Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Україна в заручниках олігархів. Сільське господарство

agro.comments.ua

 Україна в заручниках олігархів. Сільське господарство

У 2021 році Українаекспортувала аграрної продукції на 27,8 млрд доларів, що склало 41% загальногоекспорту. Але це показники не стількидля України в цілому, скільки офіційний результат роботи кількох олігархічнихкланів, під контролем яких перебуває значна частина аграрного сектору. На внутрішньому ринкувпроваджена мережана модель, за якої правила гри встановлюють великіфінансово-промислові групи та корпорації. Така ситуація не дуже корисно впливаєна українську економіку та якість життя громадян. Кому належить сільське господарство в арго Україні Тотальні зміни у аграрному секторі України почались у1990 році, коли влада ще УРСР вирішила відмовитися від моделі колгоспів тарадгоспів. Створили інститут приватної власності на землю. К 2002 року вУкраїні функціонувало 43 тис. фермерськихгосподарств, більше 9 тис. господарських товариств, 4 тис приватнихпідприємств, 2 тис кооперативів та лише 570 підприємств державної формивласності. Тоді колгоспи та радгоспи скасували, проголосили ринкову економіку,а людей базовим знанням з ринкової економіки не навчили. Частина аграрнихземель прийшла в занепад. Деякі нові фермери не змогли наладити роботу, тому щорадянська модель заготовчих баз перестала існувати, а здібності налагодити новіекономічні зв’язки зі споживачами(магазинами, заводами, сферою суспільногохарчування) мали не всі. Розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів,впровадження нових, умовно ринкових моделей в аграрній сфері супроводжувалосьтими ж процесами, що й переділ колишньої державної промислової власності.Здебільшого, впливовими гравцями у сільському господарстві, секторіпродовольчого експорту та внутрішньому ринку стали ті, хто мав відношення докорумпованих чиновників, правоохоронців, фінансово-промислових груп. Але в сільському господарстві процеси були не настількируйнівними та фатальними, як у інших галузях. Через менталітет та культуруукраїнської сільської місцевості усі аграрні потужності України не вдалосьпоставити під контроль кількох фінансово-промислових груп. В 90-ті й пізніше вУкраїні існували можливості для саморозвитку в аграрній сфері. В принципі,гарно працюючи на землі деяка кількість українців змогла підвищити рівень життята стати впевненими представниками середнього класу. Вдалося зберегти розвинутітрадиції, коли люди вирощують для себе екологічно чисті фрукти та овочі, щопозитивно впливає на загальний рівень здоров’я нації. Проте, в динаміці тренди були не надто оптимістичні. Маркерамитого, що умовне переведення українського сільського господарства в простірринкової економіки було не зовсім тім, про що розповідали суспільству влада табізнес, є кілька показових криз. Це ситуація початку 90-х, коли в "житниці Європи" Українібув гострий дефіцит власних продуктів харчування а ринок заполонилинизькоякісні іноземні товари з великої кількістю консервантів та шкідливих дляздоров’я речовин на кшталт Е-ххх. Ту ситуацію подолали після того, як у ЗМІз’явилось багато публікацій по темі та люди почали шукати натуральні вітчизняніпродукти. Це відома криза дефіциту гречки – у часи Ющенка був період, що їїмайже не було на ринку. Тоді в маючу великі власні аграрні потужності Українуімпортували китайську гречку, а народ за високу ціну з гумором називав цейпродукт "гречана ікра". Це багато епізодів картельних змов великих виробниківпродуктів, коли створювали штучний дефіцит та реалізували деякі продуктихарчування за захмарними цінами. Одночасно з цими дивними явищами, постійно луналискандали навколо того, що місцеві авторитетні клани реалізують сумнівні схемидля заволодіння великими площами землі та стають латифундистами у самомупоганому значенні цього слова. Подекуди, нові магнати пробували перетворитисільське населення у кріпаків. "Продукти сільського господарства — це приблизно 20% ВВПУкраїни, велика частина врожаїв йде на експорт, тому у цій галузі сформуваласьціла плеяда олігархів, – каже "Коментарі" соціолог Сергій Штепа. – Повногофеодалізму в нас не з’явилось, але є феодальні пірамідки по областях. На Півдніу жителів сільської місцевості взагалі не має прав, біля Києва ще хоч якосьможуть за себе постояти. В цілому, аграрні бізнесмени стали фактично володарямиобластей, відбулось зрощення олігархів та силовиків. Сьогодні у Вінницькій таЧеркаських областях не можливо щось сказати проти "МХП" Косюка, а в Полтавській– проти групи "Кернел" та групи "Приват". З’явилась нова тенденція: на вибораху місцеві громади аграрні олігархи фінансують виборчі кампанії, до владиприходять люди, які захищають інтереси аграрних олігархів, а не громади". За даними 2021 року, в Україні є 60 млн га землі, з яких42,7 млн га – землі сільськогосподарського призначення. 40% цих площ складають безціннічорноземні ґрунти. Станом на 2021 рік, 31 млн га сільськогосподарських земельперебувало у приватній власності, 10 млн га – у державній. Самим багатим аграрним бізнесменом України вважаєтьсяАндрій Веревський, якому офіційно належить 39,9% прав на найбільший аграрнийхолдинг країни "Kernel", який оперує 558 тис. га землі. Як підприємець Андрій Веревський почав зростати одразу зпозиції заступника гендиректора полтавської філії державного монополіста "ХлібУкраїни" завдяки батьку, який у 90-ті був близьким до лідера Соцпартії тих років, екс-спікера Верховної Ради ОлександраМороза. Той надавав протекцію родині полтавських починаючих агробізнесменів.Стався скандал через захоплення заводу "Соняшник" звикористанням адмінресурсу. Чиновники, які сприяли "молодому магнату" у тійісторії згодом перетворились на впливових бюрократів Полтави. Потім АндрійВеревський кілька скликань був депутатом ВР, дивним чином саме його компанія уті часи дозволяла собі ігнорувати державну політику з квот на експорт аграрноїпродукції. А також, отримувала ті самі квоти в умовах, коли інші виробники, у яких не було адмінресурсу,квоти не отримували. Можливо саме завдяки сприянню топ-посадовців, "Kernel" перетворилась на потужну корпорацію, яка має не тільки землю, а й власнізаводи, транспорт, фінансові структури, логістичні ресурси для експорту. Компанія "Kernel" зареєстрована у Люксембурзі, а її власникАндрій Веревський в усіх реєстрах вказаний як мешканець швейцарськогомуніципалітету Рю де Шатійон, де й мешкає вже багато років. Чомусь в часи модина усілякі "батальйони "Монако", ні в кого зараз не виникаєбажання включити його у склад якоїсь "Женевської територіальної оборони". Оскільки Люксембург відомий як фінансово-офшорний центр,виникає питання щодо сплати податків в повному обсязі з прибутків, які компаніяотримує з експлуатації українських земель. Тут є ознаки колоніальної моделі:фірма та її власник є резидентами європейської країни, відбудували потужнукорпорацію в Україні та використовують нашу країну виключно як джерелоприбутків. Наслідки такого ставлення до держави можна побачити у ЧорноморськуОдеської області, де розпилили на металобрухт верстата Іллічівськогосудноремонтного заводу та перетворили частину його площі на зерновий термінал –у часи, коли країна потребує відновлення власного торгового флоту. Другу сходинку у рейтингу аграрних магнатів посідає ОлегБахматюк, який також починав з протекції колишніх правоохоронців,чиновників та людей, знайомих з кримінальним світом. Його компанія Ukrlandfarming оперує 470 тис. га землі у 22 областях України. Шлях усільськогосподарські олігархи у цього підприємця почався з непрозорих операційз газом у Івано-Франківській області, фінансових оборудок під прикриттям місцевогодепутатського мандату й операцій з повернення ПДВ. Також були у біографіїБахматюка багато кримінальних проваджень, переховування від правоохоронців уРФ, операції з перепродажу акцій облгазів Дмитру Фірташу. Аграрний бізнес Бахматюк почав розвивати з купівліпташиної фабрики "Авангард". Ривок на лідерські позиції в цій галузі вінздійснив у часи Януковича, вважається, що не без допомоги Юрія "Єнакієвського" Іванющенко та Олександра Януковича.Нові аграрні бізнесові потужності Бахматюк використовував й для схеми зповернення ПДВ через фіктивний експорт. Також деякі висувають претензії до Бахматюка черезсвоєрідну корпоративну культуру в його аграрній корпорації, та екологічні злочини. Неодноразово були скандали,що відходи з пташиних фабрик Бахматюка викидають просто неба поблизу населенихпунктів, де все це гниє, смердить та створює локальні екологічні лиха. Також неслід забувати численні скандали навколо того, що більшість промислових курокколють антибіотиками, годують добавками для набору ваги, внаслідок чогоспоживач отримує не дуже корисний для здоров’я продукт. Це стосується не тількиБахматюка, а й ситуації на ринку фабричного пташиного м’яса та яєць в цілому. Ймовірно, Олег Бахматюк не знайшов спільної мови з новоювладою, оскільки у 2022 році значно поживішали розслідування щодо можливих банківськихмахінацій аграрного олігарха. З’являються розмови, що з метою відшкодуваннязавданих Україні структурами Бахматюка збитків може відбутися націоналізація йогоаграрної імперії. На відміну від Бахматюка, Юрій Косюк, власник третьоїнайбільшої аграрної корпорації України "Миронівський хлібопродукт", яка оперує368 тис. га, не помічений у конфліктах з Офісом президента. Але це теж дужепоказовий аграрний магнат. Його успіх пов’язують з співпрацею з багаторічнимміністром сільського господарства України Юрієм Мельником та вмінням одночаснонаходити спільну мову з умовними політичними противниками на кшталт ВіктораЯнуковича, Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка. "Золоті часи" для Косюка були у2014 році, коли його призначили керувати силовим блоком вадміністрацію новообраного президента Петра Порошенка. Під час недовгого, алеплідного перебування на держслужбі, корпорація Коюска отримала рекордневідшкодування ПДВ. Тобто, діячі на кшталт Косюка та Бахматюка шляхом нехитрихоперацій отримують кошти платників податків з держбюджету. До речі, компаніяКосюка, як й в його колеги по галузі Веревського зареєстрована в офшорі – на Кіпрі. Діяльність Косюка є ще одним непрямим доказом версіїтого, що Порошенко, Турчинов та їх партнери здали Крим та Донбас росіянам затаємними домовленостя
  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
25 лютого 2024