Мільярди на ветеранів не гарантують результат: 5 кроків, які пройшов світ і має зробити Україна

08.07.2026, 10:29 nova.net.ua

У 2026 році Україна закладає на ветеранську політику астрономічну суму — майже 19 мільярдів гривень. Це величезні гроші, але самі по собі вони не лікують, не працевлаштовують і не повертають до нормального життя. Без чіткої системи ці мільярди ризикують перетворитися на красиві чиновницькі звіти, поки реальний ветеран знову залишиться сам на сам із бюрократією.

Україні не потрібно вигадувати велосипед чи шукати унікальний шлях, зазначає ветеран війни, адвокат Олег Поліщук. Світ уже проходив через масову мобілізацію та бойові травми. Ось 5 конкретних розвилок і готових рішень, які працюють у США, Австралії та Ізраїлі, і які нам варто впровадити вже зараз.

Як зараз: Ветеран повертається додому і змушений самостійно бігати між десятком інстанцій, збирати довідки й окремо “вибивати” лікування, гроші чи житло. Система ламає людину ще на етапі черг.

Як це працює у світі:

Рішення для України: Нам потрібен не черговий консультант у ЦНАПі, а кейс-менеджер із реальними повноваженнями. Це людина із цифровим доступом до всіх реєстрів, яка бере ветерана за руку і сама розв’язує його питання по медицині, праву та фінансах.

Як зараз: Чиновницька логіка диктує: спочатку ветерана треба роками “відновлювати”, і лише колись потім — повертати на ринок праці.

Як це працює у світі: Дослідження у США (програма VIP-STAR) довело: для ветеранів із ПТСР швидкий вихід на реальну роботу із професійним супроводом дає значно кращий ефект, ніж довготривале “очікування” в ізоляції. Робота сама по собі є найкращою реабілітацією.

Рішення для України: Перебудувати програми зайнятості та грантів за моделлю “робота плюс супровід”. Не відкладати працевлаштування на потім. Людина має ставати продуктивною одразу, відчуваючи свою потрібність суспільству.

Як сейчас: Держава відкриває кабінети психологічної допомоги, але ветерани туди не йдуть через стигму та недовіру до цивільних лікарів, які “не були там”.

Як це працює у світі:

Рішення для України: Офіційно ввести посаду ветерана-наставника (peer support) у штат соціальних та медичних служб. Свій свого почує швидше, ніж будь-який чиновник.

Як зараз: Наше профільне законодавство тягнеться з 1993 року. В один кошик УБД скинуті ветерани Афганістану, радянських таємних операцій та сучасні захисники, які воюють за виживання України з 2014 року.

Як це працює у світі: Чіткий поділ історичних реалій. Це не про те, чий біль сильніший, а про точність фінансування.

Рішення для України: Ухвалити новий Кодекс законів про Захисників і Захисниць. Юридично відокремити статус ветерана війни за незалежність України від інших історичних категорій. Держава повинна чесно виконувати зобов’язання перед усіма, але фокус та архітектура сучасної політики мають належати тим, хто рятує країну прямо зараз.

Як зараз: Суспільство коливається між двома крайніми точками: або “всі ветерани — святі герої”, або “ветерани — це небезпека та ПТСР”. Обидва підходи шкідливі.

Як це працює у світі: В Австралії та США ветеранські ризики оцінюють через сухий державний ризик-менеджмент. Якщо держава не допомагає людині адаптуватися — виникають проблеми з криміналом, алкоголем чи суїцидами. Винен не ветеран, винна бездіяльність влади.

Рішення для України: Перестати боятися незручних тем. Визнати ризики невирішеної бойової травми на рівні держави. Превенція, вчасна психологічна допомога та супровід коштують значно дешевше, ніж лікування наслідків ігнорування проблеми.

Щоб 19 мільярдів бюджету спрацювали, не треба чекати кінця війни. Потрібно зробити п’ять кроків:

Ветеранська політика ефективна не тоді, коли про неї гучно говорять з трибун, а тоді, коли колишньому військовому не доводиться воювати ще й з власною державою за право на гідне життя в тилу.