Вінниччина за тиждень попрощалась із 33-ма нашими захисниками

26.08.2026, 13:40 33kanal.com

Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Петречуком.Чоловік долучився до війська в лютому 2025 року. Служив у 16-му полку підтримки Оперативного командування «Південь». Як командир відділення інженерних машин розгородження роти 3-го інженерного батальйону, Олександр виконував складні завдання зі зведення фортифікаційних споруд на лінії зіткнення. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші напрямки фронту — спершу на Дніпропетровщині, а згодом на Запоріжжі.Воїн загинув 18 липня 2026 року внаслідок ворожого авіаційно-ракетного удару поблизу села Новотроїцьке Комишуваської громади. Йому навічно залишилося 49 років.Петречук Олександр Григорович народився 1 січня 1977 року в селі Гавришівка. В Малих Крушлинцях хлопець закінчив місцеву школу, а згодом розпочав свій трудовий шлях. До мобілізації до війська працював у колективі ТОВ «Зерносвіт». До Жмеринки «на щиті» повернувся старший солдат, морський піхотинець, гранатометник Юрій Грабович.Юрій народився 31 липня 1972 року у Вінниці. Проживав і працював у Жмеринці. Двічі ставав на захист України. У 2015-2016 роках Юрій служив у складі легендарної морської піхоти – 36-ї окремої бригади 501-го батальйону. Брав участь у боях на Широкиному, сектор «М», Маріупольський напрямок.Після завершення служби повернувся до мирного життя. Але 25 лютого 2022 року чоловік знову взяв до рук зброю. Він служив у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.Юрій загинув 9 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Олександропіль Краматорського району Донецької області. Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Михайлом В’юном.Михайло служив у лавах 40-го полку ім. полковника Д.Нечая, а згодом – у складі 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж». Він дістав важке поранення поблизу міста Білозерське Донецької області і помер 19 серпня. Герою навічно 32 роки. Суд підтвердив загибель захисника Вадима Ярославського, 6 квітня 1989 року народження, жителя села Колоденка Вапнярської громади.Майже три роки тривало очікування після його зникнення безвісти. Вадим зник безвісти 19 липня 2023 року під час виконання бойового завдання у селі Первомайське Покровського району Донецької області. Тепер рішенням суду підтверджено факт його загибелі Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Артемом Захаревичем.Артем став до лав ЗСУ у вересні 2025 р. Як оператор БПЛА, він виконував завдання у складі 60-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Життя обірвалося 9 серпня 2026 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу с. Тихе Дніпропетровської області. Артему назавжди залишилося 37 років. Захищаючи Батьківщину, загинув Богдан Король, 12 лютого 1996 року народження, житель с.Олександрівка.Солдат Б.Король служив помічником гранатометника 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3028 оперативно-тактичного з’єднання – 1 корпусу Національної гвардії України «Азов».Воїн загинув 26 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання у районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області. Підтверджено загибель захисника Аркадія Насіковського, 1970 року народження, жителя села Сокіл.Аркадій Францович став на захист України у березні 2022 року.Свій останній бій воїн прийняв 10 квітня 2025 року біля населеного пункту Дачне Бахмутського району Донецької області. Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Москаленком.Олександр став до зброї у жовтні 2024 року. Після проходження навчання він долучився до 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Ніс службу на посаді стрільця-снайпера.Свій останній бій захисник прийняв 1 січня 2025 року поблизу міста Курахове Покровського району Донецької області. Йому навічно залишилося 33 роки. Стало відомо про загибель Сергія Кошеля, 3 квітня 1979 року народження, жителя с. Широка Гребля.Солдат загинув 8 листопада 2023 року в районі міста Мар’їнка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Павлом Березовським.Павло долучився до захисту України у березні 2022 року. Як водій-механік у званні молодшого сержанта він служив у лавах 10-ї окремої автомобільної санітарної роти. За професіоналізм, відвагу та самопожертву оборонець був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» та відзнакою Президента України «За оборону України». Життя воїна трагічно обірвалося 16 серпня 2026 року у Дніпрі під час виконання службових обов’язків. Йому було 44 роки. «На щиті» у Глуховецьку громаду повернувся Сергій Добровольський.Сергій народився 2 жовтня 1980 року у селі Верболози. До початку повномасштабної війни Сергій працював різноробочим на будівництві у Києві.