Тетяна Данилюк і «Покоління відновлення 2026»: форум, після якого розмова про молодь уже не могла залишатися формальністю

02.09.2026, 14:09 rovesnyknews.te.ua

18 серпня київський КВЦ «Парковий» на кілька годин став точкою, де зійшлися середовища, які зазвичай говорять про майбутнє України різними мовами. Урядовці говорять категоріями політик і державних програм, парламент — законодавчих рішень, бізнес — кадрів і конкурентності, міжнародні партнери — інституцій та стандартів, університети — освіти й професійного старту, молодіжні ради — участі та представництва. На «Поколінні відновлення 2026» ці розмови вперше були зведені в одну рамку: що саме повинна створити Україна, щоб молоде покоління не лише чуло, що воно потрібне державі, а реально бачило тут роботу, кар’єру, житло, можливість створити бізнес, міжнародно розвиватися і впливати на рішення.Однією з ключових фігур у створенні та реалізації форуму стала Тетяна Данилюк — заступниця Голови Молодіжної ради при Міністерстві економіки та довкілля України з питань міжнародного співробітництва та голова Комітету з міжнародних зв’язків, партнерств і співпраці. Саме Комітет став організаційною командою «Покоління відновлення 2026»: працював над концепцією, програмою, залученням спікерів, партнерів та міжнародною складовою. Данилюк як голова Комітету тримала загальну рамку форуму, міжнародний напрям, ключові зовнішні комунікації та значну частину роботи із залучення учасників високого рівня. Важливо, що ця роль у тексті не зводиться до титулу організаторки: вона проявляється в самій архітектурі форуму — у тому, які питання були поставлені, які люди опинилися за одним столом і які зв’язки мали продовжитися після завершення програми.Тетяна Данилюк — заступниця Голови Молодіжної ради при Міністерстві економіки та довкілля України з питань міжнародного співробітництва та голова Комітету з міжнародних зв’язків, партнерств і співпраціЗа готовою сценою, програмою та сильним складом учасників стояла робота, яку публіка майже ніколи не бачить. Підготовка тривала місяцями; за цей час змінювалися державні обставини, урядова конфігурація, формати участі окремих спікерів, частину домовленостей доводилося перебудовувати, до окремих розмов — повертатися заново. Для Данилюк це був той тип проєкту, де головне — не втратити логіку, коли навколо неї постійно змінюються деталі.«Зі сторони великі події часто виглядають дуже просто: є сцена, програма, відомі прізвища — і здається, що все склалося саме собою. Насправді між першою ідеєю та днем форуму є величезний пласт роботи, якого ніхто не бачить. Змінювалися обставини, частину комунікацій доводилося починати заново, десь змінювався формат участі, десь — сама логіка програми. У якийсь момент ти вже не рахуєш ці зміни. Ти просто тримаєш кінцеву картину й розумієш, навіщо цей форум має відбутися саме так», — говорить Тетяна Данилюк.Для неї принциповим було не створити ще один великий молодіжний форум із сильними прізвищами у програмі. Данилюк від самого початку відштовхувалася від більш незручного питання: якщо держава справді хоче, щоб молоді українці залишалися, поверталися після навчання чи роботи за кордоном, створювали тут бізнес, будували кар’єру, створювали сім’ї та планували життя на десятиліття вперед, то якою має бути реальна пропозиція країни? Відповідь не може складатися лише з молодіжних програм. Вона включає економіку, ринок праці, житло, освіту, підприємництво, міжнародну мобільність, якість інституцій та реальну участь у прийнятті рішень.«Мені не дуже близьке формулювання “як переконати молодь залишитися”. Молоді люди не живуть у вакуумі. Вони бачать інші країни, інші університети, інший ринок праці, іншу якість можливостей. І якщо людина має вибір, наша відповідь не може бути просто: “залишайся, бо так правильно”. Треба зробити так, щоб вона сама бачила тут перспективу — роботу, кар’єру, бізнес, житло, міжнародний розвиток, можливість бути почутою. Тоді ми говоримо вже не про переконування. Ми говоримо про конкурентність країни», — пояснює Данилюк.Масштаб розмови був заданий уже на відкритті. До учасників форуму зі спеціальним відеозверненням звернувся Прем’єр-міністр України Сергій Корецький. На етапі підготовки розглядалася його особиста участь, однак державний графік не дозволив приєднатися до заходу офлайн. Важливо, однак, що на цьому комунікація не завершилася: попри навантаження, яке сьогодні супроводжує роботу глави Уряду, Прем’єр-міністр знайшов інший формат участі й записав окреме звернення саме до «Покоління відновлення 2026». Для форуму це було більше, ніж статусна деталь програми. Це був виразний інституційний сигнал: тема молодого покоління, людського капіталу і його місця у відновленні країни заслуговує на увагу на найвищому рівні виконавчої влади. У контексті форуму такий жест мав особливу вагу — він показував, що розмова про молодь може й повинна бути частиною великої державної розмови про економіку, демографію, ринок праці, підприємництво та майбутню спроможність України.