​Настоятель Афонського монастиря про РПЦ: «Церква ототожнила себе з державою, так само, як це було за Сталіна»

26.07.2026, 09:27 lb.ua

Розкажіть про ситуацію у вашому монастирі: як його було захоплено? Як там «уживаються» дві общини, як вони співдіють або ні? Для українських Києво-Печерської, Почаївської, можливо, вмайбутньому Святогірської лавр ця тема дуже актуальна.

Наш монастир — загарбаний. Його захопили люди, які не мають відношення до Церкви. Вони одягаються, як монахи і видають себе за них, щоб вводити людей в оману. Тим часом протизаконно захопилимонастир Есфігмен.

Сьогодні ми (чернеча община) не живемо у самому монастирі, тому й кажемо, що він загарбаний. Ми проживаємо у столиці Афона, Карʼєсі, де знаходиться представницький офіс монастиря і проживаєпредставник монастиря, який бере участь у зібранні духівників Афону. Це місце перетворилося на такий собі центр дії, де ми збираємося і організовуємося.

Ще раз повторю: люди, які зайняли наш монастир, не мають відношення до церкви. Вони діють фанатично, що йде у розріз із вченням Христа. І це стосується не тільки загарбників, а й тих, хто їхнаслідує.

Скільки років це триває? І як сталося технічно, що їм вдалося захопити монастир?

Проблема почалася в 1972 році. У Греції були важкі часи. Це був період диктатури чорних полковників, і тоді Афон перервав стосунки з урядом. Священницька спільнота виявляла терпіння й чекала, щознайдеться слушний час і відповідний спосіб, що проблема розвʼяжеться сама собою.

Але коли у 1999 році помер тодішній керівник заколотників і на його місце прийшов той, хто очолює їх до нині, він незаконно оголосив себе ігуменом монастиря, почав поводити себе ще більшенегативно. Почалися якісь дивні проповіді, повторні хрещення людей. Приходить людина до монастиря, а він їй каже: у тебе неправильний шлюб, неправильне хрещення і взагалі не такий спосібжиття.

Захоплення Есфігмену почалося у 72-му році. Це стосувалося тільки цього монастиря, бо на Афоні їх 20. Чи були такі випадки з іншими? Якщо ні, чому саме цей став об’єктом атаки?

Це стосувалося тільки цього монастиря. Чому? На той час у монастирі була малочисельна братія, монахів було мало. Скориставшись нагодою, туди зайшла група… у Греції ми їх називаємо«старостильниками». Вони є прихильниками старого (юліанського. — Ред.) календаря. Це окреме крило православʼя, яке визнано у Греції офіційною релігією. (З іншими православними церквами старостильніцеркви спілкування не підтримують. — Ред.). Та Статут Святої Гори, який водночас є статтею 105 Конституції Греції визначає, хто має право постійного перебування на Афоні. Право оселитися на СвятійГорі й жити там постійно мають ті, хто належить до Східної Православної Церкви, тобто до Помісних Патріархатів і Церков, які перебувають між собою в церковному (євхаристійному) спілкуванні.

Це означає, що наша вимога до них покинути монастир повʼязана не з їхніми релігійними переконаннями, а з тим, що вони не належать до Східної Православної Церкви.

Як у 72-му і у 99-му на захоплення монастиря відреагував Вселенський Патріарх?

Насамперед, Афон є автономним, на Святій Горі діє самоврядування: відповідальність за внутрішнє життя Афону несе сам Афон. Розвʼязання будь-яких проблем спершу має відбуватися усерединіспільноти.

Вселенський Патріарх підтримав позицію решти ігуменів Святої Гори, цікавився, чи вирішується це питання, закликав бути терплячими. Коли ж у 1999 році відбулося загострення і стало зрозуміло, щопорозумітися не вдасться, афонська спільнота вирішила діяти рішучіше — старостильникам дали останній шанс повернутися у лоно церкви.

Була призначена комісія з трьох представників від інших 19 монастирів. Вони провели 17 зустрічей із керівниками цієї групи, щоб знайти якісь спільні точки дотику. Але результату не було.

Чому я так детально розпитую. На території Києво-Печерської лаври досі залишаються 50-60 монахів Української православної церкви Московського патріархату (які відкидають приналежність домосковського патріархату, що не відповідає дійсності). І проживає група — до 10 монахів — Православної церкви України. Фактично вони співіснують на території Нижньої лаври. І вже три роки триваютьсуди для того, щоб виселити монахів УПЦ МП з території Нижньої Лаври.

Або приєднатися до ПЦУ, правильно?

Так, але добровільно вони не переходять. А силою виганяти їх держава не збирається: це ж монахи — картинка буде вкрай погана для західних ЗМІ. Що ви порадите у такій ситуації — коли на однутериторію претендують дві общини?

На жаль, у духовних питаннях дуже важко співіснувати двом спільнотам, які мають різне бачення.

У часи, коли існував імператор, він був абсолютною і найвищою владою над усіма. Коли виникали церковні проблеми — а проблеми виникають завжди — він втручався, скликав те, що ми називаємоВселенським Собором. І був гарантом єдності.

На Вселенському Соборі одні викладали свої питання, інші виголошували свої погляди, обмінювалися думками і, з огляду на це, доходили до одного остаточного рішення, яке затверджував імператор своєюпечаткою.

Я вибачаюся, але останній Вселенський Собор був понад тисячу років тому.

Але тут унікальна проблема. Коли ворог приходить у твою країну, у твій дім, погрожує тобі, і не просто погрожує — вбиває, ґвалтує, руйнує твоє життя, ти або виступаєш проти цього, або автоматичностаєш на його бік. Це проста логіка.

Я неодноразово публічно висловлювався, що, окрім духовних питань, в нашому житті має переважати також проста логіка. І цей розкол логіки, знущання над нею має припинитися.

Не можна казати, що ти перебуваєш у Церкві й об’єднаний з Церквою, яка благословляє зброю, того, хто прийде вбити твою матір, твого батька, твоїх дітей і тебе самого. Тому що така Церква вжеавтоматично не є Церквою, вона втратила своє місце і існування як Церква, втратила мету Церкви. Ти не можеш говорити, що ти духовна людина і одночасно перебувати у цій Церкві, не можеш терпіти тих,хто вбиває твоїх рідних.

Церква обʼєднує цей світ, а не розділяє його. Якщо хтось вирішує використати Церкву, щоб проповідувати свою політику, вона перестає бути церквою.

Все, що ви говорите, я зараз чую про РПЦ. І, відповідно, УПЦ МП.

Але повернемось до питання лавр.

На території України їх три. Про Києво-Печерську я щойно згадувала. Ще одна — Святогірська наДонеччині сильно постраждала під час обстрілів, її настоятель — під судом за підтримку Росії. А у Почаївській лаврі починаються ті ж процеси, що і три роки тому в Києві.

Зараз у Почаєві знаходиться Московський патріархат. Але зареєстровані ще два монастирі — Православної церкви України та Української греко-католицької церкви, які чекають можливості фізично тудизайти.

Тобто на цей монастир претендує одразу три чернечі спільноти. Як із цим бути? Бо ситуація досить загрозлива. З іншого боку, Афон — це спільнота монастирів, і в принципі деякі монастирі можутьнормально уживатися на одній території.

Основне, що треба брати до уваги, — ви знаходитеся у стані війни.

Коли під загрозою територіальна цілісність країни, життя багатьох людей, а Церква (мається на увазі УПЦ МП. — Ред.) протягом історії часто використовувалася як троянський кінь, — право івідповідальність української держави навести тут лад.

Православна Церква України не повинна брати до рук зброю, це не її справа — воювати з людьми. Тим більше в цей період, коли державі надається абсолютне право встановлювати порядок у країні, якаперебуває у стані війни.

Особливо у час війни головний обов’язок держави — забезпечити хоча б якесь, але мирне співіснування. Саме тому у Церкві ми молимося за те, аби Господь просвітив наших державних очільників,молимося за їхнє життя, здоров’я, щоб вони мали сили. Тому що якщо у них все добре, то і у нас все добре. Коли вони можуть «зверху» встановити мир, він буде і «знизу» також.

Хочу поговорити про «русскій мір» на Афоні. До Великої війни туди приїжджали багато паломників з колишнього Радянського Союзу, представників російських і українських еліт. Переважно вони їхалив Пантелеймонівський монастир. Він вважався найбільш схильним до підтримки РПЦ, до ідеї «русского міра».

Як ситуація змінилася зараз? Чи змінилася вона взагалі? Чи стало менше паломників, особливо VIP-паломників з Росії, після того, як у 18-му році Російська православна церква розірвала євхаристійне спілкування зі Вселенським патріархатом?

Росіяни приїжджають, але не з Росії, а через країни Європи, які підтримують її. Здебільшого це росіяни з європейськими паспортами.

Тут також проявилася підступна і хитра роль російської церкви: коли почався розкол у 2018 році і вона перервала спілкування з Вселенським Патріархатом, першим її кроком було використати Афон якодин із засобів боротьби проти Вселенського Патріархату.

Тоді вийшов Іларіон Волоколамський (Алфеєв, єпископ РПЦ. — Ред.) і закликав російських паломників не їздити на Афон. Мовляв, в Росії багато своїх монастирів. Але якщо хочете все ж поїхати — тількиу Пантелеймонівський монастир.

Розриваючи спілкування зі Вселенським Патріархатом, росіянам заборонили причащатися на Афоні. Чи просять про це паломники? І чи причащають їх, зважаючи на те, що сам Вселенський патріархат нерозривав євхаристійного спілкування з РПЦ?

Російські паломники їдуть тільки у Пантелеймонівський монастир. Але якщо би вони прийшли до нас із проханням про причастя, ми б їх причастили. Ми не розірвали спілкування. Вселенський патріархдосі поминає патріарха Кирила. Він терпить, чекає, не хоче ще більших проблем.

Аби тільки не вийшло, як з вашим монастирем. Коли чекали-чекали, а стало ще гірше.

Гірше, ніж є зараз, навряд чи буде (посміхається. — Ред.).

Це все виходить за межі Афону і того, для чого він створювався. Тому що росіяни, скажімо так, прокачують свою цю ідеологію і через голови монахів Пантелеймонівського монастиря. А їдуть туди нетільки росіяни, але й паломники з інших країн, в тому числі і з України, і питання у тому, що вони будуть там чути. І тут якраз проявляється дух Російської церкви: вона хоче розділяти. Як кажуть,«розділяй і володарюй».

Давайте трохи детальніше поговоримо про вплив «русского міра» на Афон. Як технічно це реалізовувалося? Тільки через те, що росіяни давали Пантелеймонівському монастирю гроші навідновлення приміщень, на побудову храмів? Чи в якийсь