Людина, яка здійснила неможливе: "Саня, спасибі тобі!"

27.05.2026, 12:00 33kanal.com

Олександр Усик після окупації рідного Криму залишився українцем. Він здійснив справжнє диво.І це диво — не лише про спорт. Є щось дуже символічне в тому, що остання перемога відбулася у дуже складній ситуації, саме вночі, та ще й — у місті сакральної сили.Так — це правда. Останній бій Олександра Усика з Ріко Верхувеном відбувся 23 травня 2026 року в Єгипті, у Гізі — просто біля єгипетських пірамід Гізи. Подію навіть офіційно назвали “Glory in Giza”. Багато джерел прямо пишуть про битву: “at the Pyramids of Giza” або “in front of the Pyramids of Giza”.Це знакова подія, бо наша війна також є видима і невидима. І не все вийде у наших ворогів так, як вони задумали.Господи! Вибач нас за гріхи. Нам чужого не треба. Ми нікого не чіпали і нікому зла не бажали! Ти вірний і істинний. «Там, де слабне віруюча людина — починає діяти Божа сила» 2 Кор. 12:9.Наш реальний герой України у 2012 році став олімпійським чемпіоном у Лондоні, здобувши золото для України. Потім у професійному боксі переміг усіх росіян, зібрав усі головні чемпіонські пояси у першій важкій вазі та став абсолютним чемпіоном світу.Але найнеімовірніше почалося пізніше. Усик перейшов у суперважку вагу — туди, де на нього чекали суперники більші, важчі, фізично сильніші. Багато хто сумнівався, що він зможе там тримати удар та перемагати.Та він пішов без страху. І один за одним почав перемагати найсильніших боксерів світу.Він переміг усіх сучасних чемпіонів світу у найпрестижнішій суперважкій вазі!Він перемагав не лише технікою, швидкістю чи боксерським інтелектом. Він перемагав характером. Серцем. Духом.«Олександр Усик — боксер, якого досі ніхто не зміг нокаутувати. Його не зламати. Його можна було бити, але не вбити». У цьому і є феномен Олександра. Попри великі перемоги він залишається простим, спокійним, гідним. Він не соромиться своєї християнської віри, відкрито дякує Богові й говорить про Нього перед усім світом. Людину з живою істинною вірою благословляє та захищає Бог!І саме тому його перемоги стали для багатьох українців більшими, ніж спортивне досягнення.Бо сьогодні Україні потрібна не лише сила зброї. Нам потрібна сила духу.Президент сказав: нам потрібен справедливий мир. І це правда. Боротьба триває не лише на фронті. Вона проходить через кожне серце. Через кожен дім. Через кожну тривожну ніч. Чим менше на вулицях пацанів – тим більше на кладовищах прапорів.Наші воїни проливають кров за Україну, за свої родини, за своїх дітей, за свободу, за правду. І тому герої не вмирають. Спаситель пролив за нас кров.Сам Христос сказав: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх».Жертовний подвиг живе на землі — у пам’яті народу.І у вічності на Небі — перед лицем Бога.А наше завдання — бути єдиними. Допомагати не лише справами, а й молитвою. Не лише словом, а й єдиною вірою. «Бо що неможливе для людей — те можливе для Бога» (Лк. 18:27).Олександр Усик з молитвою виходить на кожен бій і після своїх великих перемог дякує Богові. Можливо, саме в цьому і є його найбільша сила. Бо справжня слава не народжується з гордості. Справжня слава приходить від Бога.Тож у ці непрості дні об’єднаймося.Під час повітряної тривоги.У хвилину мовчання.У хвилину болю.У хвилину надії.Хоча б на одну хвилину. Де б ми не були — звернімося до Бога.Християни — молитвою «ОТЧЕ НАШ».Люди іншої віри — щирою молитвою за своїм сумлінням і традицією. Бо єдина молитва за мир, за життя і за добро ніколи не буває марною.Передайте іншим статтю в газеті. Зробіть репост в інтернеті.І якщо ми будемо стояти разом — у правді, у мужності, у вірі, у молитві— Господь почує Україну.І дасть нам мир. Справедливий мир.Мир, за який заплачено надто дорогою ціною.І тоді над Україною знову буде тихе небо.І разом зі словами:Слава Україні!ми скажемо:Слава Богу!Вінниця. Олександр Овсянюк