Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Останні тижні багато спілкуюсь з людьми, що знайшли прихисток у Вінниці.Запитую чим їх дивує та чіпляє наше місто. Хочу поділитись з вами відповідями.Найчастіше люди вражені кількістю зелені в місті: сквери, парки, просто галявини, Вишенське озеро, Лісопарк, лікарня Ющенка. Навіть центр – теж із деревами.Один боєць із Миколаєва казав, що ходить до нашого парку дивитись на дуби, вражений, що серед міста вони ростуть такі великі й старі.Ще момент – компактність. Можна пішки пройтись з роботи-додому. Ну й стосовно громадського транспорту – він ходить справді про графіку й на нього можна розраховувати.Практично всі звертають увагу на доглянутість міста: в нас чисто, в квітах, охайно. Люди чемні та привітні. Як сказала пара з Миколаєва: видно, що Вінницю люблять.Був один відгук сестер з Харкова, що мене вразив. (Бо якось сприймаю це наче належне).Вона каже – у вас так птахи співають! Всюди! Не тільки у парках чи лісі. А навіть просто у місті. Я бачила їх по-дитячому захоплені очі від того, як вони розповідали про спів пташок.Ще один боєць зі Знам’янки був в шоці, що дуби у Вінниці мають імена та охоронний статус. Казав повернеться додому після війни і теж буде клопотати аби там так зробили.А ще вражають наші дворики. Багато хто порівнює з одеськими. Та коли я кажу що Вінниця старша за Одесу на чотири сотні років – люди в шоці.Люблю своє місто та щаслива бути амбасадоркою Вінниці!Людмила Паламарчук
