Я в шоці. Довго думала чи це писати, бо висновки від того напрошуються не дуже хороші
Але вирішила все ж написати…Сиджу я в Київському метро, перечікуючи тривогу, щоб далі їхати по своїх справах. Мені потелефонували і я встала та відійшла буквально на пів метра, щоб бачити своє місце. Одразу підійшла жінка і сіла. Я закінчила розмову, підійшла і сказала, що я тут сиділа. Поруч сиділа молода дівчина, і вона встала. Ну і я хотіла вже відійти. І раптом ця жінка, що сиділа на моєму місці заявила, що мені місце на кладовищі. Я повернулася і кажу, а чому це?Вона – тому що ви, як ФАРІОН.Я – Ну це чудово, я пишаюся!Вона – Ну бачиш, вона уже на кладбищі… і тобі там місце.Я все це повторила голосно декілька разів, щоб усі чули. Хотіла почути реакцію переповненого метро…Всі мовчали. А деякі навіть почали мене заспокоювати. Я викликала поліцію і розповіла інциндент, попросивши, щоб у неї взяли паспортні дані. Тоді люди почали обурюватися, що я не маю совісті, бо викликала поліцію із – за такої «дрібниці», а у нас довкола така біда.В результаті всього, поліцейська спитала цю жінку – Ви таке говорили? І вона преспокійно відповіла, що – Ні! Вона нічого такого не говорила. Я звернулася до залу? Чи вони чули той інциндент? І її слова. Виявилося, що ніхто не чув, хоча я голосно по це заявляла. І навіть почали захищати цю жінку.Отакі – то справи. Моралі не буде.І ще мені згадався вірш Олександра Олеся, що у нас народ «Орлів і хамів». Орли гинуть, а хами займають їхнє місце. Отакі роздуми…Чи може, я не права? Дуже хочу знати вашу думку з цього приводу, дорогі друзі. І що б ви робили на моєму місці.Роксолана Хмара
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 липня 2026
