Ціна «Антиросії». Навіщо Кремль прив’язує мільярдну допомогу Заходу до своїх головних міфів про Україну»

07.09.2026, 18:48 ua.krymr.com

З початку повномасштабного вторгнення РФ міжнародні партнери надали Україні близько 200 мільярдів доларів прямої бюджетної допомоги. Про це 5 серпня під час зустрічі з послами заявив голова Національного банку України Андрій Пишний. «Саме Україна сьогодні вирішує спільноєвропейські безпекові завдання та отримує для цього ресурси від демократичного світу», – наголосив він.

Ця інформація стала приводом для заяви Володимира Константинова , який очолює підконтрольний РФ парламент Криму: «Влада України повідомленням про отримання близько 200 мільярдів доларів із 2022 року від країн Заходу вказала вартість проєкту «Антиросія», який реалізується на українській території».

За три тижні до цього наратив «Антиросія» згадала і офіційна представниця російського МЗС Марія Захарова. Вона стверджувала, що в Європі нібито все більше країн, які «публічно зізнаються у відсутності можливостей надавати безкінечну допомогу Україні, тож «проєкт «Антиросія» тріщить по швах».

Що Кремль вкладає в цю пропагандистську конструкцію і чому останнім часом згадок про неї побільшало в офіційних заявах російських посадовців – аналізувало Радіо Свобода.

12 липня 2021 року на сайті Кремля з’явилася стаття президента РФ Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян і українців». В ній очільник Кремля пускається в історичний екскурс від часів Давньої Русі, і розвиває ідею про те, що росіяни, українці й білоруси – це «один народ», сучасна українська нація та державність нібито були штучно сформовані зовнішніми силами й більшовиками, а США та країни ЄС послідовно підштовхували Україну до розриву з Росією.

«Крок за кроком Україну втягували у небезпечну геополітичну гру, ціль якої – перетворити Україну на бар’єр між Європою і Росією, на плацдарм проти Росії. Неминуче прийшов час, коли концепція «Україна – не Росія» (відсилка до книги президента України Леоніда Кучми, яка вийшла у 2003 році – ред.) вже не влаштовувала. Знадобилася «Анти-Росія», з чим ми ніколи не змиримося», – писав Путін.

Сам термін «Анти-Росія» обігрувався в його тексті 10 разів – у контексті, що, мовляв, не українці визначають вектор розвитку своєї держави, а «західні автори проєкту».

Втім, саму ідеологічну конструкцію «Україна як проєкт «Антиросія» (написання цього слова також змінювалося) вигадали в Кремлі не перед повномасштабним вторгненням, а значно раніше.

Журналісти Російської служби британського мовника BBC після виходу путінської статті дослідили – як за 10 років цей наратив перетворився з конспірологічної теорії окремих політиків і політтехнологів на офіційну позицію Москви.

Теза про «Антиросію» є похідною від сучасної людиноненависницької державної ідеології Росії, яку в Україні назвали «рашизм» (і законодавчо закріпили у 2025 році – ред.), – каже в інтерв’ю Радіо Свобода дипломат, ексміністр закордонних справ України, а нині керівник «Центру досліджень Росії» Володимир Огризко.

«Росія пропагує тезу про свою виключність: Росія – це окрема цивілізація, Росія – це «загадкова руська душа». Росія – це країна, де живуть люди з високою мораллю, на відміну від цинічних, прагматичних європейців і, взагалі, англосаксів, – каже Огризко. – А друга частина міфу – що Захід хоче росіян усього цього позбавити. І він обрав на цьому етапі Україну як свій найголовніший інструмент».

«Росія – це відособлена, цивілізаційно третя культура, геополітична напівкровка. Нас чекає століття (або два) геополітичної самотності. Це означає, що ми будемо самі по собі, в оточенні, і будемо змушені будувати свою державу як фортецю», – писав у 2018 році тодішній помічник Путіна Владислав Сурков у своїй статті «Самотність напівкровки».

З початком великої війни цей наратив став активно використовуватися російськими посадовцями для виправдання нападу на Україну.

18 березня 2022 міністр закордонних справ Сергій Лавров у великому інтерв’ю російському державному каналу Russia Today заявив: російські військові разом із «силами»«ЛНР» і «ДНР»«ЛНР» і «ДНР» – створені та підтримувані Росією угруповання на окупованих частинах Луганської та Донецької областей відповідно, визнані в Україні терористичними. Також на окупованих територіях діяли і підконтрольні Москві збройні формування.нібито знайшли документи Генштабу ЗСУ про те, що «Київ готував повномасштабний напад на «республіки Донбасу».

«Йдеться про захоплення втрачених територій з жахливим кровопролиттям, із ескалацією того, що вони робили з цивільним населенням протягом восьми років. Тож, операція, розпочата Росією (повномасштабне вторгнення в Україну – ред.), фактично попередила цю загрозу і не дозволила здійснити заплановане», – заявив Лавров.

У той час в Кремлі ще вірили у швидку перемогу над Україною, тож очільник МЗС РФ поділився планами щодо «перевиховання» українців: «Зусилля наших західних колег, їх спроби зробити з України «Анти-Росію» тривають уже давно, і вони глибоко вкорінилися в українському менталітеті. Знадобиться час, щоб позбутися цієї негативної спадщини».

Перед першою річницею вторгнення в Україну про «Анти-Росію» знову згадав Путін у своєму зверненні до Федеральних зборів, заявивши, що «СВО» було розпочато для «захисту історичних земель і забезпечення безпеки людей».

«Захід форсував реалізацію цього проєкту [«Анти-Росія»] сьогодні, підтримавши переворот 2014 року. В ідеологічне підґрунтя заклали русофобію, вкрай агресивний націоналізм», – заявив президент РФ.

У наступні роки цю тезу неодноразово озвучували російські посадовці дрібнішого масштабу.

І ось влітку 2026-го з’являється вже знайома інформаційна «зв’язка»: 7 серпня виходить коментар Володимира Константинова про 200 мільярдів доларів як «вартість проєкту «Антиросія», а 25 серпня – заява радника президента РФ Антона Кобякова про те, що Україна нібито готувалася до вторгнення в Росію 8 березня 2022 року.

Тільки на відміну від версії, озвученої Лавровим на початку війни, радник Путіна заявив, що Україна нібито готувалася напасти не на «республіки Донбасу», а на територію самої Росії – ядерної держави з у 3,5 рази більшим населенням.

«Захід, своєю чергою, лише маскувався під прибічника мінських угод. Як виявилося потім, ціль такої мімікрії – підготувати Україну до війни», – «викрив» «плани Заходу» Кобяков.

З початку повномасштабного вторгнення і станом на 7 липня 2026 року Україна отримала майже 192 мільярдів доларів міжнародної бюджетної підтримки. Це більш точна цифра, яку зазначив у своїй заяві на сайті МВФ 21 липня 2026 року заступник виконавчого директора від України Владислав Рашкован.

Найбільшими донорами цих коштів стали Європейський Союз, США, Міжнародний валютний фонд, країни G7, Японія, Канада, Велика Британія, Світовий банк та інші міжнародні партнери. Частина грошей надходила безпосередньо до державного бюджету у вигляді грантів або пільгових кредитів. Інша – через спеціальні міжнародні механізми.

Серед них – програма Світового банку PEACE, програма Євросоюзу «Ukraine Facility» і механізм ERA країн «Великої сімки» та ЄС, за яким кредити Україні забезпечуються майбутніми доходами від заморожених російських активів.

За умовами донорів, ця підтримка дозволяє Україні фінансувати переважно соціальні потреби:

За даними Мінфіну України, міжнародна підтримка дала змогу покривати ці видатки, тоді як внутрішні доходи держави переважно спрямовуються на сектор безпеки та оборони.

Тож твердження про те, що «Захід витратив 200 мільярдів доларів на проєкт «Антиросія» – це намагання використати реальний факт міжнародної фінансової підтримки Києва, який відбиває російську агресію, – для підтвердження пропагандистської теорії Кремля про Україну як «інструмент боротьби «колективного Заходу» з Росією.

Теорія про «Антиросію» створена для російської аудиторії, якій ідеологи на кшталт Олександра Дугіна нав’язують ідею, що «є окрема російська цивілізація», яка розвивається через конфлікт із західною цивілізацією, – вважає ексзаступник міністра інформаційної політики України і засновник ГО «Інститут постінформаційного суспільства» Дмитро Золотухін.

«Я відслідковую в історії імперії (Росії – ред.) цей наратив. Він постійно повторюється з регулярністю раз на 70 років. Тобто, піднімається реакційна хвиля, вони кажуть: ми, значить, святі люди, ми за сім'ю, за консервативні цінності. А ці – безбожники, вони повинні померти. Я вважаю, що це є наслідком глибинної травми психологічної, яка в цих людях живе, і вони себе пояснюють через спротив», – каже Золотухін в інтерв’ю Радіо Свобода.

6 серпня 2026 року недержавна російська аналітична організація «Левада-Центр» (яка має в РФ статус «іноагента») оприлюднила результати загальноросійського опитування (вибірка 1612 осіб), яке відбулося з 21 до 28 липня серед людей старше 18 років у 137 містах і селах 50 суб’єктів РФ.

Подіями липня, які найбільше запам’яталися, респонденти назвали атаки українських безпілотників на НПЗ ісклади «Вайлдберіз»Ударів по логістичних центрах Wildberries українські військові почали завдавати в липні, пояснюючи їх використанням російського маркетплейсу для воєнних цілей. Як підрахувало російське видання «Агентство», з 1,6 мільйона квадратних метрів площі десяти найбільших складів Wildberries виведені з ладу вже понад 1,2 млн (понад 74%)., а також бензинову кризу. При цьому підтримують дії російських збройних сил в Україні 66% опитаних. І це найнижчий показник з початку війни. Найбільшою підтримка була у березні 2022 року – 81%.

Також суттєво збільшилася кількість тих, хто виступає за мирні переговори з Україною – із 48% на початку війни до 62% у липні 2026-го. Хоча найбільша кількість тих, хто прагне миру – 67% – фіксувалася у лютому цього року. Кількість тих, хто підтримує продовження бойових дій, від лютого 2022 до липня 2026 знизилася із 44% до 28%.

Натомість найбільшу відповідальність за те, що війна в Україні продовжується, російські громадяни покладають на «колективний Захід»: 32% вважають, що винні країни Європи і 19% – що США. Ще 20% опитаних вважають відповідальною Україну і лише 10% – Росію.

Зважаючи на ці результати опитування, в російському суспільстві дійсно вірять у те, що це Захід воює з Росією «руками України». І активі