«Для мене це був дуже сильний момент. Ми розуміли, наскільки щільним є державний графік Прем’єр-міністра, і саме тому те, що він не просто передав вітання, а окремо звернувся до учасників форуму, я сприйняла як справжню увагу до теми. Це важливо, бо молодь — не окремий маленький сектор політики. Це майбутні підприємці, фахівці, управлінці, люди, які будуть створювати компанії, розвивати громади, працювати в державних інституціях і формувати економіку. Коли ця розмова звучить на рівні глави Уряду, вона набуває зовсім іншої ваги. Для мене це також було підтвердженням, що ми правильно поставили саму рамку форуму», — говорить Тетяна Данилюк.Тетяна Данилюк і «Покоління відновлення 2026»Молодіжний форум «Покоління відновлення 2026»Європейський вимір відкриття продовжив заступник Голови Представництва Європейського Союзу в Україні Гедімінас Навіцкас. У цьому поєднанні українського урядового та європейського рівнів проявилася ще одна фундаментальна тема форуму: європейська інтеграція відкриває перед молодими українцями значно більше можливостей, але водночас робить конкуренцію за їхні знання, компетентності й професійний потенціал ще гострішою. Україна дедалі менше може розраховувати на те, що сама приналежність до країни буде достатнім аргументом залишатися. Вона має ставати конкурентним середовищем для власних громадян.«Ми багато говоримо про євроінтеграцію як про можливість для держави. Але для молодої людини це ще й величезне розширення особистого вибору. І це нормально. Людина має право навчатися, працювати, подорожувати, пробувати себе в різних країнах. Завдання України не в тому, щоб цього боятися. Завдання — створити умови, за яких навіть маючи весь цей вибір, людина хоче залишатися професійно, економічно й особисто пов’язаною з Україною».Першу панель — «Молодь як людський капітал відновлення України: державна політика, участь та міжнародна підтримка» — Тетяна Данилюк модерувала особисто. До дискусії долучилися Міністр економіки та довкілля України Олександр Кравченко, Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний, Голова Офісу Ради Європи в Україні Мачей Янчак, народний депутат України Олександр Санченко, заступник Міністра економіки та довкілля України Єгор Перелигін, експертка з питань європейської інтеграції та двосторонніх відносин між Україною та ЄС Марія Голуб, а також Голова Молодіжної ради при Міністерстві економіки та довкілля України Олександр Розанов. Сам склад панелі був побудований так, щоб економічна політика, молодіжна участь, парламентський вимір, європейська інтеграція, міжнародні інституції та глобальна конкуренція за таланти не звучали як окремі теми.«Мені не хотілося, щоб вийшло так: міністр сказав своє, міжнародний партнер — своє, депутат — своє, і всі розійшлися. Тоді можна було просто записати окремі інтерв’ю. Я хотіла поставити їх в одну логіку. Якщо ми говоримо, що молодь — це людський капітал відновлення, тоді що конкретно робить держава? Де тут законодавство? Де міжнародні партнери? Де економіка? Де реальний вплив молоді? І як усе це врешті сходиться в житті однієї людини?»Олександр Кравченко говорив про те, які можливості держава може створювати для професійної реалізації молоді та яку роль у цьому відіграє економічна політика. Матвій Бідний переводив дискусію від формальної присутності молоді у консультативних форматах до реального впливу. Мачей Янчак зосередився на тому, як молодіжна перспектива може бути інтегрована у державну політику та яку роль у цьому процесі може відігравати Рада Європи. Олександр Санченко представив парламентський рівень — законодавчі механізми та необхідність бачити молодіжну перспективу далеко за межами законів, які формально називаються молодіжними. Єгор Перелигін виніс розмову в площину міжнародної конкуренції за таланти, інвестицій і глобальних економічних процесів. Марія Голуб говорила про європейську інтеграцію як практичний інструмент розвитку людського капіталу і про те, як знання, контакти та досвід українців за кордоном можуть працювати на Україну. Олександр Розанов завершував цю логіку через роль молодіжних рад у постійному діалозі між молоддю та державою.Окреме значення для Тетяни Данилюк мала саме участь Олександра Кравченка. Молодіжна рада, у якій вона працює, діє при очолюваному ним Міністерстві, тому його особиста присутність у «Парковому» сприймалася не лише як участь Міністра в сильній панелі. Попри щільний державний графік, Кравченко знайшов можливість бути на форумі й під час дискусії окремо відзначив Молодіжну раду та її роботу. Для Данилюк це стало одним із тих моментів, у яких інституційне ставлення читається краще за будь-які декларації: керівник Міністерства бачить молодіжну раду, знає про її роботу і публічно визнає її місце в діалозі з молоддю.«Для мене було справді важливо, що Олександр Кравченко знайшов можливість особисто бути на форумі. Ми всі розуміємо, наскільки щільним є графік Міністра, особливо зараз, тому сама його присутність уже багато про що говорить. А те, що він окремо відзначив нашу Молодіжну раду, я сприйняла не просто як приємні слова. Це показує ставлення. Коли керівник Міністерства бачить у молодіжній раді не формальну структуру, а людей, які можуть давати ідеї, ставити питання, представлят