«Швидка мода»: «дешева рибка…»?

29.04.2024, 11:46 grinchenko-inform.kubg.edu.ua

Як явище індустрії «швидка мода» виникла в Америці 1980-х. Недорогий, але трендовий одяг швидко з’являється на полицях магазинів і так само швидко зникає. Колекції часто базуються на стилях, які представляли тижні моди. Завдяки «Fast Fashion» звичайні споживачі мають змогу придбати модну новинку за доступною ціною.

Нині середньостатистична сучасна людина купує на 60% більше одягу, ніж робила це 15 років тому. Цей товар став доступнішим, з’явилися технології швидкого та дешевого виробництва, покращилися методи доставки, зрештою виник онлайн-шопінг. Бажане вбрання з подіуму вже не чекають місяцями, за тиждень-два після модної презентації воно з’вляється в крамницях відомих брендів. Покупців спокушають близькістю до «високої моди» за порівняно низьку ціну. Масово тиражуючи модні речі. До прикладу, компанія «Zara» виготовляє понад 11 000 одиниць убрання на рік, за середнього показника по галузі 2000-4000 одиниць. Звісно, споживачі купують цей одяг, бо хочуть бути в тренді, а приблизно через 2-3 місяці його вже не носять. Як немодний чи навіть «кринжовий». За статистикою, кожне п’яте викинуте в Німеччині вбрання – абсолютно нове. Просто втратило «модний чар».

Ми згадали компанію «Zara». Саме вона народжуючись проголосила: створить модний одяг та почне його продавати у своїх магазинах… вже за 15 днів. Коментуючи цю гучну заяву, газета «The New York Times» тоді оприлюднила словосполучення «швидка мода». Пояснивши його суть: продати нову концепцію стилю якомога швидше, перш ніж інший модний тренд отримає шанс.

На виробництво однієї сорочки потрібно 2700 літрів води, а однієї пари джинсів – 3781 літр. Приблизно 10% усіх світових відходів – одяг. Убрання з більш натуральних компонентів можна якось переробити без особливої шкоди для довкілля, чого не скажеш про синтетичний одяг. Використовуючи для текстилю дешеві токсичні барвники індустрія моди стала чи не найбільшою забруднювачкою світових запасів води.

Також майже завжди виробники одягу «швидкого стилю» використовують поліестр. За даними фонду Еллен Макартур, коли таке вбрання перуть чи й носять, воно втрачає мікроволокна. Які, проте, нікуди не зникають, а насичують смертоносним пластиком океани. У величезних обсягах – 500 000 тонн. Це як викинути в океан 50 мільярдів пластикових пляшок. Годі й гадати, які матимемо наслідки. Нині текстильний сектор використовує 15% світового пластику.

Наведена діаграма наочно представляє наскільки популярним стало використання поліестру в одязі за минулі роки. І це при тому, що синтетичні матеріали, з яких виготовляють більшість речей «швидкої моди», можуть розкладатися до 200 років.

Але навіть «натуральні» компоненти не убезпечують від проблем. Дешеву бавовну вирощують, затруюючи плантації значною кількістю пестицидів. Вже це збільшує ризики посухи, створює навантаження на водні басейни, посилює конкуренцію за ресурси між компаніями та місцевими громадами.

Чому виробництво одягу «швидкої моди» налагоджують саме в країнах Сходу? Бо там дешева робоча сила. Там не слідкують за перевіркою документації чи безпеки. За останні роки кількість жертв, спричинених жахливими умовами праці, не зменшилася, випадки обвалу чи займання будівель фабрик з виробництва одягу в Бангладеш та Пакистані періодично повторюються.

24 квітня 2013 року в Бангладеш стався обвал фабричного приміщення «Rana Plaza». На цьому екстремальному швейному виробництві люди працювали вдень і вночі. Хоча співробітники бачили тріщини в стінах і навіть повідомили про них адміністрацію, їх змусили продовжити працю, погрожуючи звільненнями. Трагедія забрала життя 1134 працівників, ще близько 2500 людей покалічила. І це лише один із багатьох трагічних випадків, зафіксованих на підприємствах «швидкої моди».

Творці документального фільму «Справжня ціна моди» показують, зокрема, якою небезпечною може бути робота з токсичними хімікатами. А ще зважмо на те, що такий одяг може виготовлятися руками дітей, бо за цим теж не слідкують.

Про те, як ця індустрія вбиває тваринний світ, є вже сотні публікацій.

По-перше, всі токсичні барвники та мікроволокна, що виділяються водними шляхами, поглинаються тваринами через харчовий ланцюг. А по-друге, ця мода використовує продукти тваринного походження – шкіру, хутро та вовну. І тому неминуче передбачає жорстоке поводження з тваринами. Деякі види хутра, що маркуються як штучні, насправді є справжнім хутром тварин, яке дешево виробляти на хутряних фермах.

Це бренди, які швидко й дешево відтворюють елементи дизайну від провідних будинків моди: «Zara», «H&M», «Topshop», «Esprit», «Primark», «New Look». Останнім часом до них приєдналися китайські гіганти «Temu» і «Shein». І стали серед найпопулярніших в онлайн-шопінгу. «Shein» очолює рейтинг як найменш прозорий бренд «швидкої моди» з точки зору стійкості, бо не ділиться жодною інформацією про виробництво та ланцюжок постачання. Цю компанію неодноразово звинувачували у тому, що вона надто вільно поводиться з особистими даними клієнтів, порушує умови праці та ухиляється від сплати податків.

Звісно, що після гучних скандалів деякі компанії «визнають свої помилки та беруться за голови». Як от «H&M». Компанія запустила колекцію екоодягу з натуральних тканин або з переробленого пластику. Споживачі тішили себе ілюзією, що купуючи вбрання з колекції «Conscious»» вони щось змінюють на краще. Але ні. Виявилося, що ця колекція містить синтетичних волокон на 10% більше, ніж лінія «швидкої моди». Також компанія паралельно випустила ще одну колекцію, не еко. Тобто покупці цього одягу за будь-яких умов монетизували в сам бренд, який наживається на дешевій робочій силі.

Якщо, дочитавши цей матеріал, у вас з’явилося бажання відмовитися від продукції «швидкої моди», зважте на декілька порад. Купуйте одяг екологічно чистих брендів, надавайте перевагу маленьким бізнесам, вживаним речам. Працюйте над капсульним гардеробом. Спробуйте давати друге життя старому вбранню. Обмінюйтесь одягом (у Києві є простори, куди можна занести старі речі і обміняти на інші або ж на книгу). А якщо потребуєте вбрання для разової особливої події, беріть його в оренду.