Як змінювався державний борг України протягом 30 років незалежності України

18.04.2024, 06:48 finance.comments.ua

Станом напочаток 2024 року Україна зіткнулася з вагомим зростанням держборгу, який тепердосяг $145,3 млрд. Ці цифри, оприлюдненіМіністерством фінансів, відображають складний шлях країни через фінансовівиклики, посилені війною та необхідністю відбудови інфраструктури.

Державний борг України (фото з відкритих джерел)

Якзмінювався борг української держави протягом понад 30 років незалежності, та щона цей показник найбільше вплинуло, розглянемо більш докладно у нашомуматеріалі.

Від"нульового варіанту" до боргових тягарів: Україна в перші рокинезалежності

У моментздобуття незалежності Україна стояла на порозі нової ери без жодногозовнішнього боргу, згідно з так званим "нульовим варіантом" розподілупасивів і активів СРСР. Проте, початок 90-х ознаменувався для молодої держависерією фінансових викликів: від хронічного бюджетного дефіциту до гіперінфляціїта відсутності досвіду в секторі міжнародних кредитних відносин.

Ринкові реформи,розрив економічних зв'язків із колишніми радянськими республіками, а такожпадіння виробництва – усе це призвело до катастрофічного зниження податковихнадходжень. Це, у свою чергу, скоротило бюджет на соціальні потреби тазаробітну плату працівникам державного сектору. У відповідь на ці виклики урядзвернувся по фінансову допомогу до зовнішніх кредиторів, що призвело дострімкого накопичення держборгу.

Зовнішнійдержавний борг зростав внаслідок позик від окремих країн, зокрема Росії, тачерез кредити Національного Банку. Але відсутність прозорого механізму оцінкикредитних проектів та корупційні схеми ускладнювали ситуацію. Для покриттяборгу за енергоносії, держава переносила заборгованість з приватного сектору насвої плечі, поглиблюючи фінансову кризу.

Постанова КМУвід 1995 року стала спробою впорядкувати хаос у сфері зовнішнього кредитування,обмеживши державні гарантії та розробивши інструменти боргової політики. Тим неменш, внутрішній ринок держпозик не розвивався, і частка зовнішнього боргу до1996 року досягла 80%.

Роль МФІ, такихяк Світовий Банк та МВФ, почала зростати, і лише за 1995 рік зовнішній боргзбільшився на $3,2 млрд. Такі дії були вимушеним кроком для виходу України нанові ринки позичкового капіталу, проте вони спричинили за собою зростанняборгового навантаження, з яким країні довелося боротися протягом наступнихдесятиліть

Новий етап уфінансовій системі України розпочався з введенням національної валюти, гривні,у 1996 році. Власна валюта дала змогу Україні розширити джерела кредитування,від міжнародних фінансових інституцій до випуску єврооблігацій та залученнякредитів від іноземних банків.

Проте, зростаннянапрямків фінансування не змогло змінити фундаментальної проблеми — нові позикийшли на погашення старих боргів, створюючи замкнене коло боргових зобов'язань.У 1997 році Міжнародні фінансові інституції стали основним джерелом позичковихресурсів, а кредити від урядів інших країн продовжували залишатися значнимборговим тягарем.

Таким чином, Державнийборг України досяг у 2000 році $15,2 млрд або48,8 % від ВВП країни.

Економічнівіражі України: від реструктуризації боргів до сировинної залежності

На зламітисячоліть, Україні важко було управляти гарантованим державним боргом, авиплати за кредитами під держгарантії значно обтяжували бюджет. Простроченіборги підприємств-позичальників, які не виконували своїх зобов'язань,підвищували фінансові ризики держави та її бюджету, приводячи до необхідностіпошуку нових шляхів виходу з боргової кризи.

Після періодунакопичення боргів та фінансових труднощів у 90-х, у 200-х роках Україна змоглазнизити свій державний борг до ВВП до 12% у 2007 році. Це було значнимдосягненням порівняно з 61% у 1999 році. Яким же чином вдалося досягти такогорезультату?

Зміни уфінансовій політиці та реструктуризація боргів, безсумнівно, відіграли свою роль.Але основну відповідь слід шукати в глобальних економічних тенденціях тогочасу. Висока кон'юнктура світових цін на сировину стала вирішальним фактором,що сприяв економічному зростанню України. Зростання експорту, особливо вметалургії та машинобудуванні, допомогло збільшити державні доходи і зменшитипотребу в зовнішньому кредитуванні.

Проте, цеекономічне зростання було здебільшого екстенсивним і базувалося на старомупромисловому потенціалі, що перейшов під контроль олігархічних структур післяприватизації. Відсутність інвестування в новітні технології та переоснащеннявиробництва зробили це зростання нестійким.

Світовафінансова криза 2008 року виявила всю крихкість такої моделі розвитку, іУкраїні довелося знову звертатися за підтримкою до міжнародних фінансовихінституцій. Країна опинилася перед новими викликами, пов'язаними з пошукомшляхів виходу з фінансової кризи та зменшенням залежності від зовнішньогофінансування. Історія повторилася: недалекоглядна боргова політика тавідсутність структурних реформ знову поставили Україну перед потребоюреструктуризації боргів і пошуком шляхів до економічної незалежності.

Дорога уборгову яму: як Україна опинилася в обіймах міжнародних кредитів

Українськаекономіка завжди була наче на мінному полі: один невірний крок, і можнапідірвати не лише сьогодення, а й майбутнє країни. Особливо це стало помітно уперіод урядування Юлії Тимошенко, коли за менш ніж 2 роки Україна залучилавражаючі $26 млрд від МВФ, Світового банку та інших кредиторів.

У 2008-2009 рокахпрограма "Stand-by"відкрила для країни фінансові потоки у вигляді $10,6 млрд, із яких перший траншу $4,5 млрд пішов на підтримку золотовалютних резервів Нацбанку. Що ж сталося зрештою коштів?

Проте гроші буливикористані з недалекоглядністю, адже значна їх частина пішла на порятунококремих банків, які вже балансували на межі банкрутства через свою сумнівнуполітику. Такий хід не сприяв зменшенню боргового навантаження, а скороченняекспортних доходів та уповільнення внутрішніх економічних процесів лишепоглиблювали проблему.

2010 рік принісдодаткових $14 млрд боргу, через кредити, залучені як урядом Тимошенко, так інаступним кабінетом Миколи Азарова, що прийшов до влади після президентськихвиборів. Хоча у 2011 році відбулося певне поліпшення, до 2013 року ситуація зновустала критичною. Попри 2 транші від МВФ на загальну суму $3,4 млрд, урядпродовжував накопичувати зовнішні та внутрішні запозичення, не зважаючи назростаючі фінансові ризики.

Але найбільшоюпомилкою, мабуть, стали "російські мільярди для Януковича", які незмогли стати дієвим інструментом вирішення економічних проблем. Замість того,щоб стати джерелом стабілізації, вони лише посилили вразливість економіки.

Пустадержавна скарбниця та спроби подолати фінансовий зашморг

На початку 2014року нова влада України зіткнулася з гігантським боргом у $73,23 млрд, у спадоквід "папєрєдніків". З цієї суми $27,83 млрд припадали на зовнішнізапозичення, прогнозами Міжнародного валютного фонду,може перевищити 100% ВВП до 2025 року. Ще пару років тому цей показник неперевищував 50%. Ця ситуація стала результатом значного фінансового тягарячерез війну, що негативно вплинуло на економіку країни.

З одного боку,зростання держборгу в абсолютних цифрах є результатом падіння економічноговиробництва, а не лише через збільшення боргових зобов'язань. З іншого –Україна вдалося залучити значні кошти у формі грантів, що дозволило уникнутикритичного зростання боргу в короткостроковій перспективі. Проте, попристабільний попит на облігації внутрішньої державної позики, більшість якихзнаходиться у власності НБУ, та низькі відсотки за міжнародними позиками,зовнішній борг залишається великим тягарем.

Платежі заєврооблігаціями наближаються, і без реструктуризації цього боргу, у 2024 роціУкраїні доведеться сплатити комерційним кредиторам значні суми, які можутьстати непосильними для країни, що і так знаходиться в умовах збройногоконфлікту.

Реструктуризаціяборгу є важливою частиною програми МВФ і, схоже, уряд почав переговори зкредиторами раніше запланованого терміну, щоб забезпечити стабільне фінансовемайбутнє для України.

Наразі, питаннядержавного боргу залишається одним зголовних економічних проблем нашої держави, від якого буде залежати економічнемайбутнє України.