«Орєшнік/Скворєшнік/Кукарєшнік» або Як Росія перетворила свій ядерний стримувач на найдорожчу «рогатку» у світі

10.01.2026, 10:23 cripo.com.ua

«Орєшнік» — це не «вундерваффе», а швидше дорогий цирк із програмою залякування. Росія використовує цю модернізовану балістичну ракету з інертними (порожніми) бойовими блоками, щоб імітувати ядерну атаку. Це не тактична зброя для реального знищення цілей, а психологічна операція, покликана демонструвати «невідворотність» їхнього ядерного удару і таким чином залякати Захід, змусивши його послабити підтримку України.

Останнім часом інформаційний простір України, а разом з ним і частина міжнародної спільноти, здригнулася від згадок про нову російську “вундерваффе” – балістичну ракету середньої дальності “Орєшнік” (в соцмережах українці називають цю страшилку “Скворєшнік” або “Кукарєшнік”). Ця назва, що викликає асоціації з чимось хрустким, наразі асоціюється з ударами по Дніпру у 2024 році та нещодавнім інцидентом під Львовом.

Російська пропаганда, не соромлячись, подає це як доказ своєї технологічної переваги та здатності долати будь-яку протиповітряну оборону. Однак, якщо відкинути пафос і заглянути під капот, виявляється, що це не стільки грізна зброя, скільки елемент дорогого і, відверто кажучи, абсурдного спектаклю.

Почнімо з того, що “Орєшнік” – це не зовсім нова розробка. За оцінками Пентагону та незалежних військових експертів, ця ракета є нічим іншим, як модифікованою версією міжконтинентальної балістичної ракети РС-26 “Рубеж”. Так-так, тієї самої, яку Росія тихенько розробляла в обхід Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД) ще до того, як із нього офіційно вийшли США, а потім і сама РФ.

Видно, їм дуже не хотілося, щоб їх звинувачували в порушенні міжнародних угод, тож вирішили просто дати ракеті нове ім’я, аби вона “не викликала асоціацій”. Це як перефарбувати старенький “Жигуль” і назвати його “Альфа-Ромео”, сподіваючись, що ніхто не помітить різниці під капотом.

Найбільше подив, якщо не сказати сміх, викликає спорядження цих ракет. Як показали уламки, знайдені після ударів по Дніпру та Львову, “Орєшнік” був оснащений не вибухівкою, а так званими “інертними бойовими блоками” — простіше кажучи, “болванками”. Це шматки металу, які не містять вибухової речовини і вражають ціль виключно за рахунок своєї кінетичної енергії.

Ці фото підтверджують використання інертних бойових блоків (кінетичної зброї). Характерна «сітка» на верхній частині блоку — це елемент внутрішньої структури або датчиків, а відсутність значної воронки та обвуглення підтверджує, що детонації вибухової речовини не було. Фото: Служба безпеки України (09.01.2026): Офіційний пресреліз з фотографіями місця падіння уламків у Львівській області.

Уявіть собі: Росія витрачає десятки мільйонів доларів на запуск ракети, яка є новітньою розробкою, що розрахована на прорив будь-якої ППО, лише для того, щоб вона скинула… залізяки. Наші військові експерти та західні аналітики влучно назвали це “найдорожчим у світі металобрухтом” або “пращею за мільйон доларів”. Це як купити Ferrari, щоб возити в ній картоплю на дачу.

Звісно, кінетична енергія “болванки”, що падає зі швидкістю 10-12 Махів (понад 12 000 км/год), може бути значною. Один такий блок еквівалентний приблизно 50 кг тротилу. Але ця енергія локальна, без фугасного ефекту та осколків. Удар такої “болванки” по газовому сховищу біля Львова не призвів до масштабної пожежі чи руйнувань, які можна було б очікувати від звичайної бойової частини. Пробиті дві плити перекриття та спалений архів у підвалі – це, м’яко кажучи, не той результат, який очікуєш від зброї, що коштує 50 млн доларів.

Вартість однієї ракети «Орєшнік» (РС-26 «Рубеж») оцінюється аналітиками в межах 40–50 млн доларів. Це робить її однією з найдорожчих ракет у російському арсеналі, що в 15 разів перевищує ціну «Іскандера».

1) Для розуміння масштабу витрат варто поглянути на ціни інших російських ракет, які використовуються для обстрілів України:

2) Чому вона така дорога? Висока ціна обумовлена кількома технічними факторами:

3) Економічний абсурд кінетичного удару. Використання ракети за 50 млн доларів для доставки інертних «болванок», які лише пробивають дах архіву, — це військовий нонсенс. Для порівняння, за цю ж суму Росія могла б запустити понад 15 «Іскандерів» або близько 1000 дронів типу Shahed. Це ще раз підтверджує, що головна мета пусків — не руйнування, а стратегічна демонстрація.

4) Вартість перехоплення. Для України захист від таких ракет також є фінансовим викликом. Хоча Patriot не здатний ефективно збивати РС-26, комплекси типу THAAD, які на це розраховані, коштують близько 2,5–3 млрд доларів за батарею, а одна протиракета до них — десятки мільйонів.

THAAD

Російські пропагандисти, звісно, намагаються перетворити цей “пшик” на “бах”. Вони розповідають про “глибинні проникаючі удари на десятки метрів у землю”, але фізика тут не на їхньому боці. На таких швидкостях метал при зіткненні з твердою перешкодою поводиться як рідина, розплющуючись і передаючи енергію на невелику глибину. Жодних “десятиметрових воронок” чи пробитих наскрізь бункерів – це фантазії для тих, хто вірить у казкові “аналоговнєт” технології.

Отже, якщо це не ефективна зброя для поля бою, то навіщо Росія її використовує? Відповідь проста: це суто політичний і психологічний жест.

Західні аналітики вказують на ще одну причину використання “болванок”: низька точність. Кругове імовірне відхилення (КІВ) у 100 метрів — це для сучасної звичайної зброї просто смішно. Удар звичайною вибухівкою з такою точністю — це лотерея. Але для ядерного заряду, який “накриває” величезну площу, така похибка не має жодного значення. Тож, можливо, “Орєшнік” у без’ядерному виконанні просто не може ефективно вражати точкові цілі. Тому і доводиться демонструвати його “могутність” на прикладі інертних болванок, які нічого, по суті, не руйнують, але створюють ілюзію непереможності.

“Орєшнік” — це не нова ера в озброєнні, а скоріше відчайдушний крок Росії, яка, перебуваючи під тиском санкцій та успіхів українських Сил оборони, намагається залякати світ демонстрацією свого ядерного потенціалу. Це сигнал, адресований, в першу чергу, західним партнерам України.

Ця ракета, попри її гіперзвукову швидкість і складність перехоплення (для старих систем ППО), у без’ядерному виконанні є дорогим і не надто ефективним металобрухтом. Вона не змінить хід війни, але вона є чітким нагадуванням про те, наскільки Росія готова йти у своїх політичних маніпуляціях. Нам же варто пам’ятати, що навіть найдорожча “праща” залишається лише пращею, якщо в ній немає справжнього каменя, а лише демонстрація намірів. І сміх, як відомо, найкраща зброя проти страху.

Олексій Федоров для УК