Без грошей, без моря, без визначеності: що чекає на український агробізнес?

08.11.2026, 09:33 lb.ua

Останні 20 років український аграрний сектор розвивався як експортноорієнтований. 70 % вирощеної в Україні продукції експортували, говорить міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. У 2021 році був піковий показник — Україна експортувала продукції на 27 мільярдів доларів. Майже 90 %агропродукції завжди йшло морськими шляхами.

З початку повномасштабного вторгнення для експорту використовували обмежену кількість портів — переважно чорноморські глибоководні порти Одеської області. Але з серпня 2026 року — через прицільніросійські удари по суднах та портовій інфраструктурі — заблоковані і вони.

Експорт здійснюється альтернативними сухопутними шляхами, які, стверджує міністр, дають максимум половину потрібних обсягів.

«За підсумками вересня ми мали до 50 % від необхідного обсягу експорту іншими шляхами, не через глибоководні порти. За 27 днів жовтня — 47 %. Об'єктивно це підтверджує, що 50 % — це максимум. Якщоне буде додаткових форс-мажорів, коридор становитиме 45–50 %, не більше», — відзначив Тарас Висоцький.

Приблизно половина експорту зараз іде Дунаєм, половина — залізницею, на автотранспорт припадає лише 3-4 % через надто великі витрати, розповів урядовець.

«Але й ці обсяги менші, ніж у 2022–2023 роках, бо тоді не було таких масованих атак на дунайську логістику. Кожен із цих напрямків може забезпечити не більше ніж 20–25 % спроможності портівВеликої Одеси», — зауважив очільник Мінагро.

І ця ситуація, додає засновник і голова «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса, кардинально відрізняється від тієї, яка була на початку повномасштабного вторгнення, колиробота морських портів теж була паралізована.

«Тоді світ раптом усвідомив, наскільки залежить від української аграрної продукції. Німці, які звикли їсти сосиски з гірчицею, раптом виявили, що 50 % гірчичного зерна надходило з України. І такихприкладів величезна кількість.

До того ж у 2022 році Україна вже була потужним експортером, а аграрний сектор мав фінансову подушку, сформовану попередніми роками. Крім того, шок для світового ринку спричинив різке зростанняцін на зернові: пшениця подорожчала приблизно з 220–230 доларів до 500 доларів за тонну. Це частково компенсувало логістичні проблеми. Серед конкурентних переваг України традиційно була дешевадоставка продукції до морських портів. У 2022 році вона зникла, але високі світові ціни дозволяли компенсувати значне подорожчання логістики», — пояснює бізнесмен.

Сьогодні ж підвищення світових цін до 300-400 доларів за тонну, на яке розраховували українські аграрії, не відбувалося, констатує Алекс Ліссітса: на світовому ринку залишилися ще попереднізапаси, та й в Австралії і Південній Америці видався врожайний рік.

Крім того, країни-імпортери, на кшталт Туреччини та Єгипту, від яких Україна очікувала тиску на Росію для розвʼязання проблеми морського експорту, жодним чином на ситуацію не вплинули.

А тривала логістика, зауважує Алекс Ліссітса, вбиває якість сировини.

«Якщо зерно йде місяць-півтора у вагонах до Дунаю або через Польщу, то ми відправляємо продовольчу пшеницю, а на місці отримуємо вже фураж. Формально ми не виконуємо умов договору.

З цими проблемами ми стикаємося майже постійно, тому що до Констанци зерно у вагонах йде плюс-мінус місяць. До Дунаю так само проблемно. Якщо взяти шлях до Гамбурга чи Бремена — це півтора місяцяз величезними проблемами», — скаржиться бізнесмен.

«Чи є десь в Європейському Союзі приклад, коли ти, вирощуючи продукцію з доданою вартістю, мав би їхати 1500 кілометрів? Відправити контейнер із Харкова в Гданськ чи в Констанцу і при цьомузалишитися конкурентоспроможним?» — заявив міністр агрополітики Тарас Висоцький. Без морської логістики, на його думку, експорт агропродукції на повну силу не запрацює.

Зі зберіганням врожаю в Україні немає проблем — держава пропонує і стаціонарні елеватори, і тимчасові місця (так звані «рукави»). Цих потужностей мало би вистачати, щоб більшість продукції можнабуло зберегти належної якості, запевняє міністр. До того ж частину кукурудзи, скоріш за все, збиратимуть вже навесні.

Але проблема в тому, що більшість продукції зберігають на елеваторах, які також є обʼєктами атак, зауваживТарас Висоцький.

Зазвичай аграрії засівають третину площ (приблизно 7 мільйонів з 20) восени і дві третини — навесні, зауважує міністр аграрної політики та продовольства. Тож, підсумки осінньої кампанії вже можнапідбивати.

«По ріпаку площі будуть навіть на кілька відсотків більші. По пшениці, схоже, буде на 15 % менше. Ще тиждень досіватимуть. Але осіння посівна відбулася, і на досить високому рівні, з огляду на всіобставини. Певного запасу на неї вистачило», — розповів деталі Тарас Висоцький.

А от весняна посівна кампанія, за його словами, стане справжнім викликом: площ більше, коштів відповідно треба більше, експорт не збільшується і не пришвидшується, запаси зменшуються.

«Цього року залучено на 35 млрд грн кредитних ресурсів більше, ніж минулого на аналогічну дату, зокрема за програмою „5-7-9». Але це кредити під віру в те, що вдасться реалізувати продукцію, якапішла в заставу», — додав міністр.

Залучити додаткові кредити перед весняною кампанією, за його словами, буде складно.

«Можливо, це буде ще 10–15 млрд. Навряд чи більше. На осінню посівну цей інструмент допоміг, але він стає обмеженим. За такого моделювання, думаю, що на 5 мільйонів гектарів — десь на половинувесняної посівної — коштів може не вистачати», — припускає Тарас Висоцький.

За словами голови «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекса Ліссітси, сьогодні вже можна сказати, що весняна посівна кампанія пройде під знаком жорсткої економії.

«В аграрному бізнесі підготовка до наступного року починається задовго до весни. Орієнтовно до 1 грудня компанії визначаються зі структурами посівів. Можу сказати, що наступного року використаннядобрив скоротять на 40 %, від оригінального гібридного насіння ми перейдемо до менш ефективного, від оригінальних засобів захисту рослин до генерики, яка дешевша. Головна мета — максимально знизитисобівартість продукції, — каже Алекс Ліссітса. — Тому що минулого року ціна палива становила 7 % собівартості, зараз — 23 %. 40 гривень за літр дизпалива минулого року проти 110 гривень цього.Ціна на паливо зросла втричі, а на продукцію впала. Зменшення використання добрив, засобів захисту означає, що врожай буде меншим. Ми впадемо суттєво».

Березень, на його думку, буде контрольною точкою щодо того, скільки продукції вдалося реалізувати, чи працюють морські порти, які культури доцільно буде сіяти. А от, чи залишиться агросекторУкраїни глобальним гравцем, стане зрозуміло десь в червні, припускає Ліссітса.

За підрахунками Мінагрополітики, Україна може недоекспортувати агропродукції на 10 мільярдів доларів. Аграріям бракує оборотних коштів. Особливо важко малим фермерам, додає президент ГО«Асоціація фермерів та приватних землевласників України» Віктор Гончаренко.

За його словами, низька врожайність кукурудзи (тонна-півтори замість звичних 10 тонн з гектара) — а це основна культура і у великих підприємств, і у дрібних фермерських господарств — покриє лишевитрати на пальне під час збирання й перевезення врожаю. Й ті кошти заморожуються, доки сировина залишається у зерносховищах.

Урядові кредитні програми, як зазначив міністр агрополітики Тарас Висоцький, мають обмежений ресурс і майже вичерпані.

«Аграрку» активно кредитують комерційні банки, наголосила колишня заступниця Голови Національного банку України Катерина Рожкова, — агросектор посідає третє місце в кредитному портфелібанків. Але зараз фінансові установи, за її словами, підвищили кредитні вимоги і вже говорять про потенційне підвищення вартості кредитування.

«Це все не від гарного життя. Немає, на жаль, страхування або компенсаційних програм, які би захистили виробника і малого, і середнього, і сам банк. Але є величезна кількість інструментів як усамих банків, так і у Національного банку.

Якщо б підлаштувати вимоги, зокрема європейські, які висуваються до банків, до сьогоднішньої ситуації, враховуючи величезний запас капіталу (навіть попри 50 % оподаткування банківського сектору),це дозволило б банкам збільшити кредитування в рази, не стикаючись з труднощами», — зауважила фахівчиня.

Також у ситуації з кредитуванням агробізнесу, вважає Катерина Рожкова, допомогли б портфельні гарантії.

«Я розумію, що в держави обмежені можливості, але в нас є представники міжнародних фінансових організацій, які, мені здається, в цій ситуації мають подивитися комплексно на проблематику і,можливо, трошки розширити свої спроможності, допомагаючи нашому агросектору разом з фінансовим сектором подолати ці труднощі», — відзначила Рожкова.

Голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі бачить розвʼязання проблем з експортом, зокрема, у розвитку альтернативних логістичних маршрутів.

«Сухі порти, перевалка через вузьку колію, продовження колії якомога далі, розширення коридорів, спрощення митного оформлення — це те, що може дати результат за умов блокування морських портів. Ібудувати ці спроможності слід у максимально тісній співпраці з Європейським Союзом, — каже бізнесмен. — Не варто думати, що війна закінчиться вже завтра. Така ситуація може тривати ще довго. Арозбудова нової логістики — частина нашої стійкості. Використовувати її можна буде і після війни. Принаймні продукцію з західних і центральних регіонів можна було б вивозити залізницею. Це буде нашастійкість і перевага».

Однак на це все одно потрібні роки, зазначає очільник Мінагрополітики Тарас Висоцький.

«У 2022 році рахували: на інфраструктурний залізничний проєкт потрібно в кращому разі 10 років. Країни Балтії у 2004-му чи 2005-му домовилися відмовитися від широкої колії й побудуватиєвропейську, і за 20 років так і не побудували. На широку колію через Польщу з України до Балтії, за прорахунками, потрібно сім років плюс проєктна документація, — розповів міністр. — Меніздається, що більш ймовірно — і хочеться в це вірити, — що наш military-tech знайде рішення: коридори прикриття, щоб 90 % збивати і ходити морем. І вкласти в це максимум ресурсу. Це буде швидше, ніжусе