Будьмо гідними. Згадаймо...

12.12.2025, 13:46 33kanal.com

Його було викрадено на Майдані і жорстоко вбито.ТАРАС СЛОБОДЯН, Герой України.Він читав книжки про Другу світову війну, коли його однолітки у «війни» тільки грались.Йому легко давались і математичні, і гуманітарні науки.Бувало, вчителі сварились між собою, вирішуючи, на яку олімпіаду поїде Тарас.Відповідальний, організований, освічений, Тарас закінчив з золотою медаллю загальноосвітню школу № 12, з відзнакою – Тернопільський національний економічний університет (ТНЕУ) .Став там же працювати викладачем.«При університеті існує військово-патріотичний клуб,і Тарас постійно допомагав організовувати акції та сам брав в них участь. Він користувався авторитетом серед колег і студентів. А ще багато займався науковою роботою і готувався до захисту дисертації»,— згадує Андрій Грицьків, тодішній декан факультету. Проте захистити її не встиг.Коли у Києві розпочався Майдан, Тарас став до лавйого Героїв. Це й не дивно, бо був чесним та принциповим.“Пам’ятаю, в університеті мій Тарас кілька разів перездавав залік чи то іспит з предмету, який добре знав, бо категорично відмовлявся платити за нього. Я поважав його за таку позицію. Мабуть, цей ідеалізм його і згубив…» – згадує батько Героя пан Ігор.Зв’язок з Тарасом батьки втратили в грудні, розповідає мама Марія Слободян. Каже, 10 грудня 2013-го ще вітала його з 31-м днем народження.Звістка про смерть сина застала батьків зненацька – у суботу, 1 березня 2014 року. Коли Тарасове тіло знайшли під Сумами, у нього було викривлене лице й відсутня ліва рука – видно, що помирав у страшних муках…В документах спочатку написали, що причини смерті встановити неможливо. Та батько домігся повторнох експертизи, яка виявила сліди вибухівки у місці відсутньої лівої руки і пальця на правій руці .«…Він лежав так, що було видно – тіло вивезли. Це була одна з доріг на Харків. А тоді на Майдані тісно працював харківський «Оплот». Це випадковість, що нам вдалося знайти Тараса. Ми могли б і досі не знати, чи живий він. І якби не було повторної експертизи, події розвивались би зовсім по-іншому. Поки я не з’ясував правди, я не міг заспокоїтись. Відверто кажучи, я тільки тепер починаю усвідомлювати, що його немає. Дружина ще й досі говорить про нього, як про живого», – каже батько Тараса.“Допомагав мені завжди в всьому. Чуйний, добрий, справедливий. І все говорив, що батько досі згадує: “Так не повинно бути”. Не повинно, але воно… бачите, що не завжди так є як має бути.Він дуже відчував ту несправедливість, ту нещирість… ніколи я не думала, що він так скоро мені загине… Хтось каже, час лікує – нічого він не лікує абсолютно… стає ще гірше, ще важче з роками, так що… я тільки прошу одне – щоб та наша держава дійсно лишилася незалежною. Щоб її не розділили. Щоб вона була цілісна, незалежна… щоб таки почала розвиватися. Щоб вам, добре жилося, молодим”, – говорить матуся.Розумний і надзвичайно чесний.Навічно Герой рідної землі.Сьогодні й навічно 31.Будьмо гідними.