УКРАЇНА — НЕ КОЛОНІЯ. СВІТ МАЄ ПАМ’ЯТАТИ НЕ ЛИШЕ ПРО ПРАВА, А Й ПРО ВЛАСНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

01.08.2026, 19:19 33kanal.com

Остання заява Дональда Трампа на тлі агресії про те, що Сполучені Штати «можуть прийти до України у будь-який момент і забрати, що захочуть», стала черговим прикладом політичної риторики, яка викликає глибоке занепокоєння.Україна — не територія для торгу.Україна — не об’єкт геополітичного бізнесу.Україна — суверенна держава, яка вже понад десять років стримує найбільшу агресію в Європі після Другої світової війни.Найбільша проблема полягає навіть не у цій заяві.Проблема у тому, що вона пролунала після довгого ланцюга обіцянок, які так і не були виконані.Нам говорили, що угода про українські надра відкриє новий етап стратегічного партнерства.Обіцяли швидке завершення війни.Обіцяли, що якщо кремль не погодиться припинити агресію, Україна отримає стільки сучасної зброї, що зможе перемогти на полі бою.Звучали заяви про передачу систем Patriot.Потім почалися сумніви.Потім — відкладання рішень.Потім — нові політичні заяви.А в цей час українські міста продовжують переживати нічні масовані атаки.Українські діти продовжують гинути.Українські воїни продовжують платити власною кров’ю за безпеку всієї Європи.Не можна не згадати й інші заяви Трампа, які дивним чином збігалися з багаторічними кремлівськими пропагандистськими тезами: про те, що Україна нібито сама «спровокувала» війну, що не потрібно було чинити опір сильнішому сусіду, або інші твердження, які фактично розмивають відповідальність держави-агресора.Такі слова лише заохочують агресора.Бо кремль завжди сприймає нерішучість як слабкість.Але існує те, про що сьогодні чомусь дедалі рідше згадують.Будапештський меморандум.Саме Україна добровільно відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу.В обмін вона отримала міжнародні запевнення щодо поваги до своєї незалежності, суверенітету та територіальної цілісності. Його значення для виконання, як міжнародного зобов’язання та політичної відповідальності держав-підписантів, — залишається надзвичайно важливим для України і світу.Якщо світ хоче, щоб у майбутньому держави добровільно відмовлялися від ядерної зброї, він повинен довести, що такі міжнародні запевнення мають реальну ціну.Інакше руйнується сама довіра до міжнародної системи безпеки.Є й інший надзвичайно важливий аспект.У Сполучених Штатах діє закон CAATSA (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act), який є і залишається частиною американського законодавства. Він передбачає механізми санкційного тиску щодо росії та інших противників США. Поряд із цим Конгрес США неодноразово ухвалював акти та резолюції, що підтверджують політику невизнання спроб анексії українських територій і підтримку відновлення суверенітету та територіальної цілісності України.Отже, питання України — це не лише політична риторика.Це питання виконання власних законів, міжнародних принципів і раніше взятих політичних зобов’язань.Світ не може одночасно говорити про Верховенство права і заплющувати очі на грубе порушення Статуту ООН.Не можна вимагати поваги до міжнародного права лише тоді, коли це вигідно.Не можна будувати глобальну безпеку на подвійних стандартах.Бо сьогодні мова вже йде не лише про Україну.агресор під тиском права має зрозуміти, що силою не можна змінювати кордони, диктувати умови, шантажувати.Саме тому Україні потрібні не красиві інтерв’ю.Не гучні заяви.Не політичні шоу.Україні потрібні рішення.Зброя.Санкції.Конфіскація російських активів.І максимальний міжнародний тиск на державу-агресора до повного відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів.І насамкінець.Український народвимагає лише одного — щоб міжнародне право діяло однаково для всіх.Бо саме на цьому принципі після Другої світової війни був побудований сучасний демократичний світ.Якщо цей принцип буде зруйнований, наступною жертвою може стати будь-яка країна.Україна бореться за те, щоб сила права остаточно не поступилася праву сили.Таку заяву зробила «Українська альтернатива»СПІВГОЛОВИ:ПАВЛО МОВЧАНГЕОРГІЙ ФІЛІПЧУКЄВГЕН ШЕВЧЕНКОМИКОЛА ГОЛОМША