Ставши на захист України, він служив помічником стрільця-гранатометника у військовій частині А4773.17 травня 2025 року поблизу населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області Сергій зник безвісти внаслідок штурмових дій противника.Тепер Сергій офіційно визнаний загиблим. Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Андрієм Мовчаном.Андрій став до лав Збройних сил України в травні 2025 року. Свій бойовий шлях захисник розпочав у 48-й інженерній бригаді (м. Кам’янець-Подільський), а згодом продовжив службу в 3-й окремій важкій механізованій Залізній бригаді. Як оператор БпЛА, він відбивав ворожі атаки на Харківському напрямку. Свій останній бій воїн прийняв 13 серпня 2026 року. Йому навічно залишилося 38 років. Липовеччина втратила захисника Богдана Максименка, 1988 року народження, жителя села Вернянка.Служив Богдан у 81-ій окремій аеромобільній бригаді.Під час виконання бойових завдань зазнав важкого поранення.За проявлену відвагу був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.Після відновлення продовжив свій бойовий шлях у лавах 144-ї окремої механізованої бригади.Богдан трагічно загинув 16 серпня 2026 року, віддавши своє життя за свободу та незалежність України. Немирівська громада попрощалася із воїном Михайлом Шевченком, 12 грудня 1975 року народження, жителем с. Чуків.Його серце перестало битися 17 серпня 2026 року. Вінницька громада провела в останню путь захисника Руслана Ігнатова.Руслан Георгійович перебував у лавах ЗСУ із березня 2022 року. Служив мотористом понтонного відділення понтонно-мостового батальйону 70-ї окремої бригади підтримки, а згодом – у 32-ій окремій механізованій Сталевій бригаді.Його життя обірвалося 9 лютого 2025 року поблизу села Піщане Донецької області. Йому навічно 48 років. Підтверджено загибель солдата Володимира Гнатенка, 3 серпня 1989 року народження, жителя с. Семирічка Гайсинської ТГ.Володимир служив на посаді навідника 3-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.Воїн загинув на полі бою 3 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Вінницька громада провела в останню путь захисника Сергія Мельника.Сергій став до лав ЗСУ в березні 2022 року. Він служив у складі 120-ї окремої бригади та командував відділенням електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби.Останній бій воїн прийняв 7 серпня 2026 року поблизу селища Райгородок Донецької області. Його життя обірвалося у віці 44 років. Зупинилося серце військовослужбовця Михайла Луцкова, мешканця села Ворошилівка.Михайло Васильович народився 22 листопада 1973 року. Чоловік став на захист України із перших днів повномасштабного вторгнення. Ніс службу у складі в/ч 3008, а згодом був переведений до в/ч 3028 — відомої як бригада «Червона калина». Обіймав посаду головного сержанта роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти).За роки служби був відзначений нагрудним знаком командира «За відвагу» та медаллю «За знищення піхоти».Михайло Васильович ніс службу на Покровському напрямку, де отримав поранення. Після лікування перебував у відпустці та проходив реабілітацію. Та, на жаль, 15 серпня серце воїна зупинилося. Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Ткаченком.Ігор свій шлях у ЗСУ розпочав у квітні 2024 року. Опанувавши спеціальність помічника гранатометника, він боронив рідну землю у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади Десантно-штурмових військ.Життя воїна обірвалося 28 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Новоселівське Луганської області. Йому навічно залишилося 33 роки.Ігор Володимирович народився 9 листопада 1990 року у Вінниці. Після закінчення середньої школи №23 він здобув вищу освіту в Ірпінській академії – підрозділі Державного податкового університету. Працював у торговельній сфері. Стало відомо про загибель Едуарда Дембовського.Едуард народився 16 жовтня 1996 року в селі Могилівка. Навчався у місцевій школі, потім – у Вінницькому торговельно-економічному інституті.Працював у Вінниці на ДП «Електричні системи», згодом деякий час перебував за кордоном.У 2020 році підписав контракт та розпочав військову службу в одній із тилових частин області. У 2024 році Едуард був переведений до 59-ї окремої мотопіхотної бригади, де виконував бойові завдання на Донецькому напрямку на посаді оператора безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотних авіаційних комплексів.Едуард загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона 20 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Райгородок Покровського району Донецької області. Іллінецька громада зустріла «на щиті» захисника Андрія Паланичка, 28 липня 1975 року народження, жителя с. Хрінівка.Андрій був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2024 року. Служив у 147-ій окремій механізованій бригаді, у складі артилерійського підрозділу. Виконував бойові завдання, б