“Усміхався, ніби пишався, що віддав життя за свою місію”: стало відомо, як загинув керівник пошукового загону “Плацдарм” Олексій Юков

08.08.2026, 18:14 novynarnia.com

Керівник пошукового загону “Плацдарм” Олексій Юков помер із усмішкою на обличчі, ніби пишався тим, що віддав життя за свою місію.Про це розповів пошуковець Артур Сімейко, який був разом із ним у день смерті під час пошуку полеглих в Лиманській громаді, пише “Суспільне. Донбас”.“Знайшов вже загиблих, але на жаль…Це був підрив на міні. Він закричав, сказав, що уходить. Він пішов швидко в світ мертвих. Для нас це, на жаль, а на нього в тому світі, можливо, чекають, бо він незвичайна людина. Коли він помирав, він сказав: я йду. Коли ми його відвозили він лежав і навіть мертвий, він був дуже сильний. Ми на нього дивилися, і він усміхався. Таке відчуття, що він віддав життя за свою місію, і він цим пишається. Ми на нього дивилися розбиті всі, зламані, але він був дуже сильний. Ми бачили усмішку в нього. Це його місія, він посвятив цьому все своє життя”, — розповів Сімейко.За словами дружини Юкова Євгенії Калугіної, роботу пошуковий загін продовжить.“Я ще не розумію які, але будуть корективи, зміни, проте робота буде продовжуватися. Домовленості є. Я розраховую, що держава підтримає нас у цьому, — сказала Євгенія. — Ми сьогодні в цей день проводжаємо найкращу людину в світі, людину, яка своє життя поклала для того, щоб в світі мертвих був спокій. З любовʼю до свого чоловіка, з любовʼю до своєю землі, з любовʼю до українців, які обʼєдналися навколо такої трагедії… мені не те що боляче…”.Аліна Данченко — учениця бійцівського клубу “Боєць”, Юков був її тренером. Каже: знала його з 14 років, називає його “справжнім батьком”. Зараз Аліна несе службу у 18-й Словʼянській бригаді.“Багато людей його знають як пошуковця, але також в нього є діти — ми. Бійці клубу. Саме завдяки йому в мене такий характер вольовий, завдяки йому в мене такий світогляд на цей світ і на багато речей я дивлюсь зовсім інакше. Якби не він, я не знаю, навіть, де б я зараз була. Завдяки ньому, я в колі найкращих людей”, — розповіла Данченко.Військовий капелан 30-й окремої механізованої бригади Олександр познайомився з Олексієм у 2015 році.“Олексій протягом 25 років, ходив по лезу ножа, йшов у дуже небезпечні місця, для того щоб дістати (загиблих — ред.). Казав: “Пацани, я вас дістану”. Коли ми спілкувалися, не раз, він казав: “Ми дістанемо всіх пацанів, на скільки ми зможемо це зробити”. Так Олексій і робив до сьогоднішнього дня” — розповів військовий капелан.7 серпня у селі Микільське Донецької області мало відбутися прощання з Юковим, проте церемонію через загрозу цілеспрямованого удару авіабомбами скасували. Повідомлення про загрозу атаки на місце, де планували церемонію прощання на Донеччині, написала в своєму Facebook дружина Олексія Юкова Євгенія.“Росія вирішила вбити найкращих, які приїхали його провести, з ним попрощатися. Поховання і прощання не відбулося, тому що такий страх (у росіян — ред.), страх, коли померла людина, а ви все одно за нею полюєте”, — сказала вона.Як писала “Новинарня“, про загибель 40-річного Олексія Юкова стало відомо 5 серпня. Усі роки російсько-української війни він брав участь у пошукових операціях і повертав з фронту тіла загиблих.Читайте також:Керівник пошукового загону “Чорний тюльпан” Олексій Юков: За “зраду ДНР” мене прирекли до страти. Наказ мав бути виконаний негайно“Себе я так і називаю – збирач душ”. Історія волонтера, який шукає тіла загиблих Унікальних переглядів: 0Редактор: Вікторія Онісімова