Демобілізація без втрати фронту: ветеран запропонував для України модель ротаційної мобілізації

17.08.2026, 12:08 nova.net.ua

В Україні потрібно шукати спосіб замінити військових, які служать із 2022 року, але водночас не послабити оборону. Ветеран і адвокат Олег Поліщук пропонує для цього модель ротаційної мобілізації — систему, у якій служба, відновлення, резерв і повторне залучення мають бути частинами одного кадрового циклу.

На його думку, Україна зараз опинилася між двома ризикованими сценаріями. Перший — продовжувати використовувати одних і тих самих військових без визначеного строку служби. Другий — провести масову демобілізацію без підготовленої заміни. Обидва варіанти можуть створити проблеми для оборони. Тому, за запропонованою моделлю, звільнення військових має відбуватися після підготовки людей, які зможуть їх замінити.

Окремий закон про демобілізацію не вирішить проблему, якщо одночасно не буде підготовленого поповнення. Досвідчені військові займають посади, які потребують спеціальної підготовки: від сержантів і бойових медиків до операторів безпілотних систем, механіків, зв’язківців та командирів.

Підготовка такої заміни потребує часу. Тому, за концепцією Поліщука, вихід військового з активної служби потрібно планувати ще до того, як настане дата його звільнення.

“Якщо одночасно звільнити значну кількість досвідчених військових без підготовленого поповнення, підрозділи можуть втратити сержантів, бойових медиків, операторів безпілотних систем, механіків, зв’язківців, командирів і фахівців, яких неможливо підготувати за кілька тижнів”.

Автор пропонує будувати систему за принципом:

При цьому конкретна тривалість служби, на його думку, не може бути однаковою для всіх. Вона має залежати від спеціальності та інтенсивності навантаження.

“Цивільний бачить перед собою не визначений період виконання обов’язку, а відкритий строк без зрозумілого завершення. Чим довше держава не може пояснити людині весь цикл служби, тим сильнішим стає бажання уникнути входу в систему. Безстрокова служба виснажує тих, хто воює, і водночас відштовхує тих, хто повинен прийти їм на заміну”, — пояснює Олег Поліщук.

Одна з ключових пропозицій — запровадити систему накопиченого службового навантаження.

До уваги мають брати не тільки загальну тривалість служби, а й участь у бойових діях, службу в районах високої небезпеки, поранення, контузії, повернення після лікування, невикористані відпустки та тривалі періоди без повноцінного відновлення.

Для цього автор пропонує створити захищений цифровий облік. У ньому мають фіксуватися дані про службу, бойову участь, лікування, поранення, висновки ВЛК, відпустки та періоди відновлення. Військовослужбовець, за цією моделлю, повинен мати можливість бачити враховані періоди служби, підстави для визначення його черговості та рішення про перенесення ротації. Також має бути можливість виправити помилкові дані або оскаржити рішення.

Окрема проблема — ситуація, коли конкретний військовослужбовець є критично важливим для підрозділу. Поліщук пропонує не використовувати аргумент «його немає ким замінити» як причину для безстрокового продовження служби. Натомість це має запускати процес підготовки заміни.

Він передбачає кілька етапів: визначення дублера, його підготовку, спільну роботу з досвідченим військовим, встановлення строку передавання функцій і підтвердження готовності заміни.

“Мобілізація повинна починатися не з питання “скільки людей забрати”, а з питання “які спроможності потрібні війську”. Спочатку мають визначатися вакантні посади, спеціальності, вимоги до здоров’я та фізичної спроможності, необхідна тривалість навчання і конкретні підрозділи. Після цього потрібно відбирати й готувати людей під сформоване кадрове замовлення. Повістка створює мобілізованого. Відбір, підготовка і правильний розподіл створюють військовослужбовця, здатного замінити іншу людину”, — пояснює він.

Перенесення ротації через оперативну необхідність при цьому має бути письмовим, обмеженим у часі, погодженим вищим кадровим органом і таким, що його можна оскаржити.

Ротаційна модель передбачає не просто повернення людини до цивільного життя, а окремий період відновлення. До нього можуть входити медичне обстеження та реабілітація, психологічна допомога за згодою військового, підтримка у поверненні до роботи або навчання, допомога родині та гарантований період без повторного залучення.

Після відновлення досвідчені військові можуть залишатися частиною оборонної системи як інструктори, фахівці навчальних центрів, планувальники, оператори складних систем або основа підготовленого резерву.

Автор окремо наголошує на важливості використання бойового досвіду військових, які служили у 2022–2026 роках, для підготовки наступних поколінь військовослужбовців.

13 травня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували пакет із 15 законопроєктів №15231–15245 народного депутата Максима Заремського. Документи стосуються військової служби, мобілізації, демобілізації, ротації, резерву, бронювання, виплат і реінтеграції.

Водночас це ініціатива одного депутата, а не узгоджена модель уряду, Міноборони, Генштабу чи парламентського комітету.

Серед ключових пропозицій:

Між окремими ініціативами є різниця навіть у підходах до строків служби: один проєкт говорить про 24 місяці безперервної служби, інший допускає цикли до 48 місяців.

Тому наразі йдеться не про готову державну модель, а про набір законодавчих пропозицій, які ще мають перевірити, прорахувати та узгодити.

Першим кроком Поліщук пропонує провести закритий кадровий аудит. Він має показати, скільки військових служать із 2022 року, на яких посадах вони перебувають, яке мають накопичене навантаження, скільки замін потрібно підготувати та яких спеціальностей бракує. Після цього можна формувати першу ротаційну чергу і паралельно готувати людей для заміни. Пріоритет, за запропонованою моделлю, мають отримати ті, хто має найбільшу тривалість служби та найвище накопичене навантаження.

При цьому така система потребуватиме додаткових ресурсів — навчальних потужностей, людей для резерву, коштів на реабілітацію та період, коли досвідчений військовий і його заміна можуть одночасно перебувати у системі. За задумом автора, ротаційна мобілізація має не скоротити українське військо, а створити систему, у якій люди можуть проходити активну службу, відновлюватися, переходити до резерву і за необхідності повертатися до оборони.

“Україні потрібно не зменшити армію, а збільшити кількість людей, здатних послідовно проходити через службу, відновлення та резерв. Неякісна мобілізація блокує ротацію. Відсутність ротації погіршує мобілізацію. Безстрокова служба виснажує досвідчених військових і водночас переконує цивільних триматися від системи якомога далі. Це замкнене коло потрібно розірвати”, — підсумовує автор.