Путіну самому варто думати про те, щоб Україна не заморозила Росію: інтерв'ю експосла в США Володимира Єльченка

12.09.2026, 09:28 24tv.ua

Ветеран української дипломатії, постійний представник України при ООН (1997 – 2001, 2015 – 2019), надзвичайний і Повноважний Посол України в США (2019 – 2021) Володимир Єльченко у великому інтерв'ю 24 Каналу проаналізував останні головні події міжнародної політики.Головними темами розмови пана Єльченка з журналісткою Дариною Трунової стали майбутня зустріч Володимира Зеленського і Дональда Трампа на полях Генасамблеї ООН, потенційна заміна американських перемовників Віткоффа і Кушнера, реальні важелі впливу США на Росію та українські санкції щодо Росії як єдина дипломатія, яку розуміє Путін.Текстова версія великого інтерв'ю з Володимиром Єльченком – на 24 Каналі.Зустріч Зеленського і Трампа та очікування від переговорівУ МЗС натякають на зустріч Володимира Зеленського і Дональда Трампа на полях Генасамблеї ООН – буквально за тиждень або півтора. Також лунають припущення, що до того можуть пройти переговори між українською, американською та російською командами після візитів Віткоффа і Кушнера до Києва та Москви. Чого ви очікуєте від зустрічі Зеленського і Трампа? Чи бачите ви зараз реальне бажання Путіна закінчити війну або піти на мир?Якщо чесно, то я нічого не очікую абсолютно. Хоча самі по собі ці зустрічі, звичайно, потрібні, вони важливі. Зустріч на полях Генасамблеї – це просто місце, де можна зустрітися. Але це не повноформатні, не повні переговори.Під час Генасамблеї відбуваються сотні, якщо не тисячі зустрічей різних президентів, прем'єр-міністрів. Буде і ця зустріч між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом. Я думаю, що, крім того, у них будуть ще десятки інших зустрічей, якщо не сотні. І, звичайно, це не той формат, де можна сісти й протягом двох-трьох годин серйозно про щось поговорити. Це просто контакт, але сам по собі він важливий.Я не вірю, що до цього відбудуться якісь перемовини між командами. Хіба що для того, щоб підготувати цю зустріч суто протокольно, технічно, узгодити порядок денний питань і так далі. Але після того, як ми почули реакцію Кремля на зустріч з Віткоффом і Кушнером, я прекрасно розумію, що ніяких проривів бути не може, і це абсолютно нереально.Хочете щодня читати оперативні та якісні новиниДодайте 24 Канал у вибрані в GoogleДодатиІнша справа, що під час цієї зустрічі наш президент може у Трампа хоча б поцікавитися, як він зреагував на ту доповідь, яку йому зробили Віткофф і Кушнер. Можливо, там є якісь деталі, про які ми не знаємо, і вони підуть на користь Україні. Хоча в цілому, я думаю, що до цієї зустрічі у Нью-Йорку і після неї навряд чи можна сподіватися на якісь проривні речі, які якщо не зупинять, то хоча б призупинять цю війну, а точніше – оце ганебне бомбардування України, включно з Києвом.Путін, власне кажучи, цим демонструє всьому світові й в першу чергу президенту Трампу, що він не збирається зупинятися.Інтерв'ю Володимира Єльченка – дивіться відео:Російські обстріли як сигнал ТрампуВ останні дні побільшало обстрілів саме американських компаній на території України, цивільних. Тобто таким чином Путін теж може показувати Трампу своє справжнє ставлення. Але ви кажете, що навряд чи будуть якісь прориви. Чи можуть усе-таки на Путіна впливати його союзники або партнери?Я думаю, що намагаються впливати чи тиснути, але навряд чи це справляє якийсь вплив на Путіна.Стосовно президента Туреччини Ердогана, його цікавить лише одне на сьогодні – це спокій у Чорному морі. Зернова угода (діяла у 2022 – 2023 роках, – 24 Канал), як би ми її не критикували, принаймні потроху заспокоїла ситуацію.На сьогодні я думаю, що Ердогану важливо відновити повноцінне судноплавство по Чорному морю, тому що Туреччина від цього виграє. Вона торгує і з Росією, і з Україною, і навряд чи його цікавлять якісь інші речі на сьогодні.Я не думаю, що Туреччина не є нашим партнером. Так, вона союзник і партнер, але в першу чергу її цікавлять власні національні інтереси, а вони на сьогодні полягають у програмі мінімум – відновити більш-менш нормальну ситуацію на Чорному морі, яка б дозволяла Туреччині спокійно продовжувати торгівлю і з Україною, і з Росією.Що стосується пана Моді, прем'єр-міністра Індії, я думаю, що там в першу чергу інтереси односторонньої торгівлі. Індія на сьогодні, наскільки ми розуміємо, постачає велику кількість бензину і дизельного пального в Росію. Це заміщує той дефіцит, який створився завдяки нашим ударам чи ударам Збройних сил України по НПЗ в Російській Федерації.І, звичайно, Індія зацікавлена в тому, щоб принаймні зберегти цей потік торгівлі. В основному це дуже дешевий імпорт з Росії й водночас не такий уже дешевий експорт нафтопродуктів з Індії до Росії. Все інше – це красиві слова, але за ними нічого не стоїть.До тих пір, поки Китай, Індія, Туреччина та інші великі гравці так званого глобального півдня не почнуть реально тиснути на Російську Федерацію, а цього я сьогодні не бачу, нічого не зміниться.