпусу ми фіксуємо близько тисячі ударних дронівпротивника на добу.

Ви кажете, що літня кампанія була тяжкою. Але влітку земля суха, наземним роботизованим комплексам легше просуватися. Якою буде осіння кампанія?

І осінь для нас буде тяжкою. Противник буде вести наступальні дії. І якщо згадати дії росіян із 2014 року, можна побачити, що їхні наступи припадають на початок чи серединузими.

Чи робимо ми висновки з попередніх років, щоб підготуватися краще? Чи діємо за інерцією?

Звісно, ми робимо висновки. Командири розвиваються, стають кращими. Молоді командири, які командували батальйонами, очолюють бригади. Але це відбувається не так швидко, як ми бхотіли. Бо ми — не класична контрактна армія: 80% у нас мобілізовані. Це зріз нашого суспільства.

Цього літа військово-політичне керівництво заговорило про перелом війни на нашукористь, бо Сили оборони почали використовувати мідлстрайки на окупованих територіях і діпстрайки на території Росії. Чи ви поділяєте цю думку?

Перелом у війні в класичному розумінні — це коли ми будемо заходити, наприклад, у Донецьк. Коли оборона противника буде зламана і наші піхотні підрозділи підуть уперед,звільняючи територію. А противник не зможе стримувати наш наступ.

Те, що ми знищуємо їхню інфраструктуру, уповільнюємо їхні процеси — це чудово. Це треба нарощувати, застосовувати більше дронів. Як вони з нас знущаються, так і ми; тільки ми неб’ємо по цивільних, на відміну від них. Але поки ми обороняємось, а противник не припиняє інфільтруватись на нашу територію, — який це перелом? Може, ми будемо битися за Київ і казати, що в насперелом у війні?

До речі, про Київ. Останнім часом говорять про намір росіян знов атакувати Київ із Білорусі або через Чернігівську область…

Поки що в них немає для цього наступальних можливостей. Для цього треба не менше сімдесяти тисяч військових. Розвідка не бачить таких сил на цьому напрямку. У планах, можливо, цеє, але за сприятливих умов.

Основна їхня задача — Слов’янськ і Краматорськ, вони самі про це кажуть. А також розтягувати наші війська по Харківщині, по Чернігівщині, якщо там щось почнеться. А це для наспогано, бо в нас не досить багато сил, щоб забезпечувати активні бойові дії на 1300 кілометрах лінії фронту.

Ми готуємось: робимо з полків бригади, підтягуємо свої сили, нарощуємо кількість екіпажів БпЛА на тому напрямку. Щоб не повторився поганий досвід Харківщини, коли ми залишилинапрямок без належної уваги, туди зайшов противник і тепер ми воюємо за втрачену територію. Цього не можна допускати. Знищувати їх потрібно за кордоном, не даючи зайти. Так, як ми робимо наПокровському й Очеретинському напрямках. Коли ми бачимо угруповання, підтягнути пілотів можна дуже швидко. Не думаю, що там буде серйозне угруповання з тисячами танків — нема в Росії зараз такихсил.

Наша задача — не дати їм досягти успіху на їхніх ключових напрямках. Втримувати ці території так довго, як це можливо. Звісно, не кидаючи для цього людей по триста-чотириста днівна позиціях, де вони потім залишаються «безвісти зниклими». Бо люди — це основа армії.

Отже, наступ на Київ — це страшилка?

Вони не дійдуть. Якщо й зайдуть на глибину десять-двадцять кілометрів, то це буде максимум, чого вони зможуть досягти.

Але загроза для Чернігівщини і Сумщини вже реальна. Керовані авіабомби, дрони на оптоволокні…

А ще «Молнії», які дошкуляють нам на фронті, і якщо росіяни зможуть зайти на двадцять кілометрів на Чернігівському напрямку, вони зможуть долітати до Чернігова. Але в нас єперехоплювачі. Національна гвардія постійно розвиває безпілотну складову. З початку 2026 року кількість екіпажів БпЛА в нас зросла вдвічі. Відповідно, ми стали витрачати вдвічі більше дронів. Іплануємо до кінця року зростання ще відсотків на п’ятдесят. Зараз головне — досягти переваги у малому небі, щоб знищувати людей і дрони противника.

Отже, є проблема з кількістю людей, але зростає роль технічних засобів. Як це можна збалансувати?

На тактичному рівні в нас усе зрозуміло: використовуємо FPV, дрони на оптоволокні. Зараз у нас є непогана тактика застосування мілдстрайків — «Хорнетів», FP2 — на глибину 60–70кілометрів за лінією фронтиу. А якщо зі старлінком, то можна й на сто кілометрів або далі. Ми розуміємо, коли противник планує наступальні дії, де він збирається, скеровуємо туди дрони і знищуємолюдей і засоби. Не даємо їм дійти до лінії бойового зіткнення і розбрестися по карті, бо після цього нам потрібно вдвічі більше пілотів, щоб виколупати ворога зі сховків. Якби в мене було п’ять тисячмілдстрайків на місяць, противник би взагалі не рухався.

Ви самі казали, що люди надто довго перебувають на позиціях. Їх не виводять, бо нема ким замінити?

Ні, ми не виводимо їх, тому що якщо ми їх виведемо, ми їх втратимо. Територія контролюється ворожими дронами. Ми чекаємо на погану погоду, дощ, туман, щоб їх вивести, інакше вонине дійдуть. Краще, щоб людина була на позиції, але жива.

Але ж люди не можуть так довго перебувати на позиціях…

Не можуть. Але інколи виходу немає. Є такі території, де не так просто провести ротацію. В Національної гвардії не так багато таких позицій, але є місця, де наступають три армії.І «Рубікон» зі своїми дронами просто кишить. Війна дронів усе змінила.

Зважаючи на ці зміни, яка роль людини в цьому процесі?

Задача піхотинця — зайти на позицію, сховатись і не відсвічувати. В нього є радіостанція, якщо він бачить і чує пересування противника — доповідає. Тоді ми знищуємо противникадронами. Якщо позиція засвічена, її відразу знищать.

Як можна закрити мале небо, щоб захистити наших військових?

Перехоплювачами. Тому ми постійно збільшуємо кількість пілотів. Але є пілоти з різним рівнем підготовки: хтось провчився кількадесят днів і пішов на фронт, а хтось воює вжетри-чотири роки. До того ж, пілоти теж люди, вони теж можуть отримувати поранення і гинути. Тому ми розвиваємо можливості віддаленого керування дронами, щоб максимально захистити наших пілотів.

Війна змінюється. У 2023 році в Бахмуті командний пункт бригади був розташований за 800 метрів від лінії бойового зіткнення. Зараз це двадцять-тридцять кілометрів.

Як змінює війну технологія FPV-дронів на оптоволокні?

Зараз 70% дронів, які ми використовуємо, — на оптоволокні. Це простіше і надійніше: ворог не вирахує точку зльоту, не задавить РЕБом і нічого не зробить. Росіяни опанували цютехнологію раніше й розвинули її набагато швидше за нас. А в нас спершу були проблеми з оптоволокном, та й пілоти не рвалися брати оптоволокно на озброєння, бо звикли керувати дроном швидко, а зоптоволокном треба обережніше. Зараз ми навчились і нормально застосовуємо цю технологію.

Чи загрожуватимуть дрони на оптоволокні Києву чи іншим містам, поки що далеким від лінії фронту?

Навряд чи. Можливо, за кілька років, але зараз про це немає сенсу думати. В нас що, мало загроз? Реактивні шахеди хоча б. Їх важко збивати. Ми створили перехоплювачі длязвичайних шахедів, почали їх успішно збивати, аж тут з’явились реактивні — набагато швидші. Ви ж чуєте, що їх постійно збивають літаки.

З того, як ви говорите про перспективи бойових дій, можна зробити висновок, що війна триватиме ще довго.

Ви ж бачите позицію Росію. Її плани незмінні. Ми ж глобально не рухаємося вперед. На якихось напрямках рухаємось, але загалом — ні. Десь ми стримуємо ворога вже півтора-два роки,а десь — провалюємо нашу оборону. Вони розуміють, що якщо ми провалюємось, треба діяти далі. Якби фронт не рухався рік чи два, вони б не змогли пояснити своєму суспільству, навіщо потрібно тримати націй війні мільйон людей.

Володимир Зеленський каже, що ми рухаємося вперед і за літні місяці відвоювали більше, ніж росіяни захопили…

Так, зокрема на Харківщині «Хартія» звільняє території. Але повірте: не все такпросто. Два місяці тому ситуація була набагато краща, але зараз противник уже обізнаний, бачить наші дії і перетягнув туди багато пілотів, які не дають нам рухатись. Можливостей відкрито просуватисявперед стало менше.

Ви згадали «Хартію» і «Азов». Ці корпуси дуже помітні в медійному просторі, активно проводять рекрутинг у хорошому сенсі цього слова…

Я вважаю, що ми створили два найкращі або, принаймні, одні з найкращих корпусів. Ви й без реклами знаєте, що люди туди йдуть і ці корпуси показують клас. Але й тут не все такпросто.

Поговорімо про СЗЧ…

У нас такого майже не буває.

Ви серйозно?

Кожного другого з тих, хто пішов у СЗЧ, ми повертаємо. В нас є блокпости, працюємо спільно з поліцією.

Чи треба їх повертати? Якщо людина не вмотивована…

Звісно, треба. Бо якщо не повертати, тоді виникає ситуація, що одні воюють, а інші — ні. Якби я мав законну можливість звільнити не вмотивовану людину, я б це зробив, а гроші,які вона отримує, перекинув би на тих, хто реально воює. Але я не можу.

В порівнянні з 2014 і 2022 роком зараз у піхоті набагато важче вижити. Багато каліцтв — ви ж бачите на відео, що відбувається