Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Багатодітна волинянка Тетяна Лавренчук із села Старосілля Колківської тергромади на початку повномасштабної війни відправила до війська трьох синів – 29-річного Романа, 25-річного Ігоря, у якого є дружина й дитина, та 21-річного Олександра.
Як розповіла жінка Суспільному, середній син Ігор 3,5 роки був в АТО і з початком повномасштабного вторгнення пішов воювати знову, тому обидва брати пішли слідом за ним.
Спершу чоловіки стали на захист країни поблизу українсько-білоруського кордону, а згодом їх разом відправили на схід. "Одне не те що радує, а просто... що вони разом. Я їх прошу – за малим дивіться", – сказала Тетяна Лавренчук.
На зв'язок сини, каже жінка, виходять самостійно: часом телефонують, частіше переписуються через мобільні додатки.
"Молюся лягаю спати, встаю молюся, ходжу молюся, думаю буде все добре. Зранку просинаюся і дзвоню до сестри Наташі, яка за кордоном, і до невістки. Це мій обов’язок. І тоді питаю невістки чи Ігор дзвонив. Того що жінка – мусить чоловік дзвонити - і я від неї взнаю, що там хлопці", – говорить волинянка.
Сини Тетяни – кухарі. Зі слів волинянки, Роман та Ігор до військової служби працювали кухарями-піцейолами.
"Саша менший – тяжка атлетика займався, по області займав 1-2 місця, Ігор технічним моделюванням займався, так само займав перші місця, Рома: горджуся своїми дітьми. Скоріше б війна закінчилась, додому поприходили", – каже жінка.
Зараз у хаті Тетяна Лавренчук залишилась із 14-річною донькою і домашніми тваринами. З її слів, собака Байрактар та інші собаки і коти дуже люблять її хлопців. Щодня працює, сама доглядає господарство і вирощує квіти, каже Тетяна, щоб було з чим зустріти синів і односельчан-військових у день перемоги.
"Хлопці кричать на мене – нащо ти мама садиш, що вам багато двом не треба, але я ж собі то думаю, що вони поприходять скоро. І мені треба буде всім дати, всім помогти. Пироги з дому вони дуже люблять, заказують, дзвоню питаю – хлопці, що ви хочете. То ковбаску, то котлету, то голубці, солодке вони в мене люблять", – зазначила волинянка.
Найбільше хвилювань, розповідає мама синів, вечорами й у ті моменти, коли довго немає звістки від хлопців. Щоб відволіктися від тяжких думок – створює картини і працює з пластиліном.
"Ввечері помолилась – можна малювати, вишивати, читати, просто берегти себе, бо наші діти хочуть бачити нас здоровими. Для моїх синів дуже важливо, щоб я не хворіла, була здорова і вони дуже задоволені, що я таким займаюся", – сказала жінка.
Тетяна Лавренчук створила кілька десятків картин, дарує їх рідним і друзям, бере участь у місцевих творчих конкурсах, фотографує нові роботи і надсилає світлини своїм хлопцям. У кімнаті влаштувала невелику виставку картин, зберігає їх поруч із нагородами і дитячими знімками синів. Говорить: чекає їх з нетерпінням у рідному домі.
Усього в Старосіллі орієнтовно 450 дворів і більш як півтори тисячі мешканців. Зі слів старости Віктора Регешука, понад сотня місцевих чоловіків – у війську.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Я - солдат