Так, можна називати їх союзниками Росії, можна не вважати їх союзниками, але вони на словах засуджують те, що робить Росія проти України, а на ділі нічого особливого не роблять, щоб цю ситуацію зупинити.Чи є межа терпіння у партнерів МосквиМи бачимо, що зараз розширюється географія наших ударів по Росії. Днями ССО ударили на 3 000 кілометрів, по Ямалу, по газових установках, по енергетиці. Це теж впливає на доходи та бюджети Росії. Все це напередодні зими. Коли це може перетнути межу терпіння партнерів? Коли вони скажуть Путіну: досить?Отой удар, який ви згадали в районі Ханти-Мансійська, – це не просто якийсь там удар по об'єкту партнерів Російської Федерації. Це, наскільки я розумію, так званий "трикутник", куди сходяться величезні, найважливіші підходи чи трубопроводи, по яких нафта подається далі на територію Центральної Росії або в інші регіони, де вона переробляється.Я не знаю, чи є там її (нафту, – 24 Канал) де переробляти, оскільки переважна більшість російських НПЗ уже знищена або серйозно зруйнована. Але перед зимовим сезоном, що б там Путін не казав про те, що він заморозить Україну, я думаю, що в першу чергу він має подумати про те, як би Україна не змогла заморозити Росію.Тому що це ціла низка енергетичних постачань. Це не лише нафта, це енергетичний вузол, від якого залежить, в принципі, вся енергетична безпека центрального регіону Росії, включно з Москвою і Санкт-Петербургом.Побачимо, які будуть наслідки всього цього. Це тільки перший був удар. Я думаю, що будуть ще більше і далі побачимо. Але мені здається, що це мінімально впливає на партнерів Російської Федерації, тому що результатів цього вони на собі не відчують.Що стосується історії з китайцями, які попросили не бити по Хабаровську, де була їх делегація, то це просто один конкретний випадок. Це не йдеться про якусь там енергетичну небезпеку для Китаю. Це було зроблено лише для того, щоб створити певний спокій для їхньої делегації, яка брала участь у форумі у Хабаровську.Але якщо Китай починає просити не бити, коли там знаходиться його делегація, чи це означає, що йому вже потрохи заважає те, що відбувається?Навіть удари по далекому сходу Росії в цілому не дуже впливають на ставлення Китаю до агресії або до збільшення підтримки України.Удари по російській енергетиці, навіть у далекому Ханти-Мансійському районі, важливі насамперед як елемент тиску на саму Росію. Це не просто "партнери тут ні до чого". Це енергетична система, від якої залежить безпека центрального регіону Росії.Те, що Путін говорить про Україну, мовляв, він її "заморозить", – йому самому варто думати про те, щоб Україна не змогла заморозити Росію.Побачимо наслідки. Це лише перший удар. Але це все, як мені здається, мінімально впливає на партнерів Російської Федерації, бо вони не відчувають цього на собі.Переговорний трек: Віткофф, Кушнер і роль РеткліффаЗараз з'явилася інформація, що можуть зменшити роль Віткоффа і Кушнера у мирних переговорах щодо України, натомість хочуть посилити роль директора ЦРУ Джона Реткліффа, аби пожвавити переговори. Про це пише Financial Times. Чому, на вашу думку, Віткоффа і Кушнера вирішили м'яко прибирати з переговорів, а натомість залучати Реткліффа?Я цю статтю уважно прочитав, і вона підтвердила те, про що я думав і раніше. При всій моїй повазі до американських партнерів, я був послом у Сполучених Штатах, я знаю там багатьох політиків, але Віткофф і Кушнер – такі ж перемовники чи дипломати, як з мене космонавт, скажу так м'яко.Якщо вже на це звертає Financial Times увагу, а є думки ще й серйозних людей навіть в адміністрації США, не кажучи вже про Демократичну партію чи Конгрес США, то ці люди абсолютно не розуміють сутність цього конфлікту, цієї війни.Вони (Віткофф і Кушнер, – 24 Канал) виходять з того, що можна будь-що обміняти на якісь торговельні вигоди, на якісь здобутки й таке інше. Вони з погляду бізнесу говорять правильні речі, але це свідчить ще раз про те, що вони не розуміють, що це політика, це геополітика. Тут не можна розміняти інтереси країн, національні інтереси на якісь прибутки, які отримує Росія чи Україна від закінчення цієї війни.Тим більше смішно про це говорити, коли йде не просто війна, а активна фаза війни. Уявіть собі на секундочку, що десь у 1943 – 1944 роках американці приїжджали б до Німеччини й умовляли Гітлера зупинити війну проти Радянського Союзу в обмін на те, що вони вкладуть якісь шалені кошти в Німеччину і розвиватимуть німецьку економіку.Це люди, які не є дипломатами, не є перемовниками. Вони абсолютно нездатні, і ми це бачимо і на прикладі Ірану, і сектору Гази. Вони займалися цими питаннями. І що ми там бачимо? Нічого абсолютно. Те саме буде і в ситуації з Україною.Можливо, Трамп просто намагається звірити інформацію, яку привіз назад Реткліфф, потім яку інформацію привіз Віткофф і Кушнер. Тобто хочеться зрозуміти, чому роль Реткліффа може бути визначальною? Чи він просто має розвідувальну інформацію і не буде вірити в брехню, яку йому нав'язують у Росії?Ні, звичайно, для нас це позитив, тому що пан Реткліфф – людина абсолютно серйозна. Він займає, можливо, найбільш серйозну посаду в ієрархії США після президента і віцепрезидента. Він володіє реальною інформацією п