Як компанії «чекістів» під прикриттям заякорились у портах і країнах ЄС

10.11.2025, 08:46 cripo.com.ua

Кривава загарбницька війна Росії проти України у розпалі. Світ у побоюванні нової агресії Росії – проти країн Балтії. В одному з балтійських портів тим часом працюють на днопоглибленні земснаряди компанії, повʼязаної з бізнесом генерала ФСБ у відставці, який очолював сумнозвісну 5-ту службу, що діяла у країнах колишнього СРСР.

Ні, це не фабула сценарію нової версії формату «Окуповані». Це реалії наших днів. Центр журналістських розслідувань дослідив історію мереж компаній EHT Group, що були засновані у десятці країн світу, і GDP Group з штаб-квартирою у Москві, і звертає увагу спецслужб і урядів на потенційні ризики для безпеки.

Січень 2006 року, порт Усть-Луга. Владімір Путін відкриває паромну переправу до Балтійська. Її запуск забезпечить сполучення по Фінській затоці між російським анклавом – Калінінградською областю, де знаходиться ВМБ Балтійського флоту, – і Росією.

За спиною у Путіна – його головний охоронець і глава ФСО Віктор Золотов, а в периметрі – офіцер ФСБ Андрєй Шкрабо. За кілька років він вийде у відставку і піде в бізнес, однією з локацій якого стане порт Усть-Луга, відомий сьогодні як один з найбільших хабів для експорту російської нафти по Балтійському маршруту.

Андрєй Шкрабо у периметрі охорони Владіміра Путіна на відкритті паромної лінії «Усть-Луга – Балтійськ», 2006 рік. Фото: mintrans.gov.ru

Серед засновників і керівників цього бізнесу будуть колишні старші товариші Шкрабо по спецслужбі – відставні генерали ФСБ, військової розвідки і наближені до них менеджери. Мережа їхніх портових компаній, обʼєднаних у групу Ekogidrotekhnika із власним технологічним флотом, поширилась на США і кілька європейських країн. Залишила слід і в Україні: компанія з умовної групи працювала в Одесі, а її земснаряди – в окупованій Євпаторії і ще вільному Бердянську.

Пов’язані з «чекістами» і між собою компанії і після 2014, і після 2022 років вільно працюють як в Росії, так і в країнах ЄС. Їхні днопоглиблювані судна прямо зараз знаходяться у акваторіях як підсанкційного російського порту Усть-Луга, так і в порту Риги.

Ми знайшли цю мережу завдяки Андрєю Шкрабо, якого ідентифікували як одного з контактерів Віктора Медведчука у гуманітарній підгрупі тристоронньої контактної групи «Мінськ-2»: «по зову Родины» і під легендою керівника МНС він брав участь у підгрупі від РФ.

У той же час Шкрабо як керівник переходив з однієї в іншу «генеральську» фірму, володів частками компанії у Латвії, чим виконав у нашому розслідуванні роль червоної нитки, що пов’язує бізнеси «чекістів». Але справжніми канатами з міцними морськими вузлами у цій мережі будуть:

За участі цих осіб упродовж 25 років були сформовані дві міжнародні бізнес-групи і «благодійний фонд» із заявленою діяльністю в рамках програми ООН. Тут, звісно ж проситься класичне «колишніх чекістів не буває». Не будемо заперечувати, але зосередимось на тому, як ця мережа працює і які потенційні ризики вона може нести для безпеки у портах країн ЄС і НАТО. На Балтиці, в першу чергу.

Ця історія бере початок з тих часів, коли технічний флот треста «Балтморпуть» Балтійського морського пароплавства працював по всьому світу: його земснаряди поглиблювали дно в портах і будували гідротехнічні споруди практично на всіх континентах. З розпадом СРСР «Балтморпуть» припинив своє існування, а його судна були приватизовані – частина в Латвії, де був головний офіс управління тресту, решта – в Росії.

Щонайменше шість суден дістались латвійській компанії Eko-Gidrotehnika Ltd, у якої в наступні роки в різних країнах зʼявились «сестри» із такою ж або співзвучною назвами, деякі з них згодом ліквідовувалися, натомість реєструвались нові. При цьому судна переходили від однієї до іншої спорідненої компанії, які виступали то власниками, то комерційними чи ISM-менеджерами і земснарядів.

Земснаряд Poseidon I (ІМO:7330064) у порту Лієпая, 2025 рік. Фото: Marine Traffic, фотограф AndrejS

У звіті про фінансову перевірку діяльності порту Калінінграда вказано, що «обслуговування глибин Калінінградського морського каналу здійснювала американська фірма «Экогидротехника ЛТД» (директор А.Бородін)», якій було виплачено 1,054 млн доларів у 1999 році. Компанія Ekohidrotechnika Ltd була зареєстрована у 1994 році агентською фірмою у штаті Делавер, законодавство якого дозволяє сховати реальних власників зареєстрованих в його юрисдикції осіб. А ось згаданий у звіті про перевірку порту директор Бородін – людина знакова.

Точніше, в цій історії два Александра Бородіна: Олександр (Aleksandrs) Вікторович Бородін (Borodins), 1957 року народження та його 44-річний син Александрс Бородінс (Aleksandrs Borodins), у цьому бізнесі також дружина Бородінса-молодшого – Каріна Бородіна. Різне написання прізвищ, повірте, не найбільша плутанина, але ми намагатимемось не перевантажувати текст і читачів зайвими подробицями за чверть століття існування цього бізнесу. В групі компаній Ekogidrotechnika прослідковується чіткий розподіл: Бородінс-молодший і його дружина керують/володіють переважно компаніями в Латвії, Бородінс-старший – в інших країнах.

На старій версії сайту групи повідомлялось, що «Ekohidrotechnika Ltd.» (тобто, та що в США) має самостійні структурні підрозділи в Росії, Україні, Литві, Латвії, Німеччині, Панамі та на Мальті.

Наразі «західна» частина схеми групи компаній Ekohidrotechnika (EHT Group) та її флоту виглядає так:

Пройдемось компаніями, які мають особливе значення для діяльності групи і мають активи.

Celleton Holdings Limited зареєстрована на Кіпрі у 2008 році, бенефіціарний власник – Александрс Бородінс, 1957 р.н., управляється секретарськими компаніями. Відповідно до актуальних даних бази IMO, Celleton Holdings Limited є судновласником двох земснарядів – Astra (IMO:8305767) і Poseidon I (ІМO:7330064), обидва ходять під прапором Saint Kitts and Nevis. За даними сервісу Marine Traffic, судна зараз перебувають в акваторії порту Рига.

Примітно, що в кіпрському реєстрі Бородінс вказаний як громадянин України з адресою проживання в Гамбурзі. При цьому наведені дані паспорта, виданого у 2013 році, свідчать на користь латвійського (дві латинські літери серії і сім цифр у номері, тоді як в українському старого зразка («книжечка») літери кириличні і шість цифр номера).

Є в Александрса Бородінса і український ІПН. Як і в його дружини Ніни Іванівни, уродженки Очакова Миколаївської області. На жаль, в публічному доступі інформація щодо Бородінса-старшого, за виключенням реєстрів, фактично відсутня – знайшлись одиниці повідомлень і зовсім відсутні фото, що може свідчити про зачистку інформації.

Крюінгова компанія ABC Crewing зареєстрована у 2010 році, як і абсолютна більшість латвійських компанії групи, має одну юридичну адресу в Ризі на вул. Лудзас, 2. Бенефіціарними засновниками є Ольга Кисельова та Каріна Бородіна (частки по 40%), а чоловік останньої – Бородінс-молодший з часткою у 20% є керівником і підписантом.

Про себе компанія повідомляє, що спеціалізується на відборі персоналу саме на технічний флот – днопоглиблювачі, нафтоналивні та хімічні танкери, балкери та інші суховантажі, в тому числі і для суден Ekohidrotechnika. Як видно з опублікованого на спеціалізованому сайті переліку моряків та фахівців, які скористались послугами агентства Бородінсів в останні два роки, переважна більшість – громадяни РФ.

За даними сайту компанії, за 15 років вона працевлаштувала 15 тисяч моряків різних спеціальностей на 50 суден.

У групі компаній EHT є й українська ТОВка – «Екогідротехніка Україна», зареєстрована в Одесі у жовтні 2012 року одеситкою Наталею Власовою, яка надає бухгалтерські послуги. У 2013 році Александрс Бородінс-молодший як іноземець намагався отримати дозвіл на працю на посаді директора цієї фірми, однак Одеський обласний центр зайнятості відмовив. Оскарження відмови дійшло до Верховного суду, який став на бік латвійця, однак, у 2014 році це, мабуть, вже не було актуально, і компанію переписали на кіпрську Perle Properties Ltd, оформлену на кіпріотів.

Одеська компанія вела прибуткову діяльність – передавала у фрахт українським компаніям судно-землесос «Ignis» (IMO: 6600620), що також залишило слід в судових справах через заборгованість орендарів. До 2015 року судновласником значилась американська Ekohidrotecnika Ltd. Саме вона, за даними ImportGenius, у 2013 році за допомогою cудна «Ignis» транспортувала продовольчі товари з України. І саме вона у 2016 році фігурувала у кримінальному провадженні щодо будівництва нового контейнерного терміналу в Одеському порту, що призвело до збитків у 2,4 млрд гривень та затоплення хвилелому в Чорному морі. Групу іноземних компаній СБУ підозрювала у виведенні коштів і фінансуванні «терористичних організацій ДНР/ЛНР», однак справа з часом заглохла.

У 2015 році реєстраційним власником судна «Ignis» стала кіпрська компанія Etrecat Limited, власником якої і нині значиться Александрс Бородінс-молодший. І того ж року, згідно з моніторингом Blackseanews, судно, в порушення законодавства України та санкцій ЄС і США щодо закритих портів окупованого РФ Криму, перебувало у порту Євпаторії протягом чотирьох місяців у два заходи. Ймовірно, розчищало фарватери та підходи до причалів порту, зазначають укладачі «чорного списку» порушників санкційних режимів щодо Криму.

Судно-землесос «Ignis» (IMO: 6600620) в Одеському порту. Photo: shipspotting.com, Photographer: Vladimir Knyaz

З того часу судно двічі змінило назву (Vyborgskiy-1, актуальне – Liman), прапор – на російський, судновласник, за даними ІМО, – той же, кіпрська фірма Etrecat Ltd, Бородінса-молодшого, але володіє ним (C/o) з 2021 року пітерське ТОВ «Бюро морских проектов и технологий», про яке ще згадаємо нижче. Воно ж є комерційним і IMS-менеджером судна. За даними Marine traffic, зараз Liman перебуває поблизу порту Азов (на Кубані), але дані АІС у акваторії Азовського і Чорного морів можуть бути скомпроментовані застосуванням росіянами GPS-спуфінгу для приховування заходів суден у підсанкційні порти на ТОТ України.

Бенефіціарним засновником латвійської компанії Ekohidrotechnika Latvia з моменту її реєстрації у 2014 році, одно