Мінус $500 млн на місяць. Що втрачає Україна через блокаду портів

12.10.2026, 07:15 lb.ua

Пане Олеже, як оцінюєте цьогорічний урожай і ситуацію, що склалася з його вивезенням?

Врожай цього року непоганий попри не зовсім сприятливі погодні умови. Можемо прогнозувати, що вийдемо приблизно на показники минулого року.

Коли працював глибоководний коридор Одеси, ми традиційно експортували близько 5–5,5 мільйонів тонн щомісяця протягом року. Зазвичай основні культури вивозилися навіть до кінця маркетингового року,до червня, щоб підготувати базу для нового врожаю. Тобто за 11 місяців вивозили до 55 млн тонн урожаю. А зараз у серпні було повне просідання експорту – 1,7 мільйона тонн. Вересень показав певнезростання порівняно з серпнем, альтернативними шляхами (залізницею через західні переходи і через порти Дунаю, пункти перевантаження Рені та Ізмаїл у напрямку Констанци) відвантажили 2,4 млн тонн:майже 45 % від того, що ми традиційно експортували. Ми в ситуації, коли половину збіжжя, яке вже є чи буде зібрано, не можемо експортувати.

Якими будуть наслідки?

Перше — це фінансова складова на макро- і мікрорівні. Підприємства втрачають ліквідність, бо коли продукцію продавали, це забезпечувало виплату зарплат, орендної плати, податків до кінця року.Планувалася весняна посівна, закупівля палива, добрив, техніки, засобів захисту рослин, насіння… Зараз таких ресурсів немає, тому що половина обсягу, яку ми можемо експортувати, — це половина потребиаграрного сектору, щоб забезпечити свою ліквідність.

Водночас держава недоотримує валютну виручку: недобір становить до 500 мільйонів доларів на місяць. Кожен місяць обмеженого експорту нашої продукції — це критично і для господарств, і дляекономіки країни.

Тож компанії зайняли позицію максимальної економії. Зрізають усі капітальні інвестиції, щоб забезпечити собі стійкість на якнайтриваліший час. Швидкого виходу з цієї ситуації немає. На початкуцієї кризи ми розглядати три сценарії: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. І зараз ми на етапі змін, які суттєво впливатимуть на фінансовий стан господарств, на кількість іструктуру посівних площ під час весняної посівної, бо компанії будуть економити, обирати найбільш продуктивні регіони для посіву. Може змінитися й набір культур.

Збільшення вартості добрив, пестицидів і їхня менша доступність теж призведуть до зменшення посівів. У підсумку виростимо менше зерна. Найбільше хотілося б уникнути банкрутства господарств.

Що може витягнути ситуацію хоч частково?

Є певний потенціал для збільшення експорту, коли підніметься вода в Дунаї і туди будуть заходити судна з більшою тоннажністю. Хоча оптимізму не додають новини про ураження суден у міжнародних водах біля берегів Болгарії і Румунії. Росіяни розуміють, де наше вразливе місце, щовпливає на економіку країни і користуються цим.

Як реагують світові ринки? Покладають надії, що Туреччині та ООН вдасться домовитися з Росією про зерновий коридор?

Всі ці розмови про якісь перемовини, спроби врегулювати відбиваються нищівно на вартості зерна на світових ринках. Компанії, які займаються трейдингом, — в режимі очікування, що от-от проблемарозв’яжеться. І не поспішають збільшувати закупівлі і тим самим підвищувати ціни. Ціни на світовому ринку поступово зросли, але цей приріст навіть не покриває всіх наших додаткових витрат налогістику. Нам зараз, щоб дістатись до порту Констанци, треба доплачувати 50–60 євро за тонну, щоб доїхати до Гданська — 90 євро. Ці додаткові витрати не покриваються нинішньою вартістю зернових наринку. І виробнику доводиться вивозити свою продукцію в збиток, щоб хоч якось зберегти колективи і далі працювати.

Ситуація продовжує погіршуватися, створюючи суттєві ризики для фінансової стійкості підприємств.

На додачу до всього у держбюджету проблема з поверненням ПДВ при експорті. Днями відбулася нарада з податковою службою і казначейством. ДПС підтвердила, що переказала казначейству близько шестимільярдів гривень на бюджетне відшкодування ПДВ, а те пояснило, що відшкодовуватиме, якщо на рахунках будуть гроші. А грошей нема. Ми підрахували: тільки у нас в асоціації близько 160 мільйонівгривень не відшкодованого ПДВ. Нехороші сигнали про стан справ в економіці і сільському господарстві зокрема.

Вивезення альтернативними шляхами досягли стелі можливостей? Про Дунай — зрозуміло, але ж бачимо також, що росіяни атакують фури на під’їзді до пунктів пропуску на кордоні з Молдовою. Чи є втаких умовах можливості для масштабування?

У 2022–2023 роках у нас стеля була близько 3,7 мільйонів тонн на місяць. Але коли почалась велика війна, був початок весни, у нас було запаковано дуже багато збіжжя, яке треба було вивозити. А вЄвропі врожай вже експортували, переробили чи відправили на переробку і вся доступна для цього інфраструктура була більш-менш вільна. А зараз усі сусідні країни теж вивозять своє зерно, тобто тамвласне навантаження на залізницю, портову інфраструктуру. Нам досить складно туди вклинитись. Поки збиральна кампанія не завершиться в Європі, у нас буде обмежена можливість користуватися навітьвікнами у графіку залізниці суміжних країн. Наростити ще можна, але дещо згодом. Саме коли додасться повноцінний Дунай. Днями відбулися перемовини в Румунії і є певні домовленості з приводу роботиСулінського каналу. Раніше він працював тільки вдень, що не давало можливості заходити певній кількості суден з України на завантаження. Тож думаю, ми найближчим часом можемо вийти хоча б на показник2,8–3 мільйони тонн. Це буде вже певне покращення і зменшення залишків зерна на складах.

А якщо не вдасться покращити, це поганий сценарій чи ще посередній?

Якщо ми лиш половину вивозимо, то отримуємо лише половину валютної виручки і проблеми з закупівлями добрив, насіння тощо. На всьому доведеться економити.

А ще доведеться зберігати десь мільйони тонн врожаю. Міністр аграрної політики і продовольства Тарас Висоцький вже говорив, що виникне брак площ для зберігання 8–11 мільйонів тонн.

Так, бракуватиме місць уже в кінці жовтня — в першій декаді листопада, коли зайдемо в молотьбу кукурудзи. Зараз збирають соняшник, із ним також проблема: олія не може експортуватися в потрібнихобсягах, а потреба в щомісячному вивезенні для того, щоб маслоекстракційні заводи працювали і могли закуповувати сировину у господарств, близько 400 тисяч тонн на місяць. А за вересень експортстановив 135 тисяч тонн. Тож заводи почнуть частково згортати свої виробництва, бо не матимуть місця для зберігання олії. Зазвичай місце для зберігання олії на заводі забезпечуєдвотижневий-тритижневий період роботи підприємства. У нас засіяно соняшником 5,2 мільйонів гектарів, а це близько 10,5 мільйонів тонн соняшника, який треба переробити на олію. І буде проблема з їхнімзберіганням. А це дуже примхлива культура, вона не може довго зберігатися, їй потрібні особливі умови, бо підвищується кислотне число (показник свіжості насіння, окислення жирів, — Ред) і насіннястає непридатним для виробництва олії.

Пробуємо знайти вихід із ситуації в контакті з урядом. Уряд допоміг, як зміг: за допомогою донорів була розширена кредитна програма «5–7–9». Також звернулися до Єврокомісії, щоб Україні виділили1,1 мільярда євро на покриття витрат, які додатково несуть виробники при експорті продукції. Шукаємо різні варіанти, як пом'якшити наслідки кризи.

А такі засоби, як рукави і модульні зерносховища, не надто порятують?

В рукав можна запакувати пшеницю і кукурудзу. Це дієвий механізм, але він не може бути основним для зберігання. Тому, думаю, у нас буде так: десь 30 % кукурудзи ляже на елеваторах, 25 % — врукави, а решта, якщо не запрацює зерновий коридор, зимуватиме в полі. Це не новина, кукурудза і минулого року в нас залишилася в полі (через погодні умови). Будуть втрати, але не суттєві.

Тобто рукави і модульні зерносховища — операційні засоби, цілком здатні забезпечити зберігання. Їх просто ще не так багато завезли в Україну. У нас є і власне виробництво поліпропіленових рукавів,і ймовірно їх ще завозитимуть з-за кордону. Але відкрите питання соняшнику.

Чи є бачення у аграріїв, які саме заходи могли б підтримати їх?

Потрібно забезпечити ліквідність і фінансову стійкість господарств. Їм необхідне перекредитування, розширення кредитів, реструктуризація позик, за якими не можна виконати свої зобов'язання. Цеперше, про що треба говорити. Далі — покриття витрат на експорт. Але це велика сума, держава не потягне, потрібна допомога партнерів. Є проблема бронювання, збереження кадрового потенціалу:критичність аграрного сектору ніби визначена, але ситуація динамічна. Також уже зверталися до президента і уряду з проханням дозволити відійти від деяких правил режиму роботи водіїв у періодзбиральної кампанії. Питання дуже суворо відрегульовано, хоча ми ще не є членом ЄС. І нормативні акти жорстко регулюють облік робочого часу, хоч практика їх застосування мала б бути гнучкішою зурахуванням умов воєнного стану.

Додатковим викликом стало підвищення тарифів Укрзалізниці на 30%. Приймають вантажі на завантаження так, що утворились великі черги. Зараз у чергах до західних переходів близько чотирьох тисячвагонів, завантажених зерном. Пропускна спроможність така, що сорок днів треба в черзі простояти.

Також УЗ винесла на аукціони таку дефіцитну річ, як візки під європейську колію (пристосування, на яке переставляють вагони, щоб могли рухатися по вужчій європейській колії, — Ред). Зробила цетаким чином, що через кордон із перестановкою візків може везти тільки УЗ, а пропускна спроможність визначається кількістю візків на кордоні. Вартість користування вагоном зросла від 3000 гривень до11 000–11500.

Нещодавно ви висловили думку, що в наших умовах в першу чергу експортувати слід продукцію з доданою вартістю. Тобто треба намагатися переробляти більше сировини? Які саме продукти могли бвиробляти і яких вкладень це потребує?

Ми вже виробляємо продукцію з доданою вартістю. В умовах дефіциту пропускної здатності на кордонах ми маємо відходити від поняття, скільки експортували тонн. Для забезпечення ритмічності економікикраїни і ліквідності господарств слід говорити про те, скільки ми експортували мільйонів доларів. Умовно, експортуємо тонну зернових — це