Спочатку цукор, тепер м’ясо і молоко?

29.10.2025, 17:10 33kanal.com

Експансія імпортного м’яса та молока вбиває в українців відчуття господаряПевно, ми будемо останнім поколінням, яке знає смак справжньої свинини. Хоча не виключено, що ми взагалі забудемо, що колись був такий смачний і доступний продукт, як свиняче м’ясо, сало та підчеревина. Її останнім часом навіть на містечкових базарах стали називати «генеральським салом» з відповідною до генеральських зарплат ціною.Всілякі біржові індекси, аналітику з тушками та напівтушками, коливаннями ринку та інфляцією залишу економічним експертам. Поговоримо по-простому. В Україні людям стало невигідно тримати свиней. Думаю, що є ще багато на Поділлі людей, які давали свиням їсти. Бо у кожному дворі було найменше двоє пациків.Брали так, щоб двох вигодувати до Різдва, а ще двох до Великодня. Середній стандарт був 180 кілограмів. Тоді, якщо правильно годувати свиню, сало та м’ясо найсмачніше. Тоді, коли готується казан свіжини, запах стоїть на все село…Такий смак зараз рідко де почуєш. Просто є дороге та несмачне свиняче м’ясо та сало, яке ми називаємо пластмасовим. Чому ж Україна втрачає таку стратегічну галузь, яка давала простим людям добрий підзаробіток? Чому ми стали підбирати по світу цих свинячих бройлерів без запаху та без смаку, вигодуваних якимись штучними біодобавками?Можливо, аж занадто стрімко увірвався у наш пострадянський розмірений ритм життя ринковий «хапок». І переважна більшість добросовісних сільських трудяг стали заручниками молодої генерації власників переробних підприємств, ринків і супермаркетів, які почали диктувати свою закупівельну ціну. З якої виробникові залишалося 5 копійок. А тут ще й якась періодична «чумка», котрої не можемо ніяк позбавитись і винищуємо поголів’я.Певно, занадто рано відпустила держава тваринництво у вільне плавання без системи гарантійних закупок із розумною ціною за м’ясо та молоко. Селянам переробники жорстко запропонували працювати собі у збиток… Коли люди зрозуміли, що на жодні їх, протести держава не звертає уваги, вони перестали тримати худобу.А поки налагодиться цивілізований процес виробництва та переробки тваринницької продукції, віддамо світовим виробникам те, що мали би заробити наші люди. Причому, везуть нам м’ясо та сало, яке умовно можна назвати свининою, але за «генеральською» ціною. Думаю, що в цьому неважко переконатися у будь-якому супермаркеті.Стосовно того, коли у нас належно налагодиться процес виробництва свинини, питання теж доволі туманне.Біда в тому, що синдром «все і відразу», на жаль, паморочить голову багатьом виробникам.В Україні наразі відпускна ціна на свинину в середньому складає 100 гривень за кілограм. А в сусідній Польщі — 54 грн. У Китаї — 62 грн. Взагалі, на кінець жовтня в жодній європейській країні ця ціна не перевищувала 75 — 80 грн. При їхніх зарплатах.У Китаї та Польщі — перевиробництво свинини. А ми, салоїди, втираємось біля м’ясних вітрин магазинів.І що робить тамтешня влада? Вона не залишилась стороннім спостерігачем. Влада в Китаї активізувала зусилля щодо стримування надлишкових потужностей, закликаючи великі фірми скоротити поголів’я племінних свиноматок й утримувати вагу свиней на рівні близько 120 кг.При обласних військових (державних) адміністраціях в Україні є керівні структури, які контролюють сільгоспринок. Очевидно, що ця структура мала би аналізували, прогнозувати та регулювати ринок так, щоб в першу чергу зацікавити місцеве населення виробляти більше сільськогосподарської продукції і цивілізовано забезпечувати нею, принаймні, регіональні потреби. Особливо, коли і земля, і погодні умови сприятливі для цього.На сьогодні Україна вже імпортує, крім м’яса, більше половини молочної продукції. Якимось чином наші переробні підприємства вже не можуть конкурувати із польськими виробниками молочки. Можливо, на рівні держави також варто подивитися, як там складається собівартість? Як так, що у нас ця продукція дорожча, ніж у європейських країнах? Можливо, не варто було пресувати людей ціною так, що вони повирізали худобу? Але що вже тепер розводити руками…Ми втрачаємо величезний ринок, який завжди давав прибутки Україні, котрі так потрібні саме зараз, під час війни. Ми втрачаємо відчуття господаря серед наших людей. А його повернути буде дуже важко. Хто за це відповідальний у державі?Анатолій ПетраченкоАвтор: Анатолій Жучинський