– Притримайте для мене двері, пані, – (вірш)
– Притримайте для мене двері, пані, –Усе ніяк не звикну, що протез!Вона впустила яблука рум’яні,А серце полоснули сотні лез.Знайомий голос навіть серед ночіДуша впізнала серед самоти.Той самий погляд — лиш погасли очі…Спинилась і спитала тихо: «Ти?»Вже так давно ці двоє розлучились —Через якусь дрібницю розійшлись…І років десять світом волочи́лись-Болючими дорогами пройшлись.Вона від нього втратила дитину —Уже в розлуці, тільки він не знав.А так любив… любив одну – єдину!Їй смс писав — і видаляв…— Виходьте вже — сказав хтось і скривився.— Ну скільки можна! Дайте нам пройти!..А він не чув — і лиш стояв дивився —І так боявся впасти з висоти.Вона багряні яблука зібрала,Торкнулась форми, де нагрудний знак.Аж раптом він спитав: «Мене чекала?»Вона заплакала, й сказала тихо: «Так…»Автор Вікторія Струпинська
- Останні
- Популярні
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
- Березень, 23
-
-
Новини по днях
24 березня 2026
