«Нове повітря» для ЗСУ: як у суспільстві та армії зустріли призначення Драпатого головкомом

22.07.2026, 15:10 texty.org.ua

Призначення генерал-майора Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України викликало хвилю обговорень серед військових, експертів, волонтерів та журналістів. У мережі відзначають його високий авторитет у військах, орієнтацію на сучасні технології та людяність, однак застерігають від ілюзій щодо швидких змін і наголошують на системних викликах, які чекають на нового очільника армії.Texty.org.ua підготували добірку думок військових, аналітиків і журналістів про очікування, виклики та ризики.

Ексміністр оборони Михайло Федоров привітав призначення та окреслив ключові очікування суспільства:

«Це нове повітря й нова надія в боротьбі вільних людей за свободу та справедливість. Голос змін, який не можна було не почути.

Тепер високі очікування українців необхідно виправдати чіткою візією завершення війни за Незалежність, сильною командою та рішучими діями, спрямованими на збереження життів наших воїнів, роботизацію фронту, завдання асиметричних ударів і виснаження російської економіки».

Про високу довіру до новопризначеного головкома у військовому середовищі наголосив і керівник ОП, ексочільник ГУР Кирило Буданов:

«Михайла Драпатого знаю давно. Це командир із реальним відчуттям бою, що тверезо оцінює обстановку, ухвалює рішення швидко та береже людей. Армія йому довіряє, і це бойова заслуга. Михайле Васильовичу, попереду великі завдання, і у вас є все, щоб їх виконати.

Армія сильна, командування – в надійних руках. Ми знаємо, за що стоїмо, і знаємо, куди йдемо. Наша стійкість – це шлях до перемоги».

Характеризуючи стиль управління нового керівника армії, військовий і журналіст Богдан Логвиненко звернув увагу на зміну підходів у командуванні:

«Михайло Драпатий — новий головком. Це реальний світоглядний шифт. Чому так вважаю?

Контекст того, з якими перешкодами Драпатий стикався на попередніх посадах, нагадала журналістка «Бабеля» Оксана Коваленко:

«Ви зараз будете шукати, хто такий Драпатий. У 24 році я писала про нього профайл, коли його призначили на посаду командувача Сухопутки. Профайл закінчувався словами: він зможе щось змінить, якщо йому дадуть привести свою команду і не заважатимуть. Тоді повної свободи він не отримав, зробити кардинальні зміни йому не вдалося, бо на рівні ГШ ініціативи блокувалися. Коли в один з навчальних центрів прилетіло, взяв відповідальність на себе і пішов.

Після цього Драпатий очолив КОС. За стандартами НАТО, саме це командування мало керувати війною. Але вийшло інакше. Головком скорочував лінію відповідальності КОС і звузив її до Харківської області. Сирський не раз був у зоні відповідальності КОС, але Драпатого ігнорував. Про Драпатого я не чула і в ОП саме через ставлення до нього Сирського. Федоров на прощальній конференції казав, що Драпатому постійно приходили догани незрозуміло за що. Тому, коли заговорили, що президент може обрати Драпатого, я не одразу повірила, що це можливо. Сподіваюсь, це шанс для нас».

Водночас ексміністр оборони Анатолій Гриценко застеріг суспільство від ілюзій і назвав три ключові причини, чому не варто чекати миттєвих результатів:

«Генерала Драпатого особисто не знаю. Коли я очолював Міноборони, він ще був лейтенантом, це вже нова генерація вищих офіцерів. Відгуки знайомих фронтовиків позитивні: Драпатий людяний у спілкуванні, класний і сміливий воїн, ініціативний офіцер, не боїться чути знизу і говорити догори правду, що зараз вкрай важливо. Його призначення Головнокомандувачем фронтовики сприймуть позитивно і з надією, суспільство також.

Хочу нас усіх застерегти від завищених очікувань і потім розчарувань. Принаймні з трьох причин. Перша — призначення Драпатого не планувалося Президентом, це був вимушений крок під тиском суспільного невдоволення кадровими ігрищами самого Президента, тож твердої довіри і теплих стосунків між Драпатим і Зеленським немає. Принаймні станом на зараз, далі побачимо.

Друга причина — очікуване суспільством вирішення двох найболючіших для фронту і всієї країни проблем, а це мобілізація і боротьба з корупцією (в сфері оборонних закупівель і ширше), найменшою мірою залежать від зусиль новопризначеного Драпатого.

І третя причина, щоб не очікувати від генерала Драпатого швидких проривів на фронтах, — це наш ворог, надзвичайно сильний і підступний, який все ще має величезні ресурси і, на жаль для нас, швидко вчиться на помилках і задіює всю свою державну машину на війну; ворог, для якого мобілізувати додатково пів мільйона чи мільйон на фронт, нагнути весь бізнес і всю країну для потреб фронту не є проблемою».

Про небезпеку створення нового ідола та схильність суспільства перекладати відповідальність пише військовий аналітик Микола Бєлєсков:

«У нас всі чекають дива від чергового Головнокомандувача, але питання втому, що в нас і далі існує зачароване коло, коли державний апарат і громадяни очікують один від одного першого кроку назустріч який би зрештою дав би іншу ефективність на полі бою і дозволив би якомога швидше наблизити момент, коли РФ не буде обумовлювати врегулювання нашою по суті капітуляцією. Якщо це зачароване коло взаємних очікувань більшої проактивності і першого кроку на зустріч не врегулювати, то через пів року чи максимум рік і цей Головком буде тим, на кого вішають всіх собак за проблеми у війні — бо так зручно буде і політичній владі, і громадянам. Співаючи зараз осанну, не забувайте і те, що кожен із нас по факту визначає те, чи вдасться в нового Головкома чи ні — бо потім буде спокуса казати "розпни"».

На питанні завищених очікувань та важливості часу для кадрових змін акцентує й волонтер Сергій Притула:

«Призначення Михайла Васильовича Драпатого на посаду Головкома — це, безперечно, чудова новина. Проте призначення на тлі суспільної турбулентності завжди мають багато підводних каменів. Насамперед мова йде про завищені очікування. Зрозуміло, що у Драпатого є своє бачення процесів, є команда і, що важливо, безумовна повага серед військових. Але проблема з мобілізацією за помахом чарівної палички не розрулюється. Стан справ на фронті виключно тому, що на посаду прийшов Драпатий, автоматично не стабілізується. Кадрові перестановки по вертикалі нового Головкома займуть час. Час! Це те, що може зіграти проти Михайла Васильовича за умов завищених очікувань. Тому я б дуже хотів, щоб ми це усвідомлювали і не тиснули. Бо тиску і так буде вистачати.

Головком — це не тільки мілітарна посада, але й політична. А там де політика, там тиск — це перманентний стан справ. Зрештою, найбільший клопіт Драпатого не в цьому, а в тому, що Михайло Васильович занадто порядний. Пропускає все через серце. Нагадаю, що Драпатий — один з вкрай небагатьох топ-командирів, хто подавав рапорт про відставку з посади через недбалість своїх підлеглих. Це про совість та відповідальність. Маю сподівання, що виклики на новій посаді та сумління Михайла Драпатого зможуть вживатись разом».

Військовий оглядач Ігаль Левінпроводить паралелі між умовами, у яких армію приймали Сирський і Драпатий, наголошуючи на складності рішень:

«Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого новим Головнокомандувачем Збройних сил України. Драпатий, як і Сирський, належить до плеяди розумних, компетентних українських офіцерів, які люблять військову справу та розуміють природу війни. Драпатий, як і Сирський, отримує армію у важкий час — Сирський отримав війська після провального літнього наступу 2023 року, Драпатий отримує війська в момент гострої кризи з живою силою та ймовірною майбутньою мобілізацією в РФ.

Драпатому, як і Сирському, доведеться приймати надзвичайно складні рішення й обирати між поганим і жахливим. Для цього потрібні мужність і характер, і тут залишається лише побажати йому в цьому максимальної рішучості.

Я не раз говорив, що в такому надзвичайно складному становищі, в якому перебуває Україна, ті, хто погоджується обіймати найвищі доленосні посади, — хоробрі люди. Це однаково стосується всіх, хто працює й продовжує робити все для того, щоб зберегти керованість армії. Це стосується і командувачів корпусів, і молодих офіцерів, які наважуються залишитися на цьому проклятому й невдячному шляху. Він проклятий і невдячний скрізь, але в Україні особливо, зокрема й тому, що українці за своєю природою здатні в мить ока створювати кумирів і так само в мить ока цих самих кумирів скидати.

Драпатий, коментуючи своє призначення, подякував генералу Сирському за виконану роботу зі зміцнення українського війська та зазначив, що: «Служіння Україні завжди було для мене честю, а під час війни за незалежність воно означає абсолютну відповідальність». Війни за незалежність, так, саме так. Війна, що триває зараз, — це не просто ще одна війна, це визначна війна, вона визначить буквально все — від генезису нації, що відбувається зараз, і до самої державності та майбутнього всього регіону. Сирському — дякую за службу, а Драпатому — максимум сил і мудрості».

Своєю чергою ветеран та громадський діяч Масі Найєм закликає звернути увагу на інституційні вимоги та взаємодію з іншими відомствами:

«Ще рано радіти. Тому що знаючи деяких людей які це все організували — можуть бути такі умови, що у пана Михайла Драпатого нічого не вийде. То зараз було би дуже доречно чітко виписати і збалансувати повноваження ГШ та міністерства оборони України. Розмежувати відповідальність. І дуже важливо вирішити питання із закупівлями в армії. Щоб мінімізувати корупцію і дати якісне забезпечення Силам Оборони».

Журналіст і колишній військовослужбовець Вадим Кирпиченко виокремлює внутрішні проблеми війська, які потребують першочергового втручання:

«Не варто очікувати, що миттєво зникнуть усі проблеми в самій армії. Досі залишаються командири-ідіоти типу Манька, Сидоренка та десятка таких же, яких багато військових жорстко критикують за підходи до управління, а окремі рішення коштують дуже дорого. Нікуди і не зникнуть м’ясні так звані Штурмові війська, які створювалися виключно під Сирського і повинні бути ліквідовані. Саме тому новому керівництву доведеться не лише воювати з ворогом, а й наводити лад усередині війська.

Головне завдання Драпатого — не розпорошувати війська на короткочасні конт