Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Як Спільна аграрна політика ЄС допомагає зберігати пасовища: досвід Швеції для України

lb.ua

Як Спільна аграрна політика ЄС допомагає зберігати пасовища: досвід Швеції для України

Спільна аграрна політика (САП, англійською – Common Agricultural Policy, CAP) – це система спільних правил і фінансової підтримки сільського господарства в Європейському Союзі. Вона покликана підтримувати доходи фермерів, забезпечувати продовольчу безпеку, сприяти розвитку сільських територій і заохочувати відповідальне використання природних ресурсів.

Аграрна політика ЄС поступово змінювалася. Якщо спочатку основну увагу приділяли виробництву продовольства та доходам фермерів, то згодом важливішими стали захист ґрунтів і води, протидія зміні клімату та збереження біорізноманіття.

САП поєднує базові вимоги до ведення господарства з фінансовими стимулами. Фермери повинні дотримуватися встановлених правил, зокрема щодо охорони довкілля та добробуту тварин. Водночас за певні додаткові природоохоронні практики вони можуть отримувати підтримку через довгострокові агроекологічні заходи.

Наприклад, це може бути зміна строків скошування, щоб дати птахам можливість вивести потомство, відновлення водно-болотних угідь або застосування практик, які допомагають зберігати ґрунти й біорізноманіття.

Для пасовищного тваринництва важливий принцип: правильний випас у правильному місці та з належною кількістю тварин. Надмірне навантаження може призводити до деградації рослинного покриву, а повне припинення господарювання – до заростання відкритих луків і втрати середовищ існування лучних видів.

Швеція вступила до Європейського Союзу у 1995 році. Досвід країни показує, що європейська інтеграція відкриває нові можливості, але водночас вимагає адаптації від фермерів.

Бенгт Йонссон, агроном Шведської ради з питань сільського господарства, розповів, що після вступу шведські виробники зіткнулися з посиленням конкуренції. Особливо складним цей період був для сектору тваринництва: місцевим виробникам м’яса довелося конкурувати з імпортною продукцією. За словами експерта, приблизно за п’ять-десять років ситуація стабілізувалася.

Водночас змінювалися й пріоритети аграрної політики. Поряд із підтримкою доходів фермерів дедалі більшого значення набували кліматичні цілі, допомога молодим фермерам, здоров’я тварин і безпека харчових продуктів.

Додаткові виплати, спрямовані на підтримку пасовищ, допомогли стабілізувати їхню площу. На відміну від орних земель, площа яких поступово скорочувалася, динаміка пасовищ після запровадження відповідних механізмів була стабільнішою та мала тенденцію до зростання.

Цей приклад показує, що фінансова підтримка може впливати на рішення фермерів і допомагати зберігати землі, важливі для пасовищного тваринництва. Водночас йдеться не про автоматичний ефект самого вступу до ЄС, а про значення конкретних інструментів аграрної політики.

Шведська система також передбачає підтримку молодих фермерів, інвестиції в господарства та допомогу для ведення сільського господарства в регіонах із менш сприятливими природними умовами. Отже, підтримка охоплює не лише виробництво, а й умови, необхідні для довгострокового існування господарств.

Україна ще проходить шлях до членства в ЄС, тому європейські механізми не можна автоматично переносити на українські господарства. Майбутні програми підтримки залежатимуть від рішень щодо їхнього впровадження в Україні. Проте підготовку можна починати вже зараз.

Ми в Екодії бачимо п’ять практичних кроків для фермерів:

Зареєструватися в Державному аграрному реєстрі (ДАР). Це важливий крок для участі в програмах підтримки, якщо господарство відповідає їхнім умовам.

Провести аудит земельного банку. Важливо знати межі ділянок, їхній правовий статус і спосіб використання.

Визначити цінні природні території. Звернути увагу на пасовища, схили та місця, де потрібні буферні смуги для захисту води й ґрунтів.

Вивчати інструменти екологічно орієнтованої аграрної політики. Розуміти, які природоохоронні практики можуть бути корисними для господарства та які вимоги з ними пов’язані.

Оцінювати ресурси господарства й користуватися допомогою аграрних дорадників. Це дає змогу краще планувати використання земель, утримання тварин і майбутні витрати.

Для фермерів, які займаються пасовищним тваринництвом, особливо важливо розуміти стан своїх земель і можливості їхнього сталого використання.

Українське сільське господарство має значний потенціал у рослинництві, однак розвиток аграрного сектору не повинен відбуватися коштом втрати цінних природних територій. Пасовища забезпечують кормову базу для тварин, підтримують біорізноманіття та допомагають ґрунтам утримувати вуглець і вологу. Їхнє розорювання означає втрату не лише кормових угідь, а й важливих екосистемних функцій.

Досвід Швеції показує, що фінансові інструменти можуть сприяти збереженню пасовищ, якщо вони враховують потреби фермерів і особливості земель. Для України важливо розвивати таку аграрну політику, яка підтримуватиме життєздатність господарств, заохочуватиме відповідальне використання природних ресурсів і створюватиме умови для сталого тваринництва.

Автор: Ірина Ляшук, фахівчиня зі збереження екосистем ГО “Екодія”

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
21